Рішення № 80537190, 06.03.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1145/14-ц

Провадження № 2/309/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Попадинець Я.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_6 до Хустської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, державної служби реєстрації речових прав, третя особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Ляшко Вікторія Олександрівна про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним рішення Хустської міської ради, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Хустської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, державної служби реєстрації речових прав, третя особа: приватний нотаріус Хустського РНО Ляшко В.О., в якому просить:

- визнати ОСОБА_6 особою, яка фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати недійсним та скасувати рішення № 710 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради від 03 липня 2012 року про надання в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0702 га, розташованої у АДРЕСА_1;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданий Хустською міською радою 24.10.2012 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 8141701, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно 19.08.2013 року на ім'я ОСОБА_3;

- визнати недійсним та скасувати договори дарування житлового будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 від 04 вересня 2013 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчені нотаріусом Хустського районного нотаріального округу за реєстрованим номером 4062 та 4064;

- визнати за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно, яке належало на день смерті ОСОБА_8, а саме на житловий будинок з надвірними побудовами, розташованими у АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх з відповідачкою ОСОБА_3 батько - ОСОБА_8, який проживав у АДРЕСА_1 Після смерті батька залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними побудовами, розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,0702 га, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На момент смерті батька позивач проживав разом з батьком та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1, тобто він фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном.

Проживаючи в батьківському будинку позивач сплачував податки, зокрема податок на землю, що ще раз стверджує, що на момент смерті батька позивач залишився проживати в його будинку, фактично вступив в управління спадковим майном та вчинив всі дії, які свідчать про фактичне прийняття спадщини.

Виписався він з цього будинку тільки в 1997 році, тобто через шість років після смерті батька.

Позивач є єдиним спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном, його сестра - відповідачка ОСОБА_3 як на час смерті їх батьків, так і в даний час проживає в Росії, до нотаріальної контори в установленому порядку з заявою про прийняття спадщини не зверталася, не ініціювала цього питання для вирішення і в судовому порядку, тому немає підстав для визнання її спадкоємицею.

Крім того, позивач зазначає, що його сестра таємно від нього незаконним шляхом оформила батьківський будинок з надвірними побудовами, які належали до спадкового майна, як новостворене нею майно та отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно від 19.08.2013 року і державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданий Хустською міською радою від 24.10.2012 року на підставі рішення № 710 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради від 3 липня 2012 року.

Згодом відповідачка ОСОБА_3 уклала договір дарування від 04 вересня 2013 року, за яким подарувала своєму племіннику ОСОБА_5 будинок батька та земельну ділянку, на якій він розташований.

Відповідно до будівельного паспорта забудовником вищевказаного житлового будинку є померлий батько ОСОБА_8.

Рішенням виконкому Хустської районної ради № 135 від 28.04.1982 року ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці для будівництва. Земельна ділянка надана батьку для цієї мети рішенням загальних зборів уповноважених колгоспу «Карпати» від 27.07.1981 р.

У відповідності до цих рішень районним архітектором Хустського р-ну надано дозвіл на будівництво №82 та виготовлено будівельний паспорт.

Будівництво будинку та надвірних споруд проводилося повністю їх батьком, хоч вони як діти, які вже на той час були дорослі, допомагали батькові.

На день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 будинок був побудований, тобто були зведені стіни, дах, встановлені вікна та двері. Вони дійсно проживали в старому будинку, а вже після смерті батька поштукатурили одну із кімнат в новому будинку і там в цій кімнаті стала проживати сестра позивача - відповідачка ОСОБА_3.

У 1999 році сестра виїхала в Росію, де має сім'ю та постійно проживає. Позивач доглядав за будинком проводив деякі ремонти, сплачував податок за землю.

Будинок не був введений в експлуатацію, але у зв'язку з тим, що забудовником був померлий батько, відповідачка ОСОБА_3 не могла оформити на себе права власника житлового будинку.

Навіть, якщо вона приймала якусь участь у будівництві будинку нарівні з іншими дітьми забудовника, це не давало її право на оформлення власності.

На даний будинок заведена інвентарна справа, де чітко визначено забудовника земельної ділянки. Однак відповідачка ОСОБА_3 ввела в оману державні органи і обманним шляхом оформила своє право власності як на будинок, так і на земельну ділянку.

Щодо прав власності на земельну ділянку, вважає, що прийняте Хустською міською радою рішення є незаконним, так як земельна ділянка по АДРЕСА_1, надана в користування для будівництва та обслуговування житлового будинку батькові ОСОБА_8, а після смерті батька позивач сплачував плату за землю та користувався нею, ні при житті батька, ні після його смерті ніхто питання про вилучення земельної ділянки в установленому законом порядку не ставив, тому будь яке рішення міської ради відносно передачі земельної ділянки по вул. Бічна, на якій розташований житловий будинок з надвірними побудовами іншим особам є незаконним.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 незаконним шляхом оформила на своє ім'я право власності на майно, яке належало їх батькові і є спадковим майном, то відповідно і укладені нею договори дарування є незаконними.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Хустської міської ради в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява від представника Хустської міської ради Гуменюк Н.О. про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами справи. У попередніх судових засіданням представник відповідача Хустської міської ради заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що Хустська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла у межах своїх повноважень та виділила земельну ділянку фактичному користувачу ОСОБА_3

Представник відповідач ОСОБА_3 - ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнала, заперечила проти задоволення позову. Суду пояснила, що її довірителька ОСОБА_3 надала пояснення, з яких слідує, що на момент смерті батька у будинку проживала тільки вона. Фундамент будинку був побудований батьком. Коли батько помер, то стояв тільки фундамент. Позивачем не надано суду доказів того, що він проживав з батьком у будинку за адресою: АДРЕСА_1 на сьогоднішній день АДРЕСА_1 та був там прописаний на час смерті батька, а тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину за померлим ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви через безпідставність та необґрунтованість заявлених ОСОБА_6 вимог.

Представник державної служби реєстрації речових прав в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Ляшко Вікторія Олександрівна в судове засідання не з'явилася. До суду надіслала лист, у якому вважає безпідставною вимогу ОСОБА_6 щодо визнання недійсним та скасування договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, що посвідчені нею 04 вересня 2013 року за реєстровим № 4062 та 4064. Залишає вирішення справи на розсуд суду та просить слухати справу у її відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників судового розгляду, які не з'явилися.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_12, який ствердив, що будинок будувався батьками. Вони допомагали. Коли помер батько, то стояв будинок (коробка). Одну кімнату підготувала собі для проживання сестра, а хто завершив будівництво будинку він не знає. Батько помер 1991 року. Вікна та двері на будинок закупили батько з матір'ю. Коли помер батько, у будинку проживав позивач та сестра ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що на момент смерті батька у будинку проживав брат ОСОБА_12 та сестра ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні ствердила, що хату будували у 1983 році батьки. На момент смерті батька будинок стояв. Вікна та двері на будинок привозив старший брат.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у судовому засіданні ствердили, що позивач жив у будинку батьків. На момент смерті батька позивача хата вже була побудована.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_18, яка пояснила, що хата будувалася у 1983 або 1984 році. Їх мати говорила, що вони будували хату для ОСОБА_19 та ОСОБА_14. Там була готова тільки одна кімната. Хату будували батьки ОСОБА_12 та ОСОБА_3. ОСОБА_12 проживав у будинку поки не одружився.

Свідок ОСОБА_21, пояснив, що у 1982 році він повернувся додому із армії і почалось будівництво спірного будинку, який будували батьки сторін по справі. У будинку жили ОСОБА_12 та ОСОБА_14. Він приходив у будинок у 1991 році. Там була готова одна кімната.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що ОСОБА_6 будинок не будував. Там жила його Сестра ОСОБА_3. Вона із старої хати перейшла у нову, у якій підготувала одну кімнату. Потім туди пішов ОСОБА_19 і добудував хату. Коли померли їх батьки, будинок був збудований.

Свідок ОСОБА_23 суду ствердив, що пішов у армію у 1990 році, а коли повернувся, то батьків сторін вже не було. ОСОБА_3 жила у старій хаті. Потім перейшла до нової хати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 ствердила, що ОСОБА_14 жила у будинку сама. ОСОБА_12 нічого не допомагав. У новому будинку ОСОБА_14 почала проживати з 1998 року. ОСОБА_12 тоді там не жив. Нову хату будували брати ОСОБА_14: ОСОБА_17 та ОСОБА_22. Після смерті батьків хату будували брати.

Допитаний свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що він є кумом позивача. У новому будинку жила відповідачка ОСОБА_3

Допитаний свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що будинок був частково збудований до смерті батька сторін.

Допитаний свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що будинок стояв 25 років і не був потрібний нікому. Після смерті батьків у будинку жила сестра ОСОБА_14, а також ОСОБА_12 після розірвання шлюбу. Будинок був збудований до смерті батьків, однак будівництво не було завершеним.

Свідок ОСОБА_28 суду ствердив, що після смерті батьків у будинку жила сестра. ОСОБА_12 там не жив.

Ухвалою суду від 20 травня 2014 року було доручено Валуйському районному суду Белгородської області Російської Федерації допитати відповідачку ОСОБА_3. З протоколу судового засідання від 05.09.2014 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 з позовом не погоджується, обґрунтовує свою позицію тим, що у АДРЕСА_1 (на сьогоднішній день АДРЕСА_1) вона проживала разом з батьком ОСОБА_8 та братом ОСОБА_6, який більшу частину часу проводив у нареченої. За життя її батько розпочав будівництво нового дому на цій же земельній ділянці, але не зміг закінчити почате, так як помер. Після смерті батька вона проживала у старому будинку одна біля двох-трьох років і почала добудовувати новий будинок, але в експлуатацію його не вводила. У 1999 році у неї народився син, а у травні 2000 року вона виїхала на постійне місце проживання у Росію. В будинку залишився проживати племінник ОСОБА_5 Через одинадцять років вона повернулася до України для вирішення питання оформлення документів на будинок. На той час племінник ОСОБА_5 мав потребу у житлі і вона звернулася до нотаріуса та уклала договір дарування з племінником ОСОБА_5, подарувавши йому будинок.

Ухвалою суду від 24 лютого 2015 року з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та клопотання позивача ОСОБА_6 до участі у справі залучено ОСОБА_5 та реєстраційну службу Хустського РУЮ у якості співвідповідачів, а також залучено приватного нотаріуса Хустського РНО Ляшко Вікторію Олександрівну, як третю особу.

Ухвалою суду від 24 лютого 2015 року клопотання позивача задоволено, витребувано у Хустської міської ради рішення 6 сесії 6 скликання № 710 від 03.07.2012 року та Державний акт на право приватної власності на землю, НОМЕР_1, виданий Хустською міською радою 24.10.2012 року на ім'я ОСОБА_3; витребувано у реєстраційної служби Хустського РУЮ свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 8141701, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно 19.08.2013 року та документи, які стали підставою для видачі такого свідоцтва на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок в АДРЕСА_1; зобов'язано адресний довідковий підрозділ ГУ ДМС України в Закарпатській області надати суду дані про те, хто був зареєстрованим за місцем проживання у АДРЕСА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 і з якого та по який час була реєстрація місця проживання вказаної особи за даною адресою.

Ухвалою суду від 19 вересня 2016 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_29 - ОСОБА_4 та представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 задоволено, витребувано від Хустської державної нотаріальної контори відомості чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_30, мешканки АДРЕСА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, мешканця АДРЕСА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; витребувано від Хустського районного відділу ДРАЦСу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області копію актового запису № 303 від 09 листопада 1991 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_31.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не проводилось.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що встановлення факту прийняття спадщини може вплинути на спадкові права й обов'язки іншої особи - відповідача по справі ОСОБА_3, а також на право власності відповідача ОСОБА_5, тому справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданого повторно, 26 квітня 2011 року відділом ДРАЦСу Хустського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №181, ОСОБА_8, помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спадщина за померлим ОСОБА_8 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3, отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Розділу VІІ Спадкове право ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

У відповідності до частини 1 статті 524 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У відповідності до ч.1 ст.548 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Стаття 549 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) передбачає дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

При цьому, в судові практиці допускалась можливість фактичного вступу в управління спадковим майном шляхом проживанням в тому ж приміщенні та користування тими ж предметами, що раніше належали спадкодавцеві. Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та інше. Причому цей перелік не є вичерпним.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР N45/5 від 31.10.1975 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8.

Спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_8 складається з житлового будинку у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій збудований будинок.

Відповідно до будівельного паспорту забудовником індивідуального житлового будинку був померлий ОСОБА_8, якому рішенням виконавчого комітету Хустської районної Ради народних депутатів від 28 квітня 1982 року за № 135 дозволена перебудова індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_8 рішенням загальних зборів уповноважених колгоспу «Карпати» від 27.07.1981 року. Районним архітектором надано ОСОБА_8 дозвіл № /82 на право виконання будівельних робіт.

Позивач ОСОБА_6 стверджує, що він фактично прийняв спадщину за померлим батьком ОСОБА_8 та вступив в управління спадковим майном, оскільки на момент смерті батька проживав разом з ним та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи позивачем та його представниками, матеріалами справи та показами свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_27 надано обґрунтовані докази того, що ОСОБА_6 як спадкоємець за законом прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_8 шляхом безпосереднього вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном, зокрема, проживання у спадковому будинку з відповідними правовими наслідками.

Як вбачається з запису акта про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_32 за № 303 від 09 листопада 1991 року, витребуваного судом з Хустського РВ ДРАЦСу за ухвалою суду від 19 вересня 2016 року, місцем проживання ОСОБА_6 з 1969 року зазначено АДРЕСА_1. Документом, що посвідчує особу є паспорт НОМЕР_4, виданий Хустським РВВС 20.01.1989 року.

Також судом досліджено надані позивачем та його представниками письмові докази, а саме: квитанції на прийом податкових платежів та копії податкових вимог, якими стверджено, що позивач ОСОБА_6 з 2003 по 2012 роки здійснював оплату до бюджету податку за землю і місцем проживання платника податку вказано: АДРЕСА_1; копію довідки із спадкової справи № 849/02-22 від 14.09.2016 року виконкому Хустської міської ради, з якої слідує, що на момент смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 проживав син ОСОБА_6, 1969 року народження та донька ОСОБА_3. Дана обставина підтверджується також актом депутата Хустської міської ради від 05.09.2016 року.

Отже, з огляду на вищенаведене, судом критично оцінюються твердження відповідачки ОСОБА_3 та її представника про те, що позивач ОСОБА_6 не може вважатися таким, що прийняв спадщину за померлим батьком ОСОБА_8, оскільки на час смерті батька не проживав з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та не був там прописаний. Таке твердження ОСОБА_3 та її представника на думку суду є безпідставним та необґрунтованим і спростоване в ході розгляду справи належними доказами.

Одночасно з показів допитаних у судовому засіданні свідків та матеріалів справи судом встановлено та не заперечено позивачем, що відповідачка ОСОБА_3 на день смерті батька ОСОБА_8 також проживала у спадковому будинку. Підтвердженням цьому є відмітка паспорті громадянина України НОМЕР_5, виданого Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області 28 квітня 2000 року про реєстрацію відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 з 1988 року; інформація, надана Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 04.04.2015 року за № 14/1171 про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 18.08.2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з адреси АДРЕСА_1 а також копії квитанцій про приймання платежів по державному обов'язковому страхуванню та свідоцтва про добровільне страхування майна, виписані на ОСОБА_3, мешканку АДРЕСА_1. Отже ОСОБА_3 також фактично прийняла спадщину за померлим батьком ОСОБА_8

Відповідно до ст. 529 ЦК України (в ред. 1963 р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивача ОСОБА_6 слід визнати таким, який фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_8 та визнати за ним право власності на спадкове майно, яке належало на день смерті ОСОБА_8, а саме в 1/2 частині на житловий будинок з надвірними побудовами, розташованими у АДРЕСА_1.

Також судом встановлено та письмовими доказами стверджено, що відповідачка ОСОБА_3 12 червня 2012 року звернулася до Хустської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0702 га в АДРЕСА_1. Відповідно рішенням № 710 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради від 03 липня 2012 року ОСОБА_3 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0702 га, розташованої в АДРЕСА_1. На підставі вказано рішення Хустської міської ради ОСОБА_3 24.10.2012 року видано Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 8141701, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно 19.08.2013 року на ім'я ОСОБА_3, відповідачка оформила право приватної власності у розмірі цілої частки на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 04 вересня 2013 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчених приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ляшко Вікторіє Олександрівною за реєстровими номерами 4062 та 4064, відповідачка ОСОБА_3 подарувала відповідачу ОСОБА_5 цілий житловий будинок АДРЕСА_1 та цілу земельну ділянку загальною площею 0,0702 га, розташовану за адресою6 АДРЕСА_1

З огляду на встановлене, суд констатує, що вищезазначеними діями відповідачки ОСОБА_3 порушене право позивача ОСОБА_6, як спадкоємця за законом першої черги на спадкування половини у спадковому майні, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_8 та відповідно право власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи добуті у судовому засіданні докази стосовно обставин справи, суд вважає, що оспорювані позивачем: рішення № 710 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради від 03 липня 2012 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 виданий 24.10.2012 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане 19.08.2013 року та договори дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 04 вересня 2013 року слід визнати недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем та його представником не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР ( в редакції 1963 р.), ст. 215 ЦК України, ст. 155 ЗК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6 таким, який фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно, яке належало на день смерті ОСОБА_8, а саме в 1/2 частині на житловий будинок з надвірними побудовами, розташованими у АДРЕСА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 710 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради від 03 липня 2012 року про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0702 га, розташованої в АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданий Хустською міською радою від 24.10.2012 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3;

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 8141701, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно 19.08.2013 року на ім'я ОСОБА_3;

Визнати недійсними договори дарування житлового будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1 від 04 вересня 2013 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчені нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ляшко Вікторіє Олександрівною за реєстровими номерами 4062 та 4064.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 березня 2019 року.

Суддя Хустського

районного суду: підпис Довжанин М. М.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.