Ухвала суду № 80540539, 18.03.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.03.2019

ЄУН № 337/2759/18

Провадження № 1-кп/337/54/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

в складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Бессарабової Т.П.

прокурора Юзько Н.А.

неповнолітнього ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

представника служби у справах дітей ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей та підлітків відносно неповнолітнього:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

в скоєнні суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 186 ч.1 ст. 189, ч.1 ст. 190 КК України, -

встановив :

26.04.2018 року приблизно о 15-00 годині ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства, знаходячись біля магазину «Булочка», розташованому по пр. Ювілейному, буд.23-в у м. Запоріжжя, реалізовуючи погрозу застосування насильства, спричинив декілька ударів область обличчя ОСОБА_5, схиливши таким чином останнього до передачі бейсболки, яка знаходилась у користуванні потерпілого.

В подальшому, знаходячись в парковій зоні на зупинці громадського транспорту «Нижня Хортиця», ОСОБА_1, продовжуючи погрожувати застосуванням насильства відносно ОСОБА_6 та безпосередньо застосувавши насильство у вигляді спричинення декількох ударів в область обличчя останнього, заволодів кросівками «Байота», футболкою чорного кольору з національною символікою України із зображенням герба України жовто-блакитного кольору, загальною вартістю 350 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину, спричинивши ОСОБА_7 матеріальний збиток на вказану суму.

31.08.2018 року приблизно о 11-00 годині ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинене вікно балкону та двері балкону проник до приміщення квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_8: нетбук «Телтоніка» в корпусі чорного кольору, вартістю 1500 гривень; музичні колонки «ВСЮ 69», вартістю 400 гривень; картку пам’яті об’ємом 8 Гб, вартістю 100 гривень; грошові кошти в сумі 400 гривень; мобільний телефон «Номі», який не представляє матеріальної цінності для потерпілого, і всього, майна ОСОБА_8 на загальну суму 2400 гривень.

02.10.2018 року приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку №15 по вул. Новгородській в м. Запоріжжя, прагнучі заволодіти не належним йому майном, вимагав, тобто пред’явив завідомо протиправну майнову вимогу ОСОБА_9 про передачу мобільного телефону «Xiaomi Redmi 4Х» в корпусі чорного кольору, що належить ОСОБА_10, вартістю 4000 гривень. У результаті протиправних дій ОСОБА_1 отримав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 4Х» в корпусі чорного кольору, після чого розпорядився майном на власний розсуд.

12.10.2018 року приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку №18-А по вул. Героїв 93-ї бригаду в м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка, з рук ОСОБА_11, відкрито заволодів мобільним телефоном «Blackview» в корпусі сірого кольору, вартістю 2300 гривень, який належить ОСОБА_12

30.10.2018 року, приблизно о 15-00 годині ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №43/5 по пр. Ювілейному у м. Запоріжжя, під приводом тимчасового користування, шляхом обману малолітнього ОСОБА_13, заволодів мобільним телефоном «Meizu M3S», що належить ОСОБА_14, чим спричинив матеріальний збиток на суму 3000 гривень.

13.11.2018 року, приблизно о 16-00 годині ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №19 по вул. Лахтінській у м. Запоріжжя, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном «S-Tell P450», який перебував у користуванні неповнолітнього ОСОБА_15, чим спричинив його батьку ОСОБА_16 матеріальний збиток на суму 1000 гривень.

17.01.2019 року приблизно о 14-00 годині ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №22 по вул. Героїв 93-ої бригади в м. Запоріжжі, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном «Huawei Р smart»(FIG-LX1, ІМЕІ 1: 861862049060974, ІМЕІ 2: 861862049090989), який перебував у користуванні малолітнього ОСОБА_17, чим спричинив його матері ОСОБА_18, матеріальний збиток на суму 5000 гривень.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, та просила застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей та підлітків строком на 3 роки.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_1 свою провину визнав у повному обсязі, та пояснив, що 26.04.2018 року він біля магазину «Булочка» забрав кепку і наніс удари, та потім на зупинці «Нижня Хортиця» забрав футболку і кросівки. 31.08.2018 року він проходив повз під’їзду побачив відчинені балконі двері, заліз до квартири і виніс речі і гроші. 02.10.2018 року під приводом того, що телефон викрадений вимагав та заволодів мобільним телефоном. 12.10.2018 року проходив біля школи, у хлопця спитав котра година і коли той дістав мобільний телефон «Blackview», вихопив його та втік. 30.10.2018 року він виходив з магазину по пр. Ювілейному, побачив хлопця, попросив у нього на деякий час мобільний телефон, той передав йому телефон «Meizu», з яким Лавренюк пішов. 13.11.2019 року він проходив біля будинку по вул. Лахтинській, попросив у хлопця телефон з домовленістю повернути його на наступний день, але телефон не повернув так як і не планував повертати. 17.01.2019 року проходив біля магазина «АТБ» по вул. Задніпровській, і під приводом тимчасового користування, взяв у хлопця мобільний телефон «Huawei», залишивши йому свій, та не мав наміру повертати телефон. Телефони та речі він продавав.

Захисник – адвокат ОСОБА_3, законний представник неповнолітнього ОСОБА_2, представник служби у справах дітей ОСОБА_4, не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши пояснення учасників, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за епізодом від 26.04.2018 року за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; за епізодом від 31.08.2018 року за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло; за епізодом від 02.10.2018 року за ч.1 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь яких дій майнового характеру; за епізодом від 12.10.2018 року за ч.1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж); за епізодами 30.10.2018 року, 13.11.2018 року, 17.01.2019 року за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Факт вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечних діянь, які підпадають під ознаки ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 189, ч.1 ст. 190 КК України, у судовому засіданні доведено.

Вирішуючи клопотання відносно ОСОБА_1, суд прийшов до висновку про необхідність застосування до останнього примусових заходів виховного характеру, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а відносно осіб, які вчинили злочини, передбачені ст. 185, ст. 186, ст. 189 КК України, кримінальна відповідальність наступає з чотирнадцятирічного віку.

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився 16 грудня 2004 року, тобто на час вчинення суспільно небезпечних діянь останній не досяг чотирнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, передбачених ст. 185, ст. 186, ст. 189 КК України, та шістнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України, що виключає його кримінальну відповідальність.

Оскільки малолітній ОСОБА_1 на момент вчинення даних суспільно-небезпечних діянь не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, то до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.

Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього кодексу.

При розгляді клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру суд враховує ступінь тяжкості вчинених суспільно-небезпечних діянь, які згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, і тяжких злочинів; їх кількість; особу малолітнього, який за місцем навчання характеризується негативно, агресивний, неврівноважений, виступає ініціатором конфліктних ситуацій, бійок, зневажливо ставиться до дорослих, систематично пропускає навчальні заняття; його вік, стан здоров’я, зокрема, те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться.

Крім того, суд враховує умови життя та виховання неповнолітнього ОСОБА_1, який проживає з матір’ю, яка не має на сина позитивного виховного впливу, ОСОБА_1 часто ночує у бабусі, яка контролювати онука не має можливості.

Також суд приймає до уваги, що ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 30.05.2018 року, у відношенні ОСОБА_1, було застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері, однак після цього, ОСОБА_1 вчинено ряд нових злочинів.

Зі змісту ч.2 ст. 105 КК України вбачається, що направлення до спеціальних навчально-виховних установ є найбільш суворим та, відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» застосовується судами до неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.

З огляду на викладене, враховуючи характеристику особи малолітнього ОСОБА_1, який схильний до вчинення суспільно-небезпечних діянь, що мають ознаки злочинів, а також відсутність авторитету матері, відсутність позитивного результату після застосування до малолітнього примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру відповідно до п.5 ч.2 ст. 105 КК України у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків для його виправлення.

На думку суду, саме такий захід виховного характеру є необхідним та достатнім для виправлення малолітнього ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових суспільно-небезпечних діянь. Жоден інший примусовий захід виховного характеру не забезпечить його виправлення.

При цьому, аналізуючи п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» слід зазначити, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляють неповнолітніх віком від 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації – віком від 14 років.

Так, учнів тримають у зазначених установах у межах установленого судом строку, але не більше трьох років: у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації – до досягнення ними 14 років, у професійних училищах соціальної реабілітації – 18 років, а у виняткових випадках (якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки) за рішенням суду - відповідно 15 і 19 років.

Відповідно п.12 вищевказаної постанови Пленуму, у постанові судді чи ухвалі суду про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи мають бути зазначені тип цієї установи і строк його тримання у вказаній установі, який суд визначає відповідно до п.5 ч.2 ст. 105 КК України, враховуючи при цьому необхідність завершення учнем навчального року в школі чи професійної підготовки в училищі.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає направленню до спеціальної навчально-виховної установи для дітей та підлітків(професійного училища соціальної реабілітації), однак суд вважає, що строк направлення необхідно встановити тривалістю в два роки, що суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових суспільно-небезпечних діянь.

Запобіжний захід відносно малолітнього ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 97, 105 КК України, ст. 371, 372, 395, 484-485, 498, 500-501 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Застосувати до малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей та підлітків(професійного училища соціальної реабілітації), на строк 2 (два) роки.

Початок строку примусових заходів виховного характеру ОСОБА_1 відраховувати з моменту його доставки до спеціальної начально-виховної установи.

Відповідно до ч.3 ст. 501 КПК України покласти обов’язок доставити малолітнього ОСОБА_1 до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків на Хортицький ВП Дніпровського ВП ГУ Національної поліції в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: