Рішення № 80536507, 18.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/834/19

Справа № 2/243/726/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Маслової К.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Слов’янську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 15 жовтня 2017 року померла її бабка – ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з Ѕ частини квартири № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину 10 січня 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_4, однак отримала відмову, обґрунтовану тим, що нею не було надано нотаріусу документи, що посвідчують право власності померлої на зазначену частку вказаної квартири. Враховуючи викладене, позивач просить суд заявлені нею позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_5, що діє на підставі ордеру серії АА № 11083155 від 25 січня 2019 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися, надали суду заяви, у яких позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, а справу розглянути у їх відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засіданні не з’явився; відповідачем до суду було надано відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, а справу просив розглянути у відсутність його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1997 року, виданого згідно розпорядження № 1629-р від 26 липня 1997 року, слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області, яка була ними приватизована на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, що діяла на час отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вищевказаного свідоцтва про право власності на житло, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

За таких обставин, а також враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 155559092 від 08 лютого 2019 року, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право власності на квартиру № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області, у частках по Ѕ кожна.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, 25 січня 2001 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений завідуючою Першої слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1-425, яким вона усе належне їй майно заповіла ОСОБА_7

Згідно відомостей, зазначених у свідоцтві про смерть серії ІІІ-ВГ № 558701, виданого Орджонікідзевським відділом управління запису актів громадянського стану адміністрації міста Пермі 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 15 жовтня 2017 року, в зв'язку з чим на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України 15 жовтня 2017 року відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частинами 1, 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З приписів ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України слідує, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 у встановлений законодавством строк не звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини, а отже її не прийняла.

Частиною другою статті 1223 закріплено правило, за яким у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Зі свідоцтва про народження серії І-НО № 569270, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_2 реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 25 березня 2014 року, свідоцтва про укладення шлюбу серії І-НО № 261819 від 24 квітня 1971 року, а також свідоцтва про народження серії ЯА № 567298 від 14 лютого 1951 року, слідує, що позивач по справі ОСОБА_1 є рідною онукою померлої 15 жовтня 2017 року ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 10 січня 2018 року зверталася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини, однак їй постановою «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» № 449/02-31 від 21 грудня 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено в зв’язку з тим, що нею не було надано нотаріусу правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на Ѕ частину квартири № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що вищевказана частина вищезазначеної квартири на праві власності на день смерті належала померлій 15 жовтня 2017 року ОСОБА_3, спадкоємцем п’ятої черги після смерті якої є ОСОБА_1, суд приходить до переконання, що вимоги позивача в ході судового засідання знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст.ст. 328, 1218, 1220-1223, 1261, 1268-1270, 1297 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, в порядку спадкування за законом після померлої 15 жовтня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на Ѕ частку квартири № 58 в будинку № 48, розташованому по вул. Університетська у м. Слов’янськ Донецької області, яка має загальну площу 42,9 м. кв. та житлову площу 28,5 м. кв.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_8