Ухвала суду № 80535619, 14.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 березня 2019 року м. Київ № 640/2549/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою

ОСОБА_1

до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації

про визнання незаконною державної реєстрації юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 19.09.2014) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної у місті Києві районної адміністрації (адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, ідентифікаційний код 37401206), в якому просить суд:

визнати незаконною (недійсною) державну реєстрацію юридичної особи - Центральної виборчої комісії, проведену 24.09.1997 (ідентифікаційний код 21661450);

зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести до ЄДР відомості про скасування реєстраційної дії - запису від 29.01.2005 за реєстраційним номером 1 070 120 0000 005405.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 позов ОСОБА_1 залишено без руху. Судом встановлено невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, виявлено порушення позивачем строку на звернення з позовом до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у зв'язку з чим, вказано позивачу надати клопотання про поновлення пропущеного строку до звернення до суду.

Позивач на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 надав заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якої вказав, що про порушення з приводу державної реєстрації Центральної виборчої комісії позивач дізнався під час співпраці з адвокатом Кушніренком Миколою Володимировичем в усній та письмовій формі, на підтвердження чого надав лист від 03.02.2019 вих. № 3/78 та договір про надання правової допомоги № 3/78 від 01.02.2019, відтак ОСОБА_1 вважає, що строк на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування державної реєстрації Центральної виборчої комісії починається з 03.02.2019.

З доданого до матеріалів позовної заяви копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що дата державної реєстрації Центральної виборчої комісії (код ЄДРПОУ: 21661450) - 24.09.1997, дата включення до Єдиного державного реєстру відомостей - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" - 29.01.2005.

Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 06.07.2005 у п. 5 розділу VII передбачено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду підсудні йому справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загальні суди, крім випадку, встановленого пунктом 6 цього розділу. Пунктом 6 розділу VII вказано, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України у редакції від 01.01.2005, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 257 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Кодексом адміністративного судочинства України у редакції від 06.07.2005 у ч. 2 ст. 99 встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи, що оспорюваний запис про державну реєстрацію Центральної виборчої комісії № 1 070 120 0000 005405 було внесено 29.01.2005, позивач, вважаючи, що вказаний запис здійснено з порушенням законодавства та протиправно, міг би звернутися за захистом своїх прав до суду у порядку та у межах строків, визначених на момент подання позову чинним процесуальним законодавством, проте звернувся до адміністративного суду з даним позовом 13.02.2019 - через 22 роки з моменту реєстрації Центральної виборчої комісії та через 14 років з дати внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент подання позову, далі по тексту - КАС України) встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Доступ до інформації щодо реєстрації юридичних осіб, в тому числі Центральної виборчої комісії, є вільним та реалізується шляхом надання громадянам можливості отримати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань звернувшись до реєстратора з відповідним запитом або скориставшись інтернет ресурсом. Отже, суд, враховуючи загальнодоступність та суспільний інтерес до обставин реєстрації Центральної виборчої комісії, вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що порушення реєстрації не є очевидними, отже позивач не мав перешкод у отриманні необхідної інформації та мав високу ймовірність її дізнатися як з моменту вчинення оскаржуваних реєстраційних дій - 24.09.1997 так і з дати внесення відповідних відомостей до єдиного реєстру - 29.01.2005.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності пропущення строків позивач у заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом від 05.03.2019 вказав, що про порушення свого права бути обраним останній дізнався з листа № 3/78 від 03.02.2019 адвоката Кушніренка Миколи Володимировича, який надає правову допомогу ОСОБА_1 Позивач також зазначив, що не є фахівцем права, тому не міг дізнатися про порушення своїх прав.

Суд, дослідивши пояснення надані позивачем у позові та заяві про поновлення строку на звернення до суду, за відсутності інших обставин, що вказують на істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного волевиявлення особи, прийшов до висновку про неповажність та необґрунтованість зазначених причин поновлення строку на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом з підстав усвідомлення порушених прав внаслідок взаємодії ОСОБА_1 з адвокатом Кушніренком М.В.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Суд зауважує, що юридична відповідальність, як наслідок несвоєчасної реалізації прав, може також стосуватися і певних процесуальних обмежень, в тому числі обмежень щодо особи у зверненні до суду у випадках, визначених законом.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо подана заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що з моменту внесення оскаржуваних реєстраційних відомостей сплинув строк у майже 14 років, разом з тим, позивачем не вказано, а судом не встановлено обґрунтованих підстав як для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, так і для його поновлення, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, а відтак, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя К.С. Пащенко