Ухвала суду № 80535527, 13.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

13 березня 2019 року місто Київ №640/1476/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавної міграційної служби України Голови Державної міграційної служби України - Соколюка Максима Юрійовича Першого заступника Голови Державної міграційної служби України - Науменко Наталії Миколаївни провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, Голови Державної міграційної служби України - Соколюка Максима Юрійовича, Першого заступника Голови Державної міграційної служби України - Науменко Наталії Миколаївни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 адміністративну справу №640/1476/19 прийнято до розгляду суддею Літвіновой А.В. та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №640/1476/19 за правилами загального позовного провадження, визначено, що розгляд адміністративної справи №640/1476/19 буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження та призначено адміністративну справу №640/1476/19 до судового розгляду у підготовче судове засідання.

Поряд з цим від представника позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Державній міграційній службі України та її посадовим особам вчиняти будь-які дії направлені на звільнення ОСОБА_1 з посади Начальника Головного управління Державної міграційній службі України в місті Києві, до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/1476/19.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що застосування заходів забезпечення позову забезпечить належне виконання можливого рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, крім того, представником позивача зазначено, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.

Разом з тим, представником позивача не надано суду жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у тексті заяви про забезпечення позову представник позивача лише цитує рішення Європейського суду з прав людини та національних судів, проте, не зазначає ґрунтовних обставин, які б слугували підставами для задоволення заяви про забезпечення позову. Тобто, лише посиланнями на судову практику, представник позивача обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову, без зазначення обґрунтування необхідності такого забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що предметом позову в межах адміністративної справи №640/1476/19 є визнання протиправними дій відповідачів, які виразились у пропонуванні позивачеві інших вакантних посад, які, на думку позивача, не є рівноцінними займаній наразі посаді, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непропонуванні рівноцінної посади та зобов'язання вчинити дії щодо пропонування рівноцінної посади. Однак, питання звільнення позивача із займаної посади не є предметом даного спору.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених представником позивача на її обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.