Рішення № 80534733, 19.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6849/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

15.01.2019 року позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при придбанні ? частки квартири позивач сплатив збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від ? вартості об`єкта купівлі продажу, що становить 8570, 03 грн. При цьому, оскільки позивач придбавав житло вперше, то в силу приписів пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, відповідач не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України в Одеській області пояснення по суті спору не надала.

06.02.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів та правової позиції позивача у позові.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 14 вересня 2018 року між позивачем - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7. укладено договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір), згідно з яким позивачем придбано ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. (а.с. 10).

При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від ? вартості нерухомого майна, що становить 8570, 03 грн., що підтверджується копією квитанції від 14.09.2018 № ПН593 (а.с. 9).

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, 23.10.2018 року позивач звернувся Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8570, 03 грн.

Листом від 02.11.2018 № 18258/07 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило позивача про те, що у Управління немає підстав повернути кошти страхового збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно (а.с. 12).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі- Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що у даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими, з огляду на наступне.

У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 819/976/17 та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №607/14722/16-а.

Таким чином, враховуючи встановлені обставин справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем (1/2) сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787(далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, як наслідок, про необхідність зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 10.01.2019 №0.0.1234061207.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (а.с. 4).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, м. Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4а, 65121) викладене в листі № 18258/07 від 02 листопада 2018 року щодо відмови у складенні та видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: 65025, АДРЕСА_2) подання до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, місто Одеса, вулиця Садова, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції № ПН 593 від 14 вересня 2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8570,03 гривень (вісім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 03 копійки).

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі сформувати та подати подання до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, місто Одеса, вулиця Садова, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: 65025, АДРЕСА_3) з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8570, 03 гривень (вісім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 03 копійки) що був сплачений під час придбання вперше квартири ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований: 65025, АДРЕСА_2).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене та підписане суддею 19 березня 2019 року.

Суддя Корой С.М.

.