Рішення № 80535591, 15.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2019 року № 826/8387/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до відповідача Міністерства юстиції України,

про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до Міністерства юстиції України, в якому, із врахуванням доповнення до позовної заяви, просили:

- забезпечити повний захист конституційних прав позивачів при розгляді даної справи та винесенні рішення. Для цього використати всі передбачені чинним законодавством України повноваження суду в таких випадках, зокрема приписи ч.2 ст.11 КАС України щодо можливості виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав і свобод людини, а також положення ч.2 ст.162 КАС України про можливість прийняття постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина;

- визнати, що відповідач порушив конституційні права позивачів на отримання обґрунтованої відповіді (достовірної, і повної інформації), які гарантовані статтями ч.3 ст.32, ч.2 ст.34, і ст.40 Конституції України, а також статтею 8 Конвенції;

- визнати, що відповідач безпідставно відмовив позивачам в розгляді їх звернення (скарги) від 23.12.2016р. № 01/12, порушивши при цьому положення частин 3 і 5 статті 34 Закону України № 755- VI від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань»;

- визнати, що тривалі протиправні дії територіальних підрозділів і безпосередньо самого відповідача, які унеможливлюють позивачам мирне володіння і розпорядження своєю власністю, мають ознаки їх дискримінації за майновим станом, що є порушенням їх прав і свобод, гарантованих статтею 24 Конституції України, статтею 14 Конвенції і статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції;

- зобов'язати відповідача надати позивачам повну і обґрунтовану інформацію, яку вони запитували у пунктах №5-12 звернення від 23.12.2016р. № 01/12 та розглянути скаргу позивачів від 23.12.2016р. № 01/12 по суті із врахуванням покладеного в прохальній частині цієї скарги та надати їм обґрунтовану відповідь за результатами проведеного розслідування.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на порушення відповідачем Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», що полягає у наданні неповної відповіді на звернення позивача. У зв'язку з цим позивач вважає, що його права, як суб'єкта інформаційних відносин, були порушені.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях та долучені до матеріалів справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Міністерства юстиції України із запитом вих.№ 01/12 щодо надання інформації.

За результатами розгляду зазначеної скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.01.2017р. за № КО-17 в порядку статті 34 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та п.12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції на підставі висновків комісії було прийнято мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги.

Вважаючи протиправними такі дії Міністерства юстиції України, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

У письмовому запереченні, що надійшло на адресу суду, Міністерство юстиції України просило відмовити у задоволенні позову, стверджуючи, що рішення відповідачем видане правомірно, оскільки подана позивачем скарга, оформлена без дотримання вимог, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з огляду на відсутність в ній інформації про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання (частина п'ята статті 34 вищевказаного Закону), надання до скарги документів, не засвідчених згідно з вимогами пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації», «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 та закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2017 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 23 грудня 2016 року, в якій просив:

- підтвердити або спростувати, що право ОСОБА_1, ОСОБА_2, визначене ч.2 статті 32 Конституції України, було порушене податковим органом внаслідок використання ним їх адреси для реєстрації обтяження активів СП ТОВ «Польтрансфер»;

- підтвердити або спростувати, що державний реєстратор, реєструючи у 2000 році СП ТОВ «Польтрасфер», за адресою скаржників, допустив порушення, оскільки вніс у всі документи (паперову і електронну базу даних) запис про адресу цього СП із зазначенням номера квартири, що не відповідало правовстановлюючим документам;

- у випадку підтвердження порушення реєстратора, вказаного у п.2 пояснити, які дії зобов'язаний вчинити реєстратор для усунення порушення із врахуванням того, що скаржники не дають згоди на подальше використання їх адреси;

- дати правову оцінку допустимості використання податковим органом недійсної (неіснуючої) адреси СП ТОВ «Польтрансфер», в якій відображена реальна адреса скаржиків іх дописаним неіснуючим номером квартири;

-дати повний перелік повідомлень, які повинні були зберігатись в реєстраційних справах юридичних осіб у період з 01.07.2004 по 01.01.2016, виходячи з вимог положень частини 3 статті 11 Закону № 755-VI від 15.05.2003 у редакціях, чинних у вказаний період;

-якщо Міністерством юстиції України були розроблені нормативні документи (інструкції, рекомендації для державних реєстраторів тощо), які мітили перелік повідомлень, про який зазначено у п.5, просили:- навести ці нормативні документи; - зазначити можливість доступу до них через інтернет; - у випадку відсутності можливості доступу до них через інтернет надіслати копію;

- підтвердити або спростувати, що в реєстраційних справах юридичних осіб повинні зберігатись повідомлення податкового органу встановленої форми (зокрема, № 18-ОПП) про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням; повідомлення осіб, які надавали їм свої приміщення у безоплатне використання, оренду, тощо; щодо відсутності цих юридичних осіб за зареєстрованим місцезнаходженням, про розірвання угоди, тощо; копії повідомлень державного реєстратора, надіслані ним на адресу податкового органу, у зв'язку із виконанням ним своїх функцій; копії повідомлень державного реєстратора, надіслані ним на адресу місцезнаходження юридичної особи, у зв'язку із виконанням ним своїх функцій; копії відмов державного реєстратора у вчиненні реєстраційної дії з припинення юридичної особи із зазначенням всіх підстав відмови; копії документів, які підтверджують факт повернення реєстратором документів тій юридичній особі, якій відмовлено у вчиненні реєстраційної дії.

- підтвердити або спростувати за результатами перевірки матеріалів реєстраційної справи № НОМЕР_1 СП ТОВ «Польтрансфер» (ідентифікаційний код - 22362778), яка зберігається в Управлінні державної реєстрації Львівської міської ради, що державним реєстратором з неї протиправно були вилучені документи, які повинні були там знаходитись;

- підтвердити або спростувати за результатами перевірки матеріалів реєстраційної справи № 17188 ТОВ УПП «Євроінсталсервіс» (ідентифікаційний код - 31730221), яка зберігається в Управлінні державної реєстрації Львівьскої міської ради, що державним реєстратором з неї протиправно були вилучені документи, які повинні були там знаходитись, та було порушено процедуру припинення цієї юридичної особи шляхом її ліквідації;

-із врахуванням зазначеного у пунктах 2 і 3 прийняти рішення щодо скасування державної реєстрації СП ТОВ «Польтрансфер» (ідентифікаційний код - 22362778) за адресою вулиця Лісна, будинок 8а, квартира 2, місто Львів, 79010, як такої що була вчинена державним реєстратором із занесенням в свою базу даних завідомо неправдивих/неіснуючих даних щодо його адреси при його перереїстрації в 2000 році.

Скаргу мотивовано тим, що реєстратор Львівської міської ради вніс 30 травня 2000 року в свою базу неправдиву інформацію щодо юридичної адреси СП ТОВ «Польтрансфер» (ідентифікаційний код - 22362778): вулиця Лісна, 8а, кв.2,м.Львів; він здійснив реєстраційну дію з реєстрації нової адреси цього СП на підставі договору від 06.05.2000р. із зміненою адресою, яка не була підтверджена правовстановлюючими документами на нерухомість і не відповідала документам Бюро технічної інвентаризації.

З метою розгляду скарг громадян у сфері державної реєстрації у Міністерстві юстиції України створено Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції

На підставі висновку вищевказаної Комісії від 20.01.2017р. про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 23 грудня 2016 року № 01/12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.01.2017р. за № КО-17 Міністерством юстиції України прийнято наказ від 01 березня 2017 року № 591/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 23.12.2016», яким відмовлено у задоволенні згаданої скарги у зв'язку з невідповідністю оформлення скарги вимогам, визначеним частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме: відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційні дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документи, що підтверджують факт порушення прав скаржників, не засвідчені в установленому порядку, довіреність не засвідчена в установленому порядку та закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Листом від 06 березня 2017 року № 2/КО-17/19К Міністерство юстиції України надіслало на адресу позивача копію вищевказаного наказу.

Не погоджуючись із таким наказом, позивач звернувся до суду з позовом, при розгляді якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та обтяжень таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(далі - Закон).

Згідно до частини п'ятої статті 34 Закону Міністерство юстиції України скарга га рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкт державної реєстрації або територіального органу Міністерство юстиції України подається особою, яка вважає, що її право порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

4) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності).

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Пунктом 1 частини 8 статті 34 Закону визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з приписами частини 8 статті 34 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

Відповідно до пункту 12 Порядку за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Аналіз змісту скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та візуальний огляд копій доданих до неї документів на предмет перевірки дотримання ним встановлених законодавством вимог щодо оформлення цієї скарги та копій доданих до неї документів, дає підстави суду дійти висновку про їх відповідність в тій частині, на яку вказує відповідач, та має реквізити вказані у пунктах.

Так, зокрема, відповідно до статті 34 Закону, позивачі зазначили у поданій ним скарзі відомості про наявність п'ятнадцяти судових справ з порушеного у скарзі питання. Окрім цього, з 2007 року в Європейському Суді з прав людини перебуває на розгляді справа Khlipalskyy and others vs Ukraine № 33725/07 та ряд інших заяв.

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Як зазначали позивачі у поданій скарзі, протягом тривалого періоду часу вони намагаються захистити порушені, на їхню думку, діями (бездіяльністю) державного реєстратора свої інтереси. При цьому, вказали, що 12 грудня 2016 року вони змогли ознайомитись із копіями реєстраційних справ, що містяться у матеріалах справи № 813/3085/16, в якій розглянуто питання ненадання позивачам інформації на подані ними запити (а.с. 66).

Відтак, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пропущено строк подачі скарги до відповідача.

Разом з тим, відповідач зазначив, що додані до скарги копії документів мали бути засвідчені в порядку, встановленому Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 (далі - ДСТУ 4163-2003).

Відповідно до пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003, відмітка про засвідчення копії документа складається:

- зі слів «Згідно з оригіналом»,

- назви посади,

- особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища,

- дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Водночас, пунктом 1.1 ДСТУ 4163-2003 встановлено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Таким чином, вимоги даного стандарту не поширюються на фізичних осіб, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про необхідність дотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог ДСТУ 4163-2003 при поданні скарги на дії державних реєстраторів.

Положення частини 5 статті 34 Закону (в редакції, чинній на дату подання позивачем скарги) передбачає засвідчення в установленому порядку копії документів, однак, діючий порядок (ДСТУ 4163-2003) поширюється виключно на органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та їх об'єднання усіх форм власності.

Іншого порядку, який би встановлював правила засвідчення копій документів фізичними особами чинне законодавство України не містить.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» від 27.05.1996 суд визначив, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право в світлі оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи.

Суд дійшов висновку, що оскільки чинним на дату подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скарги законодавством не було встановлено порядку засвідчення копій документів фізичними особами, доводи відповідача про обов'язок позивача засвідчити копії документів, в порядку, встановленому ДСТУ 4163-2003 є необґрунтованими, оскільки суперечать положенням цього стандарту в частині кола осіб, на які він поширюється.

Інших доводів про наявність підстав для прийняття рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідача №591/7 від 01.03.2016 є необґрунтованим та протиправним, з огляду на що підлягає скасуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Зобов'язання відповідача до розгляду скарги позивача по суті, в даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки, з урахуванням встановлених судом обставин, відповідно до положень законодавства, Міністерство юстиції України повинно було розглянути скаргу по суті.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач безпідставно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2016 без розгляду її по суті, то для повного захисту та відновлення порушених прав позивачів, на підставі ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Міністерство юстиції України, прийняти до розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо скасування записів Державного реєстру стосовно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3», в тій самій редакції та з тими ж додатками, які були подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.12.2016р.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 11, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2017р. №591/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2016"

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву-скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2016р. №01/12 та надати обґрунтовану відповідь по всім пунктам зазначеним в даній заяві-скарзі.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська