Ухвала суду № 80540199, 14.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.03.2019

Справа № 320/2018/19

1-кс/320/1368/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора — ОСОБА_1,

підозрюваного — ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4у кримінальному провадженні ЄРДР № №12019080140000485 від 17.02.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що має судимості:

-06.12.2005 Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ст.187 ч.2, 69 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 20.09.2007 умовно-достроково на 4 місяці 6 днів;

-09.12.2008 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 17.03.2010 по відбиттю строку покарання;

-09.12.2010 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 05.04.2013 по відбиттю строку покарання;

-11.06.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.186 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі. Перегляд вироку 17.03.2016, на підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано строк тримання під вартою з 21.02.2014 по 17.03.2016, звільнений в залі суду у зв’язку із фактичним відбуттям покарання;

-08.12.2016 Мелітопольським міськрайонним судом за ст.15 ч.3, ст.185 ч.3, 72 ч.5 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 12.02.2019 по відбиттю строку покарання;

-05.02.2019 обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12018080210001053 від 07.11.2018 за ст.309 ч.1 КК України у відношенні ОСОБА_2 направлено до Вільнянського районного суду,

що підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_1про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 підозрюється в тому, що 16.02.2019 року, приблизно о 20.00 годині, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, перебуваючи у магазині АТБ-Маркет «Продукти-1020», розташованого по б-ру 30 років Перемоги, 1-а в м. Мелітополі, шляхом вільного доступу, таємно викрав пляшку віскі «Glenfiddich», ємкістю 0,5 л., вартістю 724,30 грн., яка належала магазину АТБ-Маркет «Продукти-1020», чим спричинив магазину АТБ-Маркет «Продукти-1020» майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 17.02.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000485, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, 01.03.2019 року, приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, перебуваючи у магазині АТБ-Маркет «Продукти-335», розташованого по пр-ту 50 років Перемоги, 34 в м.Мелітополі, шляхом вільного доступу, таємно викрав пляшку виски «Hankey Bannister Blend New Design», 40%, ємкістю 0,7 л., вартістю 378,70 грн., пляшку лікеру «Sheridans», 15/5%, ємкістю 0,5 л., вартістю 435,70 грн. та цукерки «Рошен Ko-ko Choco White», вагою 1 кг., вартістю 152,79 грн., які належали магазину АТБ-Маркет «Продукты-335», чим спричинив магазину АТБ-Маркет «Продукти-335» майнову шкоду на загальну суму 967,19 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 02.03.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000599, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, ОСОБА_2 підозрюється в тому, що 02.03.2019 року, приблизно о 17.00 годині, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, перебуваючи у магазині №3147 «Брусничка» ТОВ «Український Рітейл», розташованого по пр-ту 50 років Перемоги, 49 в м.Мелітополі, шляхом вільного доступу, таємно викрав пляшку віскі Johnnie Walker «Red Label», ємкістю 0,7 л., вартістю 408,66 грн. та пляшку лікеру «Sheridans», 15/5%, ємкістю 0,5 л., вартістю 458,46 грн., які належали магазину №3147 «Брусничка» ТОВ «Український Рітейл», чим спричинив магазину №3147 «Брусничка» ТОВ «Український Рітейл» майнову шкоду на загальну суму 867,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 02.03.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000606, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, ОСОБА_2 підозрюється в тому, що 12.03.2019, приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись за будівлею супермаркету «АТБ», за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, проспект 50 річчя Перемоги, будинок № 34, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньої змовою групою осіб спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись корисливими мотивами, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_5, чим подавили волю потерпілого до опору, із кишені куртки ОСОБА_5 відкрито викрав належне останньому майно, а саме: грошові кошти у розмірі 50 доларів США, які по курсу НБУ в перерахунку на гривню становлять 1321 гривня 42 копійки; грошові кошти у розмірі 1000 гривень; мобільний телефон, марки «Motorola», модель «Moto E», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ: 353339061172321, вартістю 1200 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень, без грошових коштів на рахунку, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3521 гривень 42 копійки. Після чого, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньої змовою групою осіб, поєднаному із погрозою застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 12.03.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000704, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Крім того, ОСОБА_2 підозрюється в тому, що 12.03.2019 року, приблизно о 14.00 годині, знаходячись навпроти ЗОШ № 14, розташованої по вул. Гризодубової в м. Мелітополі, Запорізької області, маючи умисел на вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_6 та невстановленою під час досудового слідства особою, під час якого ОСОБА_6 зупинив ОСОБА_7 та почав вимагати в нього грошові кошти, які останній нібито йому винен. Після того, як ОСОБА_7 відмовився передавати грошові кошти, ОСОБА_6 у присутності невстановленої під час досудового розслідування особи та ОСОБА_2, наніс ОСОБА_7 декілька ударів руками в обличчя та по різним частинам тіла. Після цього, ОСОБА_6 сказав щоб ОСОБА_2 та невстановлена під час досудового розслідування особа, відвели ОСОБА_7 до двору його будинку №4 по вул.Казарцева в м.Мелітополі, де він з ними знову зустрінеться. Через деякий час, ОСОБА_2, невстановлена під час досудового розслідування особа та ОСОБА_7 зустрілись у дворі будинку № 4 по вул.Казарцева в м.Мелітополі з ОСОБА_6, де ОСОБА_6, у присутності невстановленої під час досудового розслідування особи та ОСОБА_2, які своєю присутністю подавляли волю ОСОБА_7 до супротиву, продовжуючи свої злочинні дії, знову висловив ОСОБА_7 вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 6500 грн., в протилежному випадку висловив погрозу застосування до нього та членів його родини насилля. Внаслідок вищевказаних спільних злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_2, невстановленої під час досудового розслідування особи, які своєю присутністю подавляли волю ОСОБА_7 до супротиву, та застосованого відносно нього насилля, ОСОБА_7 погодився закласти належне йому майно, яке знаходилось у нього за місцем мешкання у ломбард та таким чином віддати грошові кошти. 12.03.2019, приблизно о 14.30 годині, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 та невстановленою під час досудового розслідування особою, зайшов у свою квартиру АДРЕСА_1, де взяв належний йому ноутбук «ToshibaSatellitL-300», у корпусі сірого кольору та запропонував закласти його до ломбарду на що, невстановлена під час досудового розслідування особа повідомила, що цих грошей буде не достатньо для погашення заборгованості. Після цього, ОСОБА_7 вирішив взяти грошові кошти у борг у своїх сусідів. Так, ОСОБА_7, разом з невстановленою під час досудового розслідування особою та ОСОБА_2 вийшов з своєї квартири на сходовий майданчик, де їх чекав ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_7 подзвонив у квартиру АДРЕСА_2, де мешкала ОСОБА_8, з метою взяти гроші у борг. Двері відчинила ОСОБА_8 та запустила ОСОБА_7, у руках якого знаходився ноутбук «ToshibaSatellitL-300», у корпусі сірого кольору, у свою квартиру та зачинила за ним двері. У цей час ОСОБА_6, ОСОБА_2 та невстановлена під час досудового розслідування особа, залишились на сходовому майданчику біля вказаної квартири. Перебуваючи у квартирі ОСОБА_8, ОСОБА_7 викликав працівників поліції, які затримали ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а невстановлена під час досудового розслідування особа з місця події зникла.

Тим самим, ОСОБА_2 підозрюється в тому, що діючи разом з ОСОБА_6 та невстановленою під час досудового слідства особою, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагали від потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 6500 гривень та не отримали їх в наслідок того, що їх затримали працівники поліції, тим самим вчинили усі можливі дії направлені на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, що кваліфікується як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 12.03.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000705, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

13.03.2019 кримінальні провадження № 12019080140000485, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України, № 12019080140000599, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України, №12019080140000606, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.185 КК України, № 12019080140000704, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.186 КК України та кримінальне провадження №12019080140000705, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.2 ст.189 КК України, об’єднано у одне провадження під № 12019080140000485.

12.03.2019, ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13.03.2019, ОСОБА_2, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України.

Підозра ОСОБА_2, у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами:

- постановою про об’єднання кримінальних проваджень;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_9;

- довідками про вартість;

- показаннями свідка ОСОБА_10;

- протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками;

- показаннями свідка ОСОБА_11;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_12;

- показаннями свідка ОСОБА_13;

- показаннями потерпілого ОСОБА_5;

- протоколом огляду предмета;

- показаннями свідка ОСОБА_14;

- протоколом тимчасового вилучення майна;

- показаннями потерпілого ОСОБА_7;

- протоколом пред’явлення ОСОБА_7 особи для впізнання;

- показаннями свідка ОСОБА_8;

- протоколом пред’явлення ОСОБА_8 особи для впізнання;

- показаннями свідка ОСОБА_14;

- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_2;

- повідомленням ОСОБА_2 про підозру;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вважає, що з метою досягнення дієвості цього провадження відносно підозрюваного ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави у зв’язку з наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 189 КК України віднесено до тяжкого злочину за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин та усвідомлюючи тяжкість, резонанс та суспільну небезпеку вчиненого злочину та невідворотності покарання за його вчинення, буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі;

- враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_2 невідворотність покарання за його вчинення, а також незважаючи на безперечні докази, є ризик того, що підозрюваний перебуваючи на свободі буде незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, інших підозрюваних, які не встановленні під час досудового слідства на даний момент, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні;

- крім цього, враховуючи невідворотності покарання, ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом (не з’являтись на виклик слідчого, прокурора, суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваний, перешкоджати встановленні інших співучасників злочину);

- крім цього є ризик того, що ОСОБА_2 вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення у якому підозрюється, на що вказую таки факти: він раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, не працює, та не має законного джерела доходів.

У зв'язку із зазначеними вище обставинами, досудове слідство приходить до висновку про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а отже відносно нього існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, з метою досягнення дієвості цього провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, слідство приходить до висновку про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Так, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість, суспільний резонанс та суспільну небезпеку вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_2 невідворотності покарання за їх вчинення, існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування;

- осіб, які можуть бути поручителями та забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов’язків згідно ст. 194 КПК України не виявлено;

Приймаючи до уваги викладене, на підставі ст.176, ч. 2 ст.177, ст. 178, ст. 183 КПК України, слідчий вважає, що при застосуванні до ОСОБА_2 запобіжного заходу більш м’якого ніж тримання під вартою строком на 60 діб, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного слідство вважає за необхідне клопотати перед судом при обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначати розмір застави оскільки злочин вчинено із погрозою застосування насильства та із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтвердив свою причетність до вчинення 02.03.2019 крадіжки із магазину «Брусничка», в інший частині висунутої йому підозри причетність до скоєння кримінальних правопорушень заперечував, просив застосувати до нього домашній арешт, при цьому пояснив, що він зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, за якою знаходиться інтернат, де він раніше перебував. Адресу свого місця проживання він не пам’ятає, іноді проживав у своєї дівчини по вул. Першотравнева,144 в м. Мелітополь. Адвокат ОСОБА_3 просила застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання дівчини останнього, яка є співвласницею житлового будинку по вул. Першотравнева,144 в м. Мелітополь.

Прокурор просив задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2. обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначених злочинів.

Згідно з п. 4,5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2, дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачаться, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України, одне з яких передбачене ч.2 ст. 189 КК України віднесено до тяжкого злочину за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, що підтверджується наступними доказами: постановою про об’єднання кримінальних проваджень; показаннями представника потерпілого ОСОБА_9; довідками про вартість, показаннями свідка ОСОБА_10; протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками; показаннями свідка ОСОБА_11; показаннями представника потерпілого ОСОБА_12; показаннями свідка ОСОБА_13; показаннями потерпілого ОСОБА_5; протокол огляду предмета; показаннями свідка ОСОБА_14; протоколом тимчасового вилучення майна; показаннями потерпілого ОСОБА_7; показаннями свідка ОСОБА_8; протоколом пред’явлення ОСОБА_8 особи для впізнання; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_2; повідомленням ОСОБА_2 про підозру; іншими матеріалами кримінального провадження.

ОСОБА_2 характеризується задовільно, має зареєстроване місця проживання, однак раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, обґрунтовано підозрюється у вчинені ряду злочинів, офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має. Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів за якими він підозрюється та невідворотності покарання за їх вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, перешкоджати встановленні інших співучасників злочину, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Запобігти ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до ОСОБА_2 запобіжного заходу більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Таким чином, вважаю, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_2 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом - перешкоджати встановленні інших співучасників злочину, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

При обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість, суспільний резонанс та суспільну небезпеку вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_2 невідворотності покарання за їх вчинення, існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування.

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, а, отже, відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.

Також враховуючи матеріальне становище підозрюваного, який не працює та доходів не має, обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч. 4 ст. 183 КПК України також неможливо.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше неодноразово судима за скоєння умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, підозрюється у вчиненні ряду злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховані всі данні про особу підозрюваного, а тому вважаю, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов’язків.

Застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_2 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер кримінальних правопорушень, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочинів, які вчинено із погрозою застосування насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,192, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4у кримінальному провадженні ЄРДР № №12019080140000485 від 17.02.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 21 години30 хвилин 12 березня 2019 року до 21 години30 хвилин 10 травня 2019 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 21 години30 хвилин 10 травня 2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: