Рішення № 80534954, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2019 року № 826/16362/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення неправомірними;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не здійснюється нарахування та не враховуються 5 процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходження служби в поліції. Зокрема, на думку позивача, з 01.01.2016р. у нього, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виникло законне право на включення до розрахунку пенсії 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідним свідоцтвом про хворобу від 19.08.2011р. року № 338.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що врахувавши явну невідповідність підстави звільнення в поданих документах та за вимогою п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262, ГУ ПФУ в м. Києві не мало правових підстав для призначення Позивачу пенсії за вислугу років з урахуванням 55 відсотків грошового забезпечення. Всупереч зазначеному Позивачем, після внесення законодавчих змін до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262, станом на 01.01.2016 р. дана норма передбачала обчислення пенсії з урахування 55 відсотків лише при звільненні особи у відставку.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зокрема, відповідно до наказу МВС України від 30.08.2011р. № 993 о/с ОСОБА_1 звільнений у запас (з постановкою на військовий облік) з органів внутрішніх справ України з 30.08.2011 року на підставі п. 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через хворобу.

Відповідно до довідки з автоматизованої системи розрахунку пенсії від 03.05.2018р. при виході на пенсію позивачу нараховано основний розмір пенсії 50% грошового забезпечення за вислугою років.

30 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення.

Листом-відповіддю від 20.08.2018р. № 63666/02/Г-720/1 ГУ ПФУ в м. Києві позивачу відмовлено у вказаному перерахунку пенсії, зазначивши, що він звільнився у запас (а не у відставку) через хворобу, у зв'язку з цим не має права на доплату у розмірі 5% відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 46 Конституції України проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Позивач вважає, що розмір його пенсії повинен обчислюватись, виходячи з розміру 55% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262 - XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, було визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства в їх сукупності і системному зв'язку, суд вважає, що для визначення відсотку грошового забезпечення, з якого проводиться обчислення розміру пенсії - 50 чи 55, визначальне значення мала форма звільнення зі служби, а саме у відставку чи у запас.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби не у відставку, а у запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до наведених норм він не має права на призначення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, яка призначається лише особам, звільненим у відставку за віком або станом здоров'я.

Доводи позивача про те, що на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії 01.01.2016 року ст. 13 Закону № 2262-XII було передбачено, що пенсія за вислугу років в розмірі 55% грошового забезпечення призначається також особам, звільненим зі служби на підставі п. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, а саме через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, суд вважає безпідставним, оскільки Закон № 580-VIII набув чинності з 07.11.2015 року, тобто після звільнення позивача зі служби, не має зворотної дії в часі і ним, чи іншими законами не передбачено зміни формулювання підстав звільнення зі служби співробітників міліції, які були звільнені до набрання чинності цим законом і відповідного перерахунку пенсії.

А підстави перерахунку пенсії, як зазначено вище, визначені ст. 63 Закону № 2262-XII і позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до вказаної норми у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення поліцейських.

Суд звертає увагу, що зміни до статті 13 цього Закону внесено згідно із Законом №580-VIII від 02 липня 2015 року та застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з пунктами 2, 3 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції: 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції.

Отже, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є звільнення у відставку за віком або за станом здоров'я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу МВС України від 30.08.2011р. № 993 о/с ОСОБА_1 звільнений у запас (з постановкою на військовий облік) з органів внутрішніх справ України з 30.08.2011 року на підставі п. 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через хворобу. Відповідно до довідки з автоматизованої системи розрахунку пенсії від 03.05.2018р. при виході на пенсію позивачу нараховано основний розмір пенсії 50% грошового забезпечення за вислугою років.

Таким чином, на момент звільнення з ОВС у ОСОБА_1 не було права на призначення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, а ГУПФ України в м. Києві дотримано вимог законодавства України та правомірно призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 50%.

Разом з тим, факт встановлення свідоцтвом про хворобу №338 того, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, жодним чином не змінює причину звільнення ОСОБА_1 з ОВС, та, в силу вимог Закону №2262-XII, не створює законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з її збільшенням на 5% відповідних сум грошового забезпечення.

Відтак, оскільки позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 2011р., та в Національній поліції позивач службу не проходив, суд вважає, що стаття 77 Закону України «Про Національну поліцію» не може застосовуватись до ОСОБА_1

Крім того, розмір пенсії у відсотковому співвідношенні до грошового забезпечення позивачу визначався при її призначенні з 30.08.2011, а статтею 63 Закону №2262-XII чітко визначено, що пенсія підлягає перерахунку виключно у зв'язку із зміною лише розміру грошового забезпечення, при цьому цією правою нормою не передбачено перерахунок пенсії у відсотковому розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивача звільнено зі служби в запас через хворобу, то відповідно до наведених норм він не має права на призначення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, яка призначається звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я та на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 52, 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій