Рішення № 80533825, 19.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/128

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2019 року № 640/27/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві: №0064851730 від 22 квітня 2013 року; №7654-17 від 08 червня 2015 року; №1538639-1305 від 26 квітня 2016 року; №1743776-1305 від 27 квітня 2017 року; №30761-1305-2650 від 27 квітня 2018 року;

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців №228/26-5а-13-02-35/251011078 від 30 вересня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку та, відповідно, для прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з тим, що позивач не є власником земельної ділянки, за яку йому нараховано земельний податок, а також з тих підстав, що він не отримував до вересня 2018 року оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до даних ІТС «Податковий блок» та бази даних ПК «Кадастр», наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, на яку контролюючим органом нараховано земельний податок, який не сплачено позивачем. У зв'язку з цим, відносно останнього прийнято рішення про виключення з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців, а тому, за доводами представника відповідача, відповідач діяв у порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, суд вважає Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві належним відповідачем в даній справі, як правонаступника, до якого перейшов відповідний обсяг прав та обов'язків попередніх податкових органів, які приймали оскаржувані позивачем податкові рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0064851730, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2013 рік у розмірі 173,19 грн (Т.1, арк. 12).

08 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №7654-17, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2015 рік у розмірі 289,49 грн (Т.1, арк. 13).

26 квітня 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №1538639-1305, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 рік у розмірі 765,65 грн (Т.1, арк. 14).

27 квітня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №1743776-1305, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік у розмірі 549,06 грн (Т.1, арк. 15).

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №228/26-50-13-02-35/НОМЕР_2 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців, фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців з підстав наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, абз. 3 п. 299.10 ст. 288 Податкового кодексу України (Т.1, арк. 17).

27 квітня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №30761-1305-2650, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2018 рік у розмірі 549,06 грн (Т.1, арк. 16)

20 серпня 2018 року адвокат Керечанин Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Центру обслуговування платників Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у місті Києві з адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати документи інформацію щодо того, чи повертались органами ДФС в місті Києві на розрахунковий рахунок платника податків ОСОБА_1 кошти, сплачені ним в якості податків, з зазначенням, у випадку повернення підстав такого повернення; чи перебуває на даний час на обліку в органах ДФС міста Києва, як платник єдиного податку ОСОБА_1 та на якій групі оподаткування; чи приймалось органами ДФС міста Києва рішення про зміну чи скасування системи оподаткування щодо ОСОБА_1 та чи повідомлявся належним чином останній про зміну щодо нього системи оподаткування, а також просив надати підтверджуючі документи таких повідомлень (Т.1, арк. 18).

У відповідь на адвокатський запит адвоката Керечанина Є.В. повідомлено про те, що згідно ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, як фізична особа - підприємець.

З 01 листопада 2013 року по 30 вересня 2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме 2 група - 20% до розміру мінімальної заробітної плати.

В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб на дату виключення з реєстру платників єдиного податку рахувався податковий борг не погашений.

У зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №228/26-50-13-02-35/НОМЕР_2 від 30 вересня 2017 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2017 року. (Т.1, арк. 19-21).

10 вересня 2018 року адвокат Керечанин Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з адвокатським запитом. В якому просив надати копію акта податкової перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1, як платника єдиного податку (анульовано з 01 жовтня 2017 року) та інформацію щодо того, на підставі яких відомостей чи документів органами ДФС було нараховано заборгованість ОСОБА_1 зі сплати земельного податку та за яку земельну ділянку (кадастровий номер) (Т.1, арк. 22).

Листом від 14 вересня 2018 року за №51812/К/26-15-13-05-19 адвоката Керечанина Є.В. повідомлено, що відповідно до даних ІТС «Податковий блок» та бази даних ПК «Кадастр» наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0884 га.

У зв'язку з чим на підставі п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року №0064851730 за 2013 рік на суму 173,19 грн, від 08 червня 2015 року №7654-17 за 2015 рік на суму 289,49 грн, від 26 квітня 2016 року №1538639-1305 за 2016 рік, від 27 квітня 2017 року №1538639-1305 за 2017 рік на суму 549,06 грн, від 27 квітня 2018 року №30761-1305-2650 за 2018 рік на суму 549,06 грн.

Стосовно надання копії акта податкової перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1, як платника єдиного податку, в листі зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві направлено запит до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про надання копій даних документів, про що Керечанина Є.В. буде додатково повідомлено окремим листом (Т.1, арк. 23-25).

У відповідь на адвокатський запит адвоката Керечанина Є.В. в інтересах ОСОБА_1 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 25 вересня 2018 року за вих. №55070/К/26-15-13-05-19 надані копії оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та копія рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців №228/26-50-13-02-35/НОМЕР_2 (Т.1, арк. 26,27-28).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000822612018, сформованого 19 вересня 2018 року відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у місті Києві, Голосіївський район, вулиця Цимбалів Яр, 13б, площею 0,0884 га (Т.1, арк. 29)

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №141411651 від 16 жовтня 2018 року, відсутні дані щодо речових прав, права власності, заборони відчуження та щодо іпотеки на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 (Т.1, арк. 34)

За результатами розгляду скарги адвоката Керечанина Є.В. в інтересах ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року, Державна фіскальна служба України залишила без розгляду зазначену скаргу, про що листом від 13 грудня 2018 року №19704/К/99-99-11-05-01-14 повідомлено ОСОБА_1 та адвоката Керечанина Є.В. (Т.1, арк. 35-37).

Крім того, представником відповідача надано суду копію конверта, направленого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на адресу ОСОБА_1, який повернувся на адресу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання» 09 листопада 2017 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями та рішенням про виключення з реєстру платників податку фізичних осіб - підприємців, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З відповіді на адвокатський запит адвоката Керечанина Є.В. в інтересах ОСОБА_1 №5182/К/26-15-13-05-19 від 14 вересня 2018 року, позивачу стало відомо, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складені податкові повідомлення - рішення по платі за землю (земельному податку) №0064851730 від 22 квітня 2013 року на суму 173,19 грн, №7654-17 від 08 червня 2015 року на суму 289,49 грн, №1538639-1305 від 26 квітня 2016 на суму 765,65 грн, №1743776-1305 від 27 квітня 2017 року на суму 549,06 грн, №307-1305-2650 від 27 квітня 2018 року на суму 549,06 грн.

Контролюючий орган при винесені оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначив, що позивач є власником та/або користувачем земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач не отримував та про їх існування дізнався з відповіді на адвокатський запит.

На підставі прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідач дійшов висновку, що позивач має податковий борг протягом двох послідовних кварталів, що стало підставою для прийняття 30 вересня 2017 року рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців №228/26-5а-13-02-35/251011078.

Вказані рішення представником позивача оскаржені в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України та 21 грудня 2018 року позивачем отримана відмова у задоволенні скарги.

Позивач вважає податкові повідомлення - рішення протиправними та рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців такими, що підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що відповідно до даних ІТС «Податковий блок» та бази даних ПК «Кадастр» наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, на яку контролюючим органом нараховано земельний податок, який не сплачено позивачем, у зв'язку з чим, відносно останнього прийнято рішення про виключення з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців, а тому відповідач діяв у порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства України.

Докази направлення позивачеві оскаржуваних податкових-повідомлень рішень у встановленому порядку суду відповідачем не надані.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві: №0064851730 від 22 квітня 2013 року; №7654-17 від 08 червня 2015 року; №1538639-1305 від 26 квітня 2016 року; №1743776-1305 від 27 квітня 2017 року; №30761-1305-2650 від 27 квітня 2018 року та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців №228/26-5а-13-02-35/251011078 від 30 вересня 2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У відповідності до пункту 287.9 статті 289 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Згідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України (в редакції, що діяла на момент винесення податкового повідомлення - рішення від 22.04.2013 №0064851730) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України (в редакції, що діяла на момент винесення податкових повідомлень - рішень від 08.06.2015 №7654-17 та від 26.04.2016 №1538639-1305) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України (в редакції, що діяла на момент винесення податкових повідомлень - рішень від 27.04.2017 №1743776-1305 та №30761-1305-2650 від 27.04.2018) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла на момент винесення податкового повідомлення - рішення від 22.04.2013 №0064851730) закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла на момент винесення податкових повідомлень - рішень від 08.06.2015 №7654-17, від 0826.04.2016 №1538639-1305, від 27.04.2017 №1743776-1305 та від 27.04.2018 №30761-1305-2650) визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України (в редакції станом на 30 вересня 2017 року) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

На час розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази того, ФОП ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0884 га.

Дані про позивача, як власника або землекористувача вказаної земельної ділянки не внесені до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень та до Державного земельного кадастру.

При цьому, посилання відповідача на дані ІТС «Податковий блок» та бази даних ПК «Кадастр» при нарахуванні позивачу земельного податку у 2013, 2015, 2016, 2017 та 2018 роках не спростовують встановлених судом обставин.

В той же час, суд зазначає, що аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що фізична особа може бути платником земельного податку лише з дати державної реєстрації права власності/землекористування на земельну ділянку або нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці.

Отже, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач є власником/користувачем земельної ділянки, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачу посадовими особами контролюючого органу земельного податку, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0064851730 від 22 квітня 2013 року; №7654-17 від 08 червня 2015 року; №1538639-1305 від 26 квітня 2016 року; №1743776-1305 від 27 квітня 2017 року; №30761-1305-2650 від 27 квітня 2018 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем також не доведено, а судом не встановлено факту направлення посадовими особами відповідача на адресу позивача оскаржуваних податкових повідомлень - рішень у порядок, спосіб та строки, встановлені Податковим кодексом України у відповідні періоди.

За таких підстав, оскільки судом встановлена протиправність винесених податкових повідомлень - рішень, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для прийняття рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників податків єдиного податку фізичних осіб - підприємців №228/26-5а-13-02-35/251011078 від 30 вересня 2017 року, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 11526,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 11526,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року №0064851730, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року №7654-1, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 квітня 2016 №1538639-1305, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2017 року №1743776-1305, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 квітня 2018 року №30761-1305-2650, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

7. Визнати протиправним та скасувати рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №228/26-50-13-02-35/НОМЕР_2 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців від 30 вересня 2017 року.

8. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11526,00 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова