Рішення № 80534484, 13.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року справа № 1140/5/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Толстової О.І.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1- ОСОБА_2,

представника відповідача 2 -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3, вул. Полтавська,37 (гурт), м. Кропивницький,25006

до відповідача-1: Міністерства юстиції України, вул. Городецького,13, м. Київ, 01001

до відповідача -2: Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, вул. Дворцова,6/7, м. Кропивницький,25022

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018р. по 28.12.2018р. включно в розмірі 52529,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1301/к від 27.04.2015 року, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.04.2015р. та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157262,17 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено судом до негайного виконання.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018р. рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015, зобов’язано ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 року включно в розмірі 157262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 року в розмірі 199828,26 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року в справі №П/811/1672/15 – залишено без змін. Так, позивач зазначив, що рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015р. по 06.04.2018р. включно виконано, однак, обов'язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому /попередньому/ судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року закрито підготовче провадження в справі (а.с.68-69).

Відповідачами до суду надано письмові відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що наразі існують об’єктивні причини невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, зокрема: позивач особисто не звертався до відповідача 1, відсутнє відрите виконавче провадження, в межах якого має здійснюватись виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року у справі №П/811/1672/15, що змінене постановою ДААС від 02.08.2018 року; посада, на якій поновлено ОСОБА_3 відсутня в організаційно – штатній структурі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та правомірність рішення, яким позивача поновлено на посаді, наразі переглядається Верховним судом. До того ж відповідачем 2 зазначено, що позивачем обрано не належний спосіб захисту, оскільки ГТУЮ у Кіровоградській області не є роботодавцем позивача та не має повноважень щодо виконання в цій частині судового рішення. З огляду на викладені обставини, сторона відповідача вважає, що позивачу слід у задоволенні позовних вимог відмовити. (а.с.28-33,36-43).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзивах.

На підставі ч. 3 ст. 243 КАС України в судовому засіданні 13.03.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини рішення з урахуванням вимог ст.243 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1301/к від 27.04.2015 року, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.04.2015р. та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157 262,17 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено судом до негайного виконання (а.с.7-13).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018р. рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015, зобов’язано ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 року включно в розмірі 157 262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 року в розмірі 199 828,26 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року в справі №П/811/1672/15 – залишено без змін. (а.с.14-15).

На виконання вказаних рішень, отримано виконавчі листи (а.с.16).

Так, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015р. по 06.04.2018р. включно виконано, шляхом списання бюджетних коштів з казначейських рахунків.

При цьому, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді – не виконано.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі П/811/1672/15 від 02.08.2018 р. позивача поновлено на посаді Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року (а.с.14-16).

Відповідачі, заперечуючи позовні вимоги, у відзивах зазначили, що виконання рішення суду є неможливим, в зв’язку з наявністю декількох підстав: відсутністю відкритого виконавчого провадження, в межах якого має здійснюватись виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року у справі №П/811/1672/15, що змінено постановою ДААС від 02.08.2018 року; ОСОБА_3 відсутня в організаційно – штатній структурі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та правомірність рішення, яким позивача поновлено на посаді, наразі переглядається Верховним судом.

Суд вважає такі доводи помилковими, оскільки норма статті 235 Кодексу законів про працю України в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Крім того, зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку звернення до роботодавця з відповідною заявою або пред’явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Дана правова позиція також висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 року у справі №6-435цс15.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов’язків.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Аналогічна процесуальна норма містилась у статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року.

Обов’язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина 5 статті 124).

Судові рішення, які підлягають негайному виконанню, є обов’язковими, зокрема, Міністерством юстиції України, від якого залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Добровільне виконання рішення суду є обов’язком, який не має похідного характеру від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З огляду на викладене, постанова ДААС по справі П/811/1672/15. від 02.08.2018 р., в частині -допущеного негайного виконання, підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності скарги на вказане рішення суду.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не поновлення позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області - підлягають задоволенню.

У той же час, вирішуючи питання, чи підлягає позов задоволенню або відмові у задоволенні повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.

Так, він просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак з матеріалів справи встановлено, що таке його право порушено не Головним територіальним управління юстиції у Кіровоградській області, а Міністерством юстиції України, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії діяльності" 5026-VI від 22.06.2012 р., роботодавець – юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа – підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Правосуб’єктність роботодавців визначається двома критеріями – оперативним і майновим. Основний критерій характеризує особливості змісту діяльності і зводиться до здатності здійснювати добір і розстановку кадрів, організовувати роботу працівників, створювати необхідні їм умови для праці.

Майновий критерій характеризує здатність виплачувати заробітну плату працівникам.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 10 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене наказом Міністра юстиції України №1707/5 від 23.06.2011р., начальники головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, призначених на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад Міністром юстиції України.

Отже, суд приходить до висновку, що вчинення дій щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді відноситься до виключної компетенції Міністерства юстиції України.

Згідно ст.ст.5,9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з огляду на вищевикладене, належним способом захисту порушеного права в даному випадку буде стягнення середнього заробітку з Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі 270,77 грн., яка застосована у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі П/811/1672/15 від 06.04.2018р., розмір середнього заробітку, за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення суду (Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений ПКМУ від 08.02.1995 р. №100) становить: 194 день х 270,77грн. = 52529,38грн.

За вказаний період невиконання рішення позивачеві, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час затримки його поновлення на посаді виплачено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов частково та стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року включно в розмірі 52529,38 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області – протиправною.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року включно в розмірі 52529,38 грн.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4