Ухвала суду № 80534508, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/181

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 березня 2019 року м. Київ № 640/2424/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

треті особи

товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий шлях»,

ОСОБА_2,

державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашова Яіна Олександрівна,

ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, адреса: АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 11), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий шлях» (надалі - третя особа 1, АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (надалі - третя особа 2, адреса: АДРЕСА_2), третя особи без самостійних вимог на предмет спора на стороні відповідача: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашова Я.О. (надалі - третя особа 3, адреса: АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (надалі - третя особа 4, АДРЕСА_4). в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 січня 219 року №27/7 «Про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року та від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_2 від 14 листопада 2018 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий шлях» від 06 листопада 2018 року»;

- зобов'язати Міністерство юстиції України відновити порушене право та внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, скасувавши та вилучивши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2018 року за №41036364, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Івашовою Яною Олександрівною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11 березня 2019 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Міністерства юстиції України надійшла заява про перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, представник відповідача послався на те, що вказана справа має велике значення для сторін спору, спірні правовідносини є достатньо складними і на підтвердження своїх вимог позивачем надано велику кількість доказів, а також, враховуючи, що заявлені позовні вимоги не відповідають умовам, при яких суд має право розглядати таку справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відтак, відповідач просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у відзиві на позовну заяву (в матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву), не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

За таких підстав, враховуючи, що будь - яких достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження представником відповідача не наведено, а також не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження аргументів, викладених у заяві відповідача, в т.ч. щодо того, яким чином вказана справа має велике значення для обох сторін спору, оскільки позивач про це не заявляв, а відповідач не цій частині заяву не мотивував. Також не обґрунтовано, в чому саме полягає складність даних правовідносини. Аргументація про велику кількість доказів наданих позивачем спростовується тим, що позивачем загальних обсяг документів, поданих для відповідача, разом із позовною заявою складає 84 арк., що не є великим обсягом.

Щодо твердження відповідача про те, що заявлені позовні вимоги не відповідають умовам, при яких суд має право розглядати таку справу за правилами спрощеного позовного провадження, то таке твердження спростовується вищевикладеними нормами КАС України, які передбачають можливість розгляду даних позовних вимог в порядку спрощеного провадження, адже не відносяться до винятків, встановлених в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, адже за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги позивача не відносяться до вказаного переліку винятків та спростовують твердження відповідача про неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження.

Отже, за відсутності інших, обґрунтованих аргументів відповідача, суд дійшов висновку про відсутність на даній стадії підстав для задоволення заяви представника відповідача та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Керуючись частиною 4 статті 260, статтями 257, 258, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова