Рішення № 80542166, 07.03.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4355/17

пр.№ 2/464/21/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2019 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №141 в будинку №36 на вул.Зубрівській у м.Львові від 05 квітня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7; витребувати з незаконного володіння згадану частину квартири та стягнути з відповідачів солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В обгрунтування позову покликається на те, 14.11.2002 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_5 Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. За час перебування у шлюбі 30.01.2008 ними придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Кожному належало по Ѕ частини квартири. Рішенням суду від 28.11.2016 шлюб між ними розірвано. Після попередньої домовленості з відповідачкою про продаж квартири, 13.02.2017 він надав нотаріальну довіреність для продажу Ѕ частини квартири, яка йому належала, оскільки особисто займатись продажем квартири не міг через зайнятість. Того ж дня, він подав нотаріусу письмову згоду-заяву щодо можливості укладення відповідачкою ОСОБА_5 договору купівлі-продажу квартири як об’єкта спільної сумісної власності. Через побоювання, що його обмануть, він 03.04.2017 анулював довіреність. Однак, після розмови з відповідачкою, він знову видав нову довіреність, посвідчену нотаріусом. Через деякий час 15.06.2017 позивач дізнався, що відповідач продала квартиру своєму батькові ОСОБА_6 Від нотаріуса позивач дізнався, що після купівлі-продажу квартири 25.05.2017 відповідач ОСОБА_6 придбану квартиру подарував відповідачці ОСОБА_5 Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що укладений між відповідачами 05.04.2017 договір купівлі-продажу квартири є фіктивним, недійсним на підставі ст.234 ЦК України, оскільки відсутні наміри створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Вважає, що шляхом зловмисної домовленості відповідачі позбавили його права власності на Ѕ частини квартири. Внаслідок протиправних дій, шахрайської поведінки відповідачів він зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінює в 20 000 грн.

Ухвалою судді від 17.07.2017 заява прийнята і відкрито провадження.

Згідно із п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України із змінами, внесеними відповідно до зазначеного Закону, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. З урахуванням, що внесені зміни до ЦПК України набрали чинності 15 грудня 2017 року, а тому дану справу слід розглядати за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17.07.2017 забезпечено позов і накладено арешт на майно, а саме на житлову квартиру №141 в будинку №36 на вул.Зубрівській у м.Львові, загальною площею 49,1 кв.м. (реєстраційний номер об’єкта: 1159767546101).

Відповідач ОСОБА_5 подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає про безпідставність позовних вимог. Зокрема, між нею та позивачем досягнуто згоди щодо розподілу спільного майна подружжя, досягнуті усні домовленості про те, що квартира після розлучення шлюбу залишиться їй та дітям. Отримавши від позивача довіреність вона розпочала збір документів. 03.04.2017 вона дізналась, що позивач припинив дію довіреності, натомість після розмови позивач видав довіреність, яку посвідчив нотаріус, при цьому позивач надав письмову згоду на укладення договору купівлі-продажу квартири, за ціною та на умовах на її розсуд. Наполягає, шо позивачу були відомі умови договору та наслідки підписання довіреності, заяви-згоди, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача ОСОБА_8 надав відповідь на відзив, зазначаючи про те, що приватний нотаріус ОСОБА_7 не перевірила зміст первинних документів, посвідчила заяву від імені позивача всупереч вимогам закону, вказала невірні відомості про перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Зазначене дає підстави вважати, що відповідачі і нотаріус перебували у змові між собою, а укладений договір купівлі-продажу квартири від 05.04.2017 не мав нічого спільного з інтересами давно неіснуючої сім’ї. Крім цього, наявність зловмисної домовленості підтверджується і тим, що відповідач ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу квартири з своїм батьком, який потім їй цю квартиру назад подарував.

03.03.2018 відповідачем ОСОБА_5 подано заперечення проти відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 20.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Позивач, будучи допитаним як свідок, в судовому засіданні показав, що договір купівлі-продажу квартири є фіктивним, йому не було відомо, що покупцем є батько колишньої дружини, який відразу подарував дочці цю квартиру. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, подав суду письмові пояснення по справі, згідно яких зазначає, що під час перебування у шлюбі його дочкою, відповідачем по справі, ОСОБА_5 та позивачем по справі, ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1, здебільшого за кошти відповідачки. Оскільки сімейне життя погіршилось, постало питання про розірвання шлюбу та поділ квартири. Зазначив, що позивач по справі не надавав жодної матеріальної допомоги дітям, які залишились після розірвання шлюбу проживати з відповідачкою, між ними була досягнута згода про залишення спірної квартири у власності та розпорядженні відповідачки. Вказує, що відповідач прийняла рішення про продаж цієї квартири, залучення кредитних коштів для придбання більшої квартири в новобудові м.Львова, про що позивачу було відомо і ним надано згоду. Зазначив, що вирішив після купівлі квартири подарувати таку своїй дочці. Вважає позов безпідставним та просить відмовити у задоволенні. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши вступне слово учасників процесу, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 05.04.2017 між ОСОБА_5, яка діє від свого імені, а також від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 і ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_6 придбав квартиру № 141 в будинку № 36 на вул.Зубрівська у м. Львові. (а.с.5-6).

Вказана квартира належала продавцям в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.01.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим №600 та зареєстрованого 01.02.2008 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 9683303, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Крім того, право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири, що відчужується, зареєстроване 26.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису: 18783407, що підтверджується витягом, виданим 31.01.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за індексним номером: 79236772. Право власності ОСОБА_5 на Ѕ частину квартири, що відчужується, зареєстроване 26.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису: 18783603, що підтверджується витягом, виданим 31.01.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за індексним номером: 792367987.

З заяви –згоди від 13.02.2017, яка подавалась нотаріусу, вбачається, що позивач надав згоду на продаж, за ціною та на умовах йому відомих його дружиною ОСОБА_5 Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, а також на підписання та укладення, за ціною та на умовах йому відомих, а також підтвердив, що відчуження квартири відповідає інтересам сім’ї. (а.с.124)

З копії довіреності вбачається, що 04.04.2017 ОСОБА_2 надав довіреність, згідно якої уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форми власності та галузевої належності, місцевих адміністраціях, органах нотаріату, продати за ціною та на умовах на власний розсуд належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, отримати належні йому від продажу вищевказаного нерухомого майна кошти (а.с.125)

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що посвідчувала довіреність від імені позивача, його згоду на продаж частки квартири, оформляла договір купівлі-продажу. Вказала, що волевиявлення позивача було вільним та відповідало реальній домовленості та дійсним намірам, йому роз'яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків довіреності.

У статті 655 ЦК України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п'ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що квартиру придбав його колишній тесть і відразу подарував цю квартиру своїй доньці, а кошти отримані у результаті продажу квартири він не отримував.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов’язань за договором; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Стороною позивача не надано жодних доказів недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу. Покликання позивача на те, що в подальшому спірна квартира була подарована і це є ознакою фіктивності оспорюваного договору, не приймається до уваги судом, оскільки власник майна вправі розпоряджатися таким на свій розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд; частина друга цієї ж статі вказує на те, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом не встановлено порушення прав позивача при укладенні оспорюваного договору, жодного факту, який би свідчив про порушення вимог ст. 203 ЦК України позивачем не наведено.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, на думку суду, обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого правового обгрунтування в ході розгляду даної справи. Не викликає сумніву той факт, що справжнє волевиявлення відповідачів 05.04.2017 було спрямоване саме на укладення договору купівлі-продажу квартири, при цьому, позивач був обізнаний про те, що його колишня дружина має намір відчужити помешкання. Спірна квартира перебувала у спільній частковій власності позивача та відповідача ОСОБА_5, розпоряджання майном здійснено за згодою всіх співвласників, позивач надавав згоду на відчуження своєї частки квартири, неодноразово видавав довіреність, що підтвердив в судовому засіданні. Крім того, в заяві-згоді позивач підтвердив, що укладення договору купівлі-продажу відповідатиме інтересам сім’ї. Те, що покупцем спірної квартири був колишній тесть, найближчий родич, батько його колишньої дружини не може вказувати на існування зловмисної домовленості при укладенні договору купівлі-продажу від 05.04.2017, вважатись достатнім та належним підтвердженням того, що укладений договір між найближчими родичами є фіктивним.

Отже, всі перевірені судом докази свідчать про те, що укладений договір купівлі-продажу від 05.04.2017 відповідає положенням ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Належність, допустимість і достовірність письмового договору, не спростована позивачем належними, допустимими, достовірними доказами, а покази позивача як свідка не можуть братися до уваги.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права та особливості передбачені законодавством щодо визнання правочинів недійсними, дають підстави вважати, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 05.04.2017 недійсним. У зв’язку з цим відсутні підстави для витребування Ѕ частини квартири, а також для відшкодування моральної шкоди, оскільки ці позовні вимоги є похідними..

Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою суду слід скасувати.

На підставі, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 225, 230, 638, 655 ЦК України, керуючись ст. ст. 12,81,82,223,263-265, 268 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17.07.2017 у справі №464/4355/17, арешт з нерухомого майна, а саме житлової квартири №141 в будинку №36 на вул.Зубрівській у м.Львові загальною площею 49,1 кв.м. (реєстраційний номер об’єкта: 1159767546101).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду буде складено 15.03.2019.

Позивач: ОСОБА_2, 05.07.1972, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, 13.12.1979р.н., зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_6, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН - НОМЕР_3.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.03.2019.

Суддя Чорна С.З.