Ухвала суду № 80535486, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 березня 2019 року м. Київ № 640/3078/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк»

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна», 6/8, код ЄДР: 19024948) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 11-г, код ЄДР: 39440996), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування надміру сплачених позивачем сум авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 191 919,00 грн., надміру сплаченого податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5 880,38 грн. в рахунок погашення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, які будуть виникати у позивача в процесі здійснення процедури ліквідації банку;

зобов’язати відповідача підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 191 919,00 грн., надміру сплаченого податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5 880,38 грн. з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок № 32074117301026 та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює державне казначейське обслуговування відповідних банківських коштів та повернення надміру сплачених сум податків.

Позивач зазначає, що факт переплати підтверджується актом звірки від 05.02.2015. Позивач посилається в контексті наведеного на подання декларації за 2012 рік у 2013 році та на подання декларації за 2013, на сплату авансових внесків за березень – грудень 2013, січень – лютий 2014.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про звірку від 30.01.2015 та повторно із заявою від 17.03.2015.

Позивач вважає це помилково/надміру сплаченими податками.

31.03.2015, зазначає позивач, він звернувся до відповідача із заявою щодо спрямування вказаних коштів на погашення грошових зобов’язань з ПДФО, тобто про повернення коштів.

Позивач звертає увагу, що згідно з п. 43.5. ПК України та з Порядком, затвердженим наказом від 30.12.2013 № 882/1188, повернення таких сум здійснюється на підставі заяви, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру плаченої суми.

Позивач зазначає, що в порушення встановлених вимог відповідач листом від 20.04.2015 надав відповідь, в якій зазначив про перерахування коштів в частині перерахування коштів з податку на прибуток банківських організацій в сумі 16068,00 грн. на рахунок податку на доходи фізичних осіб.

Щодо перерахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 5 880,38 грн. відповідач навів положення п. 160.2. ПК України із зазначенням, що вказана сума не є переплатою.

Щодо переплати з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 191 919,00 грн. відповідач зазначив, що переплата є меншою, ніж зазначена Банком у листі від 31.03.2015, а тому здійснити перекид коштів не має можливості, та запропонував провести звіряння розрахунків.

Позивач вважає необґрунтованою відмову протиправною, оскільки позивачем дотримано вимоги ст. 43 ПК України – подано заяву про повернення коштів, що зафіксовано актом звірки від 31.12.2014.

Між тим, даний позов зареєстрований канцелярією суду 21.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, обставини, що зумовлювали звернення до суду виникли, враховуючи факт подання заяви про повернення коштів від 31.03.2015 та пов’язані з наступним отриманням 27.04.2015 листа відповідача від 20.04.2015 № 10185/10/28-10-20-3-20, однак, позовну заяву подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не надано заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 25.02.2019 запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

12.03.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов супровідний лист від 11.03.2019 № 125/08-02 із заявою про поновлення строків звернення до суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на норми ЦК України, які, відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Кодексу, не застосовуються до податкових, бюджетних відносин.

Крім того, представник позивача вказав, що постановою Національного банку України від 11.09.2014 № 563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк».

Представник позивача зазначив, що починаючи з 11.09.2014 щодо позивача здійснюється ліквідаційна процедура, що зумовлює скорочення чисельності штату працівників та зменшення витрат юридичної установи. Відповідно до штатного розпису ПАТ «Старокиївський банк», наразі у юридичному відділі перебувало 2-3 юрисконсульта, тоді як у юридичному відділі перебувало понад 400 судових проваджень, опрацювання яких потребувало та потребує значної кількості часу, при цьому, більшу частину робочого часу юристи знаходяться у судових засіданнях.

Також представник позивача вказав, що відповідно до ст.ст. 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин були встановлені інші спеціальні строки звернення до суду, які передбачають право оскаржити рішення та дії податкових органів протягом 1095 днів.

Підсумовуючи викладене представник позивача просить суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду, поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у даній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, 31.03.2015 банк звернувся до Міжрегіонального ГУ ДФС – ЦО з обслуговування великих платників податків із заявою № 2725/05-02 з проханням направити суму надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток на погашення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, які будуть виникати у ПАТ «Старокиївський банк» в процесу здійснення процедури ліквідації.

Натомість 27.04.2015 до банку надійшов лист Міжрегіонального ГУ ДФС – ЦО з обслуговування великих платників податків від 20.04.2015 № 10185/10/28-10-20-3-20, в якому зазначено, що перерахування коштів виконано в частині перерахування коштів з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій в сумі 16 068,00 на рахунок податку на доходи фізичних осіб.

Вказаним листом також відмовлено у зарахуванні надміру сплачених позивачем сум авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 191 919,00 грн. та надміру сплаченого податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5 880,38 грн. в рахунок погашення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, які будуть виникати у позивача в процесі здійснення процедури ліквідації банку.

Таким чином, суд зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України станом на дату звернення до суду сплив, що є очевидним, та пропуск цього строку склав кілька років.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на норми ст.ст. 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011.

Крім того, суд звертає увагу, що в межах 1095 днів можуть бути оскаржені до суду виключено рішення та дії податкових органів про нарахування грошового зобов’язання в розумінні ст. 102 та п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому, за обставин відносин, що містяться у позовній заяві, тобто невчинення дій за заявою позивача про повернення помилково/надміру сплачених коштів, застосовується загальний строк звернення до суду – шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також, суд не вважає поважними причини пропуску строк звернення до суду з огляду на доводи позивача щодо того, що у юридичному відділі ПАТ «Старокиївський банк» перебувало (перебуває) 2-3 юрисконсульта, тоді як у юридичному відділі перебувало понад 400 судових проваджень, опрацювання яких потребувало та потребує значної кількості часу, а більшу частину робочого часу юристи знаходяться у судових засіданнях, з огляду на те, що, по-перше, позивачем не надано суду жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів перебування з 2014 року у штаті позивача 2-3 юрисконсульта та доказів їх постійного перебування у судових засіданнях, по-друге, позивачем не надано суду жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів перебування у юридичному відділі понад 400 судових проваджень, по-третє, суд зазначає, що зважаючи на тривалу процедуру ліквідації банківської установи та надмірне вирішення юридичних питань щодо такої ліквідації, позивач не обмежений правом наймати на роботу юрисконсультів у такій кількості, у якій вирішення юридичних питань, у тому числі звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів відбувалось відповідно у строк, визначений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.

Більш того, суд вважає за необхідне також додати, що навіть якщо і припустити, що до даних правовідносин застосовується строк 1095 днів, тобто, 3 (три) роки, який обраховується, то і трирічний строк звернення до суду вичерпав свою дію станом на день звернення до суду.

Відтак, підсумовуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Старокиївський банк» про поновлення строків позовної давності.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст.ст. 160 та 161 КАС України.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Причини пропуску звернення до суду Публічного акціонерного товариства «Староївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна», 6/8, код ЄДР: 19024948) визнати неповажними.

2. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Староївський банк» у задоволенні заяви від 11.03.2019 про поновлення строків позовної давності.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін