Рішення № 80534414, 18.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. справа № 300/82/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі–позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач 1), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі – відповідач 2) з такими позовними вимогами: - визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум – про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене пунктом 26 протоколу №104 від 26.10.2018; - зобов’язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат повторно направити висновок із долученими до нього документами ОСОБА_1, щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України; - зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975, у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок перебування на військовій службі в республіці Афганіфстан ОСОБА_1 отримав поранення, які в подальшому призвели до виникнення інших захворювань, що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, довідкою архіву воєнно-медичних документів м.Санкт-Петербург (Російська Федерація). Рішенням МСЕК від 09.11.2016 року позивачу надана друга група інвалідності без переогляду. Крім того, позивач як інвалід війни у жовтні 2017 року звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за другу групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) і захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Однак позивачем отримано відмову від 01.11.2017 року, яка мотивована тим, що підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не вбачається. Вважаючи дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату неправомірними, позивачем оскаржено до суду вказану відмову. Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року у справі №809/1716/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо не подання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності до Міністерства оборони України. Зобов`язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Позивач зазначає, що, не зважаючи на рішення суду, 26.11.2018 року Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом направлено витяг з протоколу №104 від 26.10.2018 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум пунктом 26 якого комісія дійшла висновку про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає вказану відмову неправомірною, оскільки ним надано до військового комісаріату всі необхідні документи, які передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Відповідач 1 – Міністерство оборони України скористалося своїм правом і подав до суду відзив, що міститься в матеріалах справи (а.с.62-65, 67-68). У відзиві, відповідач не погоджується із доводами, наведеними у позовній заяві та на обґрунтування свої заперечень зазначив, що позивачем при поданні документів для призначення спірної допомоги не було надано документ встановленої форми, що свідчив би про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Зазначив, що вказане не заперечується позивачем, а тому відмова Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 спірної допомоги не може вважатись протиправною. Крім того, вказав на безпідставність вимог позивача щодо зобов`язання Міністерства оборони України призначити та нарахувати спірну допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки приписами статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідач 2 – Івано-Франківський обласний військовий комісаріат скористався своїм правом і подав до суду відзив, що міститься в матеріалах справи (а.с.71-72). Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 звільнено зі строкової військової служби в 1981 році, а II групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії встановлено 09.11.2016 року під час огляду органами МСЕК, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №0779559 від 09.11.2016 року. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у позивача не має права на отримання одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 в період з 25.11.1979 року по 14.11.1981 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка НК № 3816471 від 24.11.1979 року (а.с.19-21).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4008 від 19.09.2016 року вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої нижньої правої верхньої кінцівок (контузія головного мозку 1981 р.) рядового запасу ОСОБА_1 наслідки яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2323 від 19.09.2016 року Київського міського клінічного бюро СМЕ які в подальшому призвели до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної контузії головного мозку у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг з вираженими церебростенічним, антено-невротичним, вестибуло-атактичним і стійким цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією, двобічною пірамідною симптоматикою, частими судинними кризами (1-2 на тиждень) змішаного характеру, дисомнією, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст., кризовий перебіг. СН-II ОСОБА_4. Інфекційний гепатит, гострожовтушна форма (1980р.)», що підтверджені медичними та військово-обліковими документами, довідкою Центрального архіву воєнно-медичних документів м. С-Петербург РФ, - поранення, (контузія) і захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.22).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК АВ №0779559 від 09.11.2016 року ОСОБА_1 з 09.11.2016 року встановлена друга група інвалідності вперше (поранення (контузія), без переогляду, за наявності захворювань, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.18).

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.

01.11.2017 року Івано-Франківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не має у зв`язку з відсутністю даних, що свідчать про причини та обставини отримання поранення (контузії) (а.с.33).

Позивач, вважаючи дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату неправомірними, звернувся з позовом до суду.

За наслідками розгляду адміністративної справи №809/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 12.02.2018 року, відповідно до якого позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо не подання документів ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності до Міністерства оборони України. Зобов`язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.36-42).

Вказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 року.

27.08.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби (а.с.49-50).

26.11.2018 року Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом направлено позивачу копію Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року за №104 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.51-52).

Вказана відмова мотивована тим, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 №2323/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 19.09.2016 №4008, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення.

Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, які не подано на розгляд комісії.

Вважаючи протиправною відмову Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 26.10.2018 року за №104 у призначенні одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просить його скасувати і зобов`язати повторно направити Міністерству оборони України висновок із долученими до нього документами щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати такої одноразової грошової допомоги.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу, зазначений у пункті 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Такими документами відповідно пункту 11 Порядку є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Оцінюючи правомірність дій та прийнятого комісією Міністерства оборони України рішення з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум – про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1І, оформленого пунктом 26 протоколу №104 від 26.10.2018 року, судом встановлено таке.

Військовий комісар Івано-франківського обласного військового комісаріату супровідним листом від 26.11.2018 №11/1546, направив на адресу ОСОБА_1, завірену копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 №104 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.52).

Відповідно до дослідженої належним чином завіреної копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.11.2018 №104, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: 26. Рядовому в запасі ОСОБА_1 (Івано-Франківський ОВК), якого 14.11.1981 звільнено зі строкової військової служби та 09.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ№0417389 від 22.01.2015), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 №2323/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 19.09.2016 №4008, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення.

Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, які не подано на розгляд комісії (а.с.51).

Суд зазначає, що обставини щодо наявності у позивача, при зверненні із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, всіх необхідних документів передбачених пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, досліджувалися судом під час розгляду адміністративної справи №809/1716/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення дій.

В ході розгляду наведеної адміністративної справи судом, досліджувалось в тому числі і питання щодо (відсутності даних) документа, що свідчить про причини та обставини поранення та слугували підставою для відмови Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом в оформленні висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та направленні документів до Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням суду у адміністративній справі №809/1716/17, що набрало законної сили встановлено обставини, що не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

В ході розгляду адміністративної справи №809/1716/17, судом встановлено, що документом, який свідчить про причини і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) можуть бути будь-які відомості, які містять таку інформацію. Встановлено, що в дослідженому випадку такими документами є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 року №2323/Ж, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4008 від 19.09.2016 року.

Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, визначено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. (п. 21.3).

Пунктом 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби” - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (п. б).

“Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби” - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. в).

“Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії, і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій (п. г).

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 року №2323/Ж наявні у ОСОБА_1 рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виникнення бойових дій в 1981 році. У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4008 від 19.09.2016 року зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої нижньої правої верхньої кінцівок (контузія головного мозку 1981р.) і захворювання, так, пов’язані з проходженням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Судом встановлено, що із змісту наведеного витягу слідує, що таких висновків комісія прийшла за результатами вивчення медичних та військово-облікових документів, довідки Центрального архіву воєнно-медичних документів м.Санкт-Петербург РФ.

Одночасно судом звернуто увагу на те, щоу протоколі не встановлено, що поранення (контузія) пов’язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення позивачем собі тілесних ушкоджень.

Враховуючи наведені обставини судом зроблено висновок, що позивачем при зверненні до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (рішення №809/1716/17 а.с.36-42).

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено обставини, що не підлягають доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи зокрема, що документами, які свідчать про причини та обставини поранення ОСОБА_1, є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 року №2323/Ж, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4008 від 19.09.2016 року.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №809/1716/17 обставини, суд приходить до висновку про відсутність зазначених підстав з яких комісія Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_1, відображених у пункті 26 протоколу №104 від 26.10.2018, оскільки документами, які свідчать про причини та обставини поранення ОСОБА_1, є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.09.2016 року №2323/Ж, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №4008 від 19.09.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність відмови Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав зазначених у пункті 26 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.11.2018 №104, зокрема з підстав неподання позивачем (заявником) документа що свідчить про причини та обставини поранення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975, у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд вважає що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб’єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб’єкт владних повноважень зобов’язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб’єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі наведеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання дій Міністерства оборони України з прийняття рішення, яке викладено у пункті 26 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 26.10.2018 року, протиправними та скасування вказаного рішення.

Проте, щодо зобов’язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975, у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд вважає що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень. Разом з тим, суд вважає на необхідне зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо повторного розгляду заяви та документів ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності і прийняти рішення у порядку і спосіб передбачений законодавством України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача 1 та 2 подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач в адміністративному позові вказує про понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 10015,00 гривень та просить їх стягнути із відповідача.

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вказує на таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10015,00 гривень, позивачем долучено угоду про надання правової допомоги адвокатом від 19.11.2018, укладеної між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 04.01.2019 до вказаної угоди (а.с.53, 54.

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що в них не міститься інформація про підготовку позовної заяви саме по справі №300/82/19. Жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, угода про надання правової допомоги адвокатом від 19.11.2018 та квитанція №1 від 04.01.2019, не містить.

Вартість послуг адвоката в суді, як того вимагає частина 1 статті 134 КАС України, наданими документами також не підтверджується.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також – Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відтак, в розгляді даної справи позивачем надані не належні документи, які засвідчують реальну приналежність угоди про надання правової допомоги від 19.11.2018 та квитанції №1 від 04.01.2019 до предмету оскарження у справі №300/82/19, що унеможливлює вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від адвокатської діяльності, незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, або в адвокатському об’єднанні шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів України від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218, або відповідних бухгалтерських документів обліку доходів юридичної особи у випадку отримання гонорару за послугами адвокатського об’єднання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17 (провадження №К/9901/39873/18) та від 8 травня 2018 року у справі №810/2823/17 (провадження №К/9901/7937/18).

Враховуючи те, що наданими ОСОБА_1, до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Позивач, відповідно до посвідчення № серії Б № 075668 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а відповідно до посвідчення серії АА № 548047 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, а тому в порядку ст.7 Закону України є звільненим від сплати судового збору.

А тому, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав зазначених у пункті 26 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.11.2018 №104 .

Скасувати пункт 26 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 26 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат повторно направити висновок із долученими до нього документами ОСОБА_1 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності і прийняти рішення у порядку і спосіб, передбачений законодавством України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), адреса: АДРЕСА_1, 76014.

Відповідач 1:

Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), адреса: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ-168, 03168.

Відповідач 2:

Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07742609), адреса: вул.Довженка, 21, м.Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3