Рішення № 80534374, 18.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. справа № 300/313/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, до Калуської міської ради Івано-Франківської області про зобов'язання до вчинення дій щодо повторного розгляду запиту на інформацію від 15.01.2019 та надання достовірної, точної і повної інформації згідно даного запиту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1В.), в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, звернулася в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Калуської міської ради Івано-Франківської області (надалі по тексту також – відповідач, Калуська міська рада) про зобов'язання до вчинення дій щодо повторного розгляду запиту на інформацію від 15.01.2019 та надання достовірної, точної і повної інформації згідно даного запиту.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач безпідставно, в порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмовив позивачу у наданні на його інформаційний запит про надання публічної інформації від 15.01.2019 всіх документів, що були підставою для прийняття рішення Калуської міської ради від 29.10.2014 за №2680 та візування проекту такого рішення. Представник позивача стверджує, що запитувана у вказаному запиті від 15.01.2019 інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом в розумінні статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і статті 21 Закону України "Про інформацію", так як стосується розпорядження комунальним майном, а тому в Калуської міської ради відсутні підстави для посилання на пункт 1 статті 9 та пункт 4 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Окрім цього, представник ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем у відповіді на інформаційний запит від 15.01.2019 не обґрунтовано чому рішення Калуської міської ради від 29.10.2014 за №2680 з візами посадових осіб віднесено до службової інформації, зокрема не вказано про присвоєння наведеному рішенню грифу "для службового користування". На підставі зазначеного, представник позивача просить суд зобов'язати Калуську міську раду повторно розглянути запит на інформацію від 15.01.2019 та надати достовірну, точну і повну інформацію згідно даного запиту.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, 14.02.2019, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

Ухвала про відкриття провадження від 14.02.2019 вручена відповідачу 18.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 76018 6086034 0 (а.с.25), однак відзив у встановлений судом строк ним не подано, вимоги пункту 5 ухвали про відкриття провадження від 14.02.2019 – не виконано.

Згідно частини 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 2 статті 175 КАС України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

15.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до Калуської міської ради з інформаційним запитом про надання публічної інформації, в якому просила відповідача надати належним чином засвідчену копію рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 (в тому числі і з підписами всіх посадових осіб, які його візували) та всіх документів, що були підставою для його прийняття (а.с.13).

Листом від 18.01.2019 №03/02-55/20 Виконавчий комітет Калуської міської ради, у відповідь на запит від 15.01.2019, направив позивачу копію рішення Калуської міської ради від 29.10.2014 №2680 (а.с.15-16). З приводу візування проекту рішення та надання всіх документів, які були підставою для прийняття даного рішення відповідач повідомив, що відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів. Калуська міська рада також повідомила, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до службової належить інформація, яка міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (а.с.14).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у наданні копій рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 з підписами посадових осіб, що його візували та всіх документів, які були підставою для його прийняття, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом зобов'язання Калуську міську раду до вчинення дій щодо повторного розгляду запиту на інформацію від 15.01.2019 та надання достовірної, точної та повної інформації згідно даного запиту.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Окрім цього, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

В даному випадку, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі по тексту також – Закон №2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Метою Закону №2939-VI є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина 1 статті 2 Закону №2939-VI).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (частина 1 статті 12 Закону №2939-VI).

В даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1, що підтверджується інформаційним запитом на надання публічної інформації від 15.01.2019, а розпорядником інформації – Калуська міська рада як орган місцевого самоврядування.

Розпорядниками інформації згідно статті 13 Закону №2939-VI, визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, регламентовані також Законом України "Про інформацію" (надалі по тексту також – Закон №2657-ХIІ).

Так, частиною 1 статті 1 Закону №2657-ХIІ визначено, що інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2657-ХIІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частини 1, 2 статті 20 Закону №2657-ХIІ).

Окрім цього, частиною 2 статті 1 Закону №2939-VI також встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6 Закону №2939-VI встановлює види інформації, до якої може бути обмежено доступ, – конфіденційна, таємна та службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов’язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині 1 і 2 статті 13 цього Закону.

Пунктом 5.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" визначено, що вказане положення частини 1 статті 7 Закону №2939-VІ не передбачає можливості для суб’єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб’єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 8 Закону №2939-VI таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону №2939-VІ до службової може бути віднесена інформація, що:

1) міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, зокрема, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішення;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно частини 5 статті 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

В даному випадку, ОСОБА_3 звернулась до Калуської міської ради з інформаційним запитом від 15.01.2019 про надання публічної інформації, в якому просила відповідача надати належним чином засвідчену копію рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 (в тому числі і з підписами всіх посадових осіб, які його візували) та всіх документів, що були підставою для його прийняття (а.с.13).

Вказане рішення відповідача №2680 від 29.10.2014 стосується продовження (поновлення) терміну дії договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться в межах Калуської міської ради (а.с.15-16).

Щодо документів, що були підставою для прийняття відповідачем вищевказаного рішення №2680 від 29.10.2014, то суд вказує на таке.

Прийняття Калуською міською радою рішення про поновлення (продовження) договорів оренди земельних ділянок є адміністративною послугою, яка надається Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Калуської міської ради за посиланням: http://kalushcity.if.ua/page/category/Perelik_vudiv_dijlnosti_zap/2015/01/17/257/view.

Так, інформаційною карткою вказаної адміністративної послуги визначено перелік документів, необхідних для отримання такої адміністративної послуги, а також вимоги до них. Зокрема, для прийняття Калуською міською радою рішення про поновлення (продовження) договорів оренди земельних ділянок зацікавлена особа має подати: заява (клопотання) на ім’я міського голови; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копію договору оренди земельної ділянки та додатків до нього, посвідчені належним чином (копію державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) стосовно громадян); графічні матеріали (кадастровий план земельної ділянки, виготовлений спеціалізованою землевпорядною організацією); виписку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії установчих документів для юридичних осіб; копію паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (належним чином засвідчена) стосовно громадян.

Таким чином, на підставі вищевказаних документів відповідач приймає рішення про поновлення (продовження) договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно, для прийняття Калуською міською радою рішення №2680 від 29.10.2014, відповідач мав отримати вищевказаний перелік документів щодо кожної земельної ділянки, договори оренди яких були поновлені (продовжені) вищевказаним рішенням №2680 від 29.10.2014. Саме такі документи позивач просив Калуську міську раду надати в запиті про надання публічної інформації від 15.01.2019.

Суд звертає увагу на те, що мова йде про рішення відповідача №2680 від 29.10.2014, яким продовжено (поновлено) термін дії договорів оренди земельних ділянок. В свою чергу, згідно частини 1 статті 142 Конституції України та частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" складовою комунального майна є земля.

За вказаних обставин, у відповідності до вимог частини 5 статті 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про земельні ділянки, надані приватним особам у власність чи користування, а так само прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки. Вилучення імен фізичних осіб чи найменувань юридичних осіб, яким відповідне майно було надане, з копій документів при їх наданні за запитом на інформацію, є порушенням вимог Закону №2939-VІ, крім випадків, передбачених другим реченням частини 5 статті 6 Закону №2939-VІ.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону № 2657-ХІІ інформація про фізичну особу (персональні дані) – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Абзацом 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VІ.

Верховний Суд в постанові від 28.02.2018, прийнятої за результатом розгляду справи №806/1726/16, зазначив, що не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію. Якщо у договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з'ясування.

Постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, а й до копій відповідних документів. Обмеженню доступу, за приписами частини 7 статті 6 цього Закону, підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд України в постанові від 08.11.2016 за результатом розгляду справи №299/2507/14-а.

Таким чином, отримавши запит від 15.01.2019 про надання публічної інформації, в якому позивач просила надати окрім копії рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014, також копії всіх документів, що були підставою для його прийняття, відповідач був зобов’язаний надати ОСОБА_1 копії таких документів, вилучивши інформацію, яка має ознаки конфіденційної, що унеможливлює її з'ясування.

Натомість, Калуська міська рада в листі №03/02-55/20 від 18.01.2019 необґрунтовано обмежилась лише посиланням на пункт 4 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що не відповідає обставинам справи та суперечить вимогам абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" та частини 5 статті 6 Закону №2939-VI.

Що стосується рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 із підписами всіх посадових осіб, що його візували, то суд зазначає наступне.

Порядок діяльності Калуської міської ради, скликання сесій, підготовки і розгляду нею питань, зокрема щодо прийняття рішень, встановлює Регламент Калуської міської ради, який має вищу юридичну силу щодо усіх інших рішень. Регламент відповідача розміщений на офіційному веб-сайті Калуської міської ради за посиланням: http://kalushcity.if.ua/page/category/regulations.

Порядок підготовки питань, що вносяться на розгляд Калуської міської ради, визначено статтею 25 Регламенту. Так, пунктом 5 статті 25 Регламенту визначено, що друкований примірник проекту рішення повинен мати такі реквізити: на лицевій стороні бланку рішення Ради – назва рішення, нижче – текст проекту рішення; на зворотному боці бланку рішення Ради – перелік погоджувальних підписів (віз), а також – виконавець (розробник) проекту.

Згідно пункту 8 статті 25 Регламенту, проект рішення повинен мати погоджувальні підписи (візи). Проект рішення проходить візування в: секретаря Ради; заступника міського голови, відповідно до розподілу обов’язків; керівника виконавчого органу чи інших посадових осіб, до компетенції яких належить дане питання; юриста відділу організаційно-правової роботи Ради, а в разі відсутності – в юридичному відділі виконкому; виконавця (розробника) проекту.

Візування проекту рішення є обов'язковим. При наявності у того, хто візує, зауважень і пропозицій, вони викладаються на окремому аркуші (або тексті проекту рішення) у формі зауважень до проекту рішення або окремої думки. Суб’єкти внесення проектів рішення зобов’язані подавати проект рішення із погоджувальними підписами (візами), отримання погоджувальних підписів (віз) є обов’язком виконавця проекту. У випадках, коли виконавцями (розробника) проекту рішення є депутати, депутатські фракції (групи) або постійні комісії – отримання погоджувальних підписів (віз) здійснюється відділом організаційно-правової роботи Ради (пункт 10 статті 25 Регламенту).

З огляду на зміст листа №03/02-55/20 від 18.01.2019 Калуська міська рада відмовила в наданні позивачу копії рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 із підписами всіх посадових осіб, що його візували, зазначивши, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до службової належить інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (а.с.14).

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки відповідність інформації одному із пунктів частини 1 статті 9 Закону №2939-VI не створює обов’язку автоматичного віднесення інформації до службової. Стаття 9 Закону №2939-VІ передбачає, що така інформація може бути віднесена до службової. Тобто інформація, що міститься у будь-якій доповідній записці, не повинна автоматично мати статус "для службового користування". Це можливо у разі, якщо застосування "трискладового тесту" засвідчило наявність підстав для обмеження доступу до неї.

Пунктом 5.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" визначено, що під внутрівідомчою службовою кореспонденцією слід розуміти будь-який документ незалежно від його назви та реквізитів, який підготовлений будь-якою особою (службовцем) всередині суб’єкта владних повноважень та адресатом якого є інша особа чи структурний підрозділ цього суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, листування з іншим суб’єктом владних повноважень чи будь-якими іншими фізичними або юридичними особами не можна вважати "внутрівідомчою" кореспонденцією. При цьому цей документ повинен мати службовий характер, тобто бути пов’язаним з роботою суб’єкта владних повноважень. Водночас під "відомством" слід розуміти не тільки центральний апарат органу влади, але і його територіальні підрозділи.

Важливою ознакою документів, у яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують публічному обговоренню або прийняттю рішення з певного питання.

Це означає, що після публічного обговорення чи прийняття рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Наприклад, підготовці проекту нормативно-правового акта може передувати підготовка його концепції, збір пропозицій структурних підрозділів, підготовка першого тексту проекту, обмін службовими записками з приводу положень проекту, доручення керівництва органу щодо змісту та строків підготовки і тому подібне. Усі ці документи втрачають статус "для службового користування" після публічного обговорення або прийняття нормативно-правового акта (пункт 5.15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").

Таким чином, після публічного обговорення та прийняття Калуською міською радою рішення №2680 від 29.10.2014, інформація з підписами всіх посадових осіб, що його візували, втратила статус службової інформації, а отже не могла бути з обмеженим доступом.

Окрім цього, відповідно до пункту 5.16 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", службова інформація, передбачена в пункті 1 частини 1 статті 9 Закону №2939-VІ, не може міститись у правових актах суб’єктів владних повноважень – нормативних чи індивідуальних. Такі акти є рішеннями у розумінні статті 9 Закону №2939-VІ і відповідно службова інформація може міститись лише в документах, які передували їх прийняттю.

Відповідно суперечитиме Закону №2939-VІ віднесення інформації, що міститься в нормативно-правових актах чи індивідуально-правових актах (накази, розпорядження, рішення тощо), до службової і надання таким актам грифу "для службового користування". Проте це не стосується другої категорії інформації, що може належати до службової, відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2939-VІ.

Згідно пункту 5.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" окремо суди повинні звертати увагу на перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який затверджено практично всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування та до якого можуть бути включені відомості, що становлять службову інформацію, відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2939-VІ.

В даному випадку, суд пунктом 5 ухвали про відкриття провадження від 14.02.2019 зобов'язав Калуську міську раду подати в термін до 4 березня 2019 року засвідчені і оформлені відповідно статті 94 КАС України письмові докази на підтвердження обставини віднесення запитуваної позивачем інформації, в тому числі документів, на яких вона розміщена, до службової інформації, доступ до якої обмежено у встановленому законом порядку. Однак відповідач вимоги вказаної ухвали не виконав, жодних документів суду не надав.

Про будь які причини неможливості виконання вимоги ухвали суду від 14.02.2019 Калуська міська рада не повідомила.

В пункті 6.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону №2939-VІ відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ (частина 2 статті 6, частина 1 статті 8, частина 1 статті 9, пункт 2 частини 1 статті 22 Закону №2939-VІ).

Зокрема, присвоєння певному документу грифу "для службового користування" (частина 2 статті 9 №2939-VІ) саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною 1 статті 22 Закону №2939-VІ. Аналогічно не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування "трискладового тесту" (пункт 2 частини 1 статті 22 Закону №2939-VІ).

Так само лише після застосування "трискладового тесту" допустиме обмеження доступу до публічної інформації, заборона на поширення якої встановлена безпосередньо законом.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 22 Закону №2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

Згідно пункту 6.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону №2939-VІ інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв’язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ);

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з’ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував "трискладового тесту" або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов’язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням "трискладового тесту" відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2939-VІ.

В даному випадку, з огляду на лист №03/02-55/20 від 18.01.2019 Калуська міська рада лише зазначила зміст підпункту 1 пункту 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", при цьому, жодних доказів на застосування "трискладового тесту" до запитуваної інформації відповідь на інформаційний запит про надання публічної інформації від 15.01.2019 не містить. Наведені обставини вказують на протиправність відмови Калуської міської ради у наданні позивачу копії рішення Калуської міської ради №2680 від 29.10.2014 з підписами всіх посадових осіб, що його візували, та всіх документів, що були підставою для його прийняття.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VІ встановлено обов’язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, надаючи відповідь на інформаційний запит позивача про надання публічної інформації від 15.01.2019, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

З метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати Калуську міську раду повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 на публічну інформацію від 15.01.2019 та надати достовірну, точну та повну інформацію, що відповідає змісту обов’язку розпорядника інформації, визначеного пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VІ

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 13.02.2019 за №086110010 (а.с.3).

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вказує на наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 гривень, представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги від 11.02.2019, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (а.с.17-18), а також долучено: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №819 від 18.11.2011 (а.с.19); копію ордеру серії ІФ №020690 на надання правової допомоги (а.с.20); копію акту про надання правничої допомоги від 12.02.2019, в якому перелічено найменування вчинених адвокатом дій та понесені за них витрати в розмірі 4 500,00 гривень (а.с.21); квитанцію №086110011 від 13.02.2019 про оплату через фінансову установу ОСОБА_1 4 500,00 гривень на рахунок адвоката ОСОБА_2 згідно акту про надання правничої допомоги від 12.02.2019 (а.с.22).

Суд вважає, що в розгляді даної справи позивачем надані належні документи, які засвідчують реальну приналежність договору про надання правничої допомоги від 11.02.2019, ордеру серії ІФ №020690 на надання правової допомоги, акту про надання правничої допомоги від 12.02.2019 та квитанції №086110011 від 13.02.2019, до предмету оскарження в адміністративній справі №300/313/19, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1

Враховуючи те, що наданими позивачем до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено, суд дійшов висновку, що клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу слід задовольнити.

Необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрат по оплаті правничої допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_2 в розмірі 4 500,00 гривень, сплаченої згідно квитанції №086110011 від 13.02.2019.

Учасниками справи не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Калуську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 на публічну інформацію від 15.01.2019 та надати достовірну, точну і повну інформацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33578261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33578261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 4 500 (чотири тисячі п’ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1, адреса: вул. Шевченка, 104, с. Середній Угринів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77363, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Відповідач – Калуська міська рада Івано-Франківської області, адреса: вул. І.Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код юридичної особи 33578261.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4