Рішення № 80542013, 05.03.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5227/18

пр.№ 2/464/55/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2019 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 міської ради про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ будинковолодіння по вул.Колодязній, 18 у м.Львові в існуючому стані, згідно Технічного паспорта, виготовленого ОСОБА_8 обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 14.04.2006 року, включаючи успадковане майно та збудоване самовільно.

В обгрунтування позову покликається на те, що після смерті її батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відкрилась спадщина на майно, що їм належало, а саме на житловий будинок загальною площею 70,75 кв.м. та на господарські будівлі, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Колодязна, 18. Вона разом із своєю сестрою ОСОБА_7 фактично вступила у володіння спадковим майном, зробили добудову до житлового будинку, чим збільшили загальну площу існуючого будинку до 116, 1 кв.м. Оскільки її батьки при житті не оформили правовстановлюючі документи на зазначене майно, тому вона не змогла оформити право власності на належну їй частку спадкового майна, а саме на Ѕ будинковолодіння по вул.Колодязній, 18 у м.Львові. Просить врахувати, що за її сестрою відповідачем ОСОБА_7 в судовому порядку визнано право власності на Ѕ будинковолодіння по вул.Колодязній, 18 у м.Львові та зобов'язано ОСОБА_8 обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєструвати право власності. Оскільки обставини, встановлені рішенням суду не потребують доказування, тому просить визнати за нею права власності на іншу частину Ѕ будинковолодіння по вул.Колодязній, 18 у м.Львові.

Ухвалою суду від 21.09.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Додатково вказали, що будинковолодіння по вул.Колодязній, 18 у м.Львові належало батькам позивача. Після смерті батьків позивач з сестрою ОСОБА_7 проживали у будинку, добудували частину, збільшили його площу. Вказали, що відсутній спір між сторонами щодо часток у спадковому майні, у зв'язку з чим відповідач за рішенням суду визнала право власності на належну їй Ѕ частину будинковолодіння. Зазначають, що позивач змушена звернутись до суду, оскільки іншим чином визнати право власності на належну їй Ѕ частину будинковолодіння не має. Просять позов задоволити.

Представники відповідачів ОСОБА_8 міської ради ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечили у повному обсязі. Вказали, що в даній ситуації відсутній спір про право, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, з невідомих для суду причин, хоча про розгляд справи належним чином була повідомлена. Суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши вступне слово представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.05.2008 визнано будинковолодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) по вулиці Колодязній, 18 у м.Львові таким, що належало на праві спільної сумісної власності померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_10; визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ будинковолодіння (житловий будинок загальною площею 116,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами) по вул.Колодязній, 18 у м.Львові в існуючому стані згідно Технічного паспорта, виготовленого ЛОДКБТІ та ЕО 14.04.2006, включаючи успадковане майно та збудоване самовільно; зобов’язано ЛОДКБТІ та ЕО зареєструвати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ будинковолодіння (житловий будинок загальною площею 116,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами) по вул.Колодязній, 18 у м.Львові.

В обґрунтування вимоги позивачем надано суду копію рішення суду, копію технічного паспорту, копію звіту про незалежну оцінку, в якому метою оцінки є визначення ринкової вартості для визначення розміру судового збору.

Як встановлено, представники відповідача ОСОБА_8 міської ради в судовому засіданні заперечили позов з причин недотримання позивачем встановленого законом порядку оформлення як спадщини, так і узаконення самовільної добудови. Відповідач ОСОБА_7, власник Ѕ будинковолодіння за викликом суду не прибула.

З досліджених судом документів неможливо встановити чи дійсно позивач є донькою померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно сестрою відповідача ОСОБА_7

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5-7 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки суду не було надано доказів, то відповідно суд вважає, що ОСОБА_6 не доведено, що вона є донькою померлих ОСОБА_10, відповідно суд позбавлений можливості встановити такі обставини, про що наголошували представники позивача, при цьому не надаючи суду жодного доказу на доведеність таких обставин.

Разом із тим, під час розгляду справи судом не встановлено інших обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи, однак, не зазначались сторонами та стосувались предмету доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи наведене, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

На підставі ст.ст. 525, 527, 529-530 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 міської ради про визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.03.2019.

Суддя Чорна С.З.