Рішення № 80538182, 19.03.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/378/19

Провадження № 2/346/864/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:головуючого - судді Веселова В.М.,

секретаря - Максим'юк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

позивачка звернулась в суд з даним позовом, в якому зазначила про те, що вона народилась 20.01.2001 року від батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3. На даний час вона навчається в Коломийському індустріально-педагогічному технікумі на 3 курсі денного відділення державної форми навчання з 01 вересня 2016 року та проживає в гуртожитку технікуму. Відповідно до рішення Коломийського міськрайонного судк від 08 листопада 2017 року батько сплачував на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Відповідач має стабільний дохід, будучи військовослужбовцем у в/ч А 2502 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, отримує грошове утримання і може надавати їй матеріальну допомогу. Її мама жодних доходів не має, не працює, зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, періодично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно ніде не проживає і можливості надавати їй матеріальну допомогу не має. 22 червня 2017 року вона була взята на облік службою у справах дітей Коломийської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в зв’язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов’язків. Жоден з батьків нею не опікується. Єдиним джерелом доходу у неї були аліменти, які сплачував відповідач. Вона продовжує навчання і в зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги. Просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів, що становить прожитковий мінімум для повнолітньої дитини до досягнення нею 23 років.

В судове засідання позивачка подала письмове клопотання про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання подав письмове клопотання, в якому позовні вимоги визнав частково, просить слухати справу у його відсутність. Просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/10 від всіх його доходів,оскільки вважає,що його донька є достатньо забезпечена, а він має другу сім’ю- дружину і доньку дружини,яких повинен утримувати.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення сторін,клопотання відповідача, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка народилася 20 січня 2001 року, її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії І-НМ № 206392 від 27 травня 2004 року (а.с.2).

Місце проживання позивачки зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується даними довідки управління надання адміністративних послуг від 22 січня 2019 року № 278 (а.с. 3).

Відповідно до копії витягу електронної обліково-статистичної картки дитини від 22 січня 2019 року ОСОБА_1 22 червня 2017 року взята на облік службою у справах дітей Коломийської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в зв’язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов’язків, дата зняття з обліку – 21 січня 2019 року у зв’язку з повноліттям дитини (а.с. 4).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 листопада 2017 року з відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) і до досягнення нею повноліття (а.с. 5-6).

ОСОБА_1 є студенткою Коломийського індустріально-педагогічного технікуму 3 курсу денного відділення державної форми навчання з 01 вересня 2016 року, термін закінчення навчання – 30 червня 2019 року, що підтверджується копією довідки № 9 від 21 січня 2019 року (а.с. 7).

ОСОБА_1 навчається в технікумі за професією «Продавець продовольчих та непродовольчих товарів»; 27 червня 2019 року закінчує навчання на І ступені Професійної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Кваліфікаційний робітник» та буде продовжувати навчатися в технікумі на ІІ ступені Професійної освіти по червень 2021 року, що підтверджується копією довідки № 43 від 28 січня 2019 року вищевказаного навчального закладу (а.с. 8) і потребує значних коштів для навчання та утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. В силу дії ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно. Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. За приписами ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з правової позиції Верховного суду в справі ВС/КЦС № 461/4936/16 від 31.10.2018 Мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. В своїй постанові КЦС вказав, що місцевим судом вірно застосовано норму статті 180 СК України щодо рівного обов'язку кожного з батьків по забезпеченню дитині необхідного матеріального утримання, відсутності у відповідача інших дітей та/або утриманців, відсутності істотних обставин, які могли б впливати на виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, наявності стабільного доходу, а отже і можливості сплачувати аліменти, з урахуванням інтересів та потреб саме дитини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу). Отже вказані обставини дають можливість батьку дитини належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, а саме: сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі на утримання свого єдиного сина до досягнення ним повноліття.

На думку КЦС закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів (який станом на час перегляду справи судом касаційної інстанції збільшено) не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує; зазначивши про наявність у відповідача, який є військовослужбовцем СБ України, хронічних захворювань та необхідності постійних витрат на лікування та профілактику, апеляційний суд не встановив якими доказами підтверджується реальність таких витрат, також не взяв до уваги, що відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 08 жовтня 2007 року (яка була чинною на момент розгляду справи), надання медичної допомоги у системі Служби безпеки України покладається на заклади охорони здоров'я СБУ, основним завданням яких є організація та надання медичної допомоги особовому складу СБУ та іншим особам, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, отже відповідач як військовослужбовець Служби безпеки України має право на безкоштовну медичну допомогу у відповідних закладах охорони здоров'я та є придатним до військової служби. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходів відповідача.

Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов’язаний з’ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров’я. Про це зазначено в постанові Верховного суду №459/2181/17 від 12 вересня 2018 року.

Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно достатті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові №298/426/17 ВС послався на практику Європейського суду з прав людини. Йшлося про те, що міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має сама дочка, яка продовжує навчання. У відповідності до ст.199 Сімейного кодексу батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідач подав до суду письмове клопотання про часткову згоду з позовними вимогами,онак вважає,що його дочка є достатньо забезпечена.

Суд не погоджується з думкою відповідача про забезпеченість дочки, адже вона вчиться , отримує стипендію і проживає в гуртожитку,і всі ці умови для дитини створила держава,а не відповідач,що свідчить про те,що дитина потребує додаткової матеріальної допомоги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач має можливість надавати грошову допомогу оскільки є працездатним, будучи військовослужбовцем у в/ч А 2502 в м. Старокостянтинів Хмельницької області,отримує стабільну заробітну плату, що підтверджується його відзивом по справі. Одночасно, суд бере до уваги той факт,що у відповідача є друга дружина та її донька від першого шлюбу,яких він утримує.

Отже, відповідно до вимог ст.ст.199-200 СК України з відповідача слід стягувати аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі 1/5 частки від усіх видів доходу, до досягнення нею двадцяти трьох років.

У відповідності до ст.206 ч.1,4 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії розгляду справи. У разі визнання відповідачем позову, суд виносить рішення про задоволення позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, оскільки є працездатний і стан здоров"я дають йому можливість сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 1/5 частки від усіх видів доходу щомісячно на час навчання.

Встановлене судом підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, копією рішення суду від 08 листопада 2017 року, копіями довідок Коломийського індустріально-педагогічного технікуму № 9 від 21 січня 2019 та № 43 від 28 січня 2019 року, копією паспорта та ідентифікаційного коду та іншими перевіреними матеріалами справи.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.199-200 Сімейного кодексу України, ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст.197-200,206 ч.1,239,247ч.2,263,264,265,268,354,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 2/3, кімната 33, Хмельницької області, в/ч А 2502, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, аліменти на її утримання, в розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), та стягувати їх починаючи від дня пред’явлення позову до суду і до досягнення нею двадцяти трьох років.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 2/3, кімната 33, Хмельницької області, в/ч А 2502, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, судовий збір в сумі 768,40 грн. на користь держави на рахунок : Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнення аліментів розпочати з 29 січня 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 19 березня 2019 року

Суддя Веселов В. М.