Рішення № 80533763, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року № 826/1997/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Б.М. Транс»доДержавної фіскальної служби Українипро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М. Транс» (далі також - ТОВ «Б.М. Транс», позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправним дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної №15 від 20.12.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 20.12.2017, датою її фактичного отримання, а саме - 27.12.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач після направлення засобами електронного зв'язку податкової накладної №15 від 20.12.2017 для реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН), отримав квитанцію від 12.09.2017 про зупинення реєстрації податкової накладної. Згідно зазначеної квитанції реєстрація податкової накладної позивача була зупинена ДФС України з тієї причини, що податкова накладна нібито відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Позивач вважаючи необґрунтованим наведений висновок контролюючого органу щодо наявності ризиків достатніх для відмови в реєстрації податкової накладної в Реєстрі у зв'язку з невідповідністю обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно УКТ ЗЕД: 2711, у встановленому законом порядку подав до ДФС України відповідні письмові пояснення та копії документів на їх підтвердження. Проте такі пояснення та документи безпідставно не були враховані ДФС України при прийнятті рішення про наявність підстав для реєстрації податкової накладної.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі №826/1997/18 за вказаним позовом ТОВ «Б.М. Транс» та дану справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

У призначених засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені в тексті позовної заяви, а представник відповідача заперечував проти позову в усному порядку.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, 12.04.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

23.04.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

25.04.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.01.2018 №541713/14133626 було відмовлено у реєстрації податкової накладної, виписаної ТОВ «Б.М. Транс». Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з тексту позову та доданих до нього матеріалів, 01.11.2017 між ТОВ «Б.М. Транс» (як постачальником) і ТОВ «Вінницязерносервіс» (як споживачем природного газу) був укладений договір на постачання природного газу №17-В, за умовами якого (з урахуванням укладеної між цими ж сторонами додаткової угоди №2 від 01.12.2017) постачальник зобов'язується поставити споживачу природного газу природний газ у необхідних обсягах, а споживач, у свою чергу, - своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Також умовами цього договору передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пунктів призначення). Поставка природного газу споживачу відбувається за посередництвом третьої особи - газорозподільного/газотранспортного підприємства. А саме газорозподільне/газотранспортне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення. Взаємовідносини між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюється окремим договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством.

Підставою для постачання природного газу споживачу є, в т.ч. наявність підтвердженого місячного обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача. Планово постачальник постачає споживачу з 01.11.2017 по 31.12.2017 природний газ в обсязі до 600 тис. куб.м. Обсяги постачання/споживання визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. На підставі результатів (показників) вимірювання вузлів обліку складаються місячні акти приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженими представниками сторін. Крім того, сторонами погоджено поетапний порядок оплати за поставлений природний газ, шляхом здійснення авансових та остаточного платежів.

20.12.2017 ТОВ «Вінницязерносервіс» відповідно до виставленого ТОВ «Б.М. Транс» рахунку на оплату №СРВ49 від 15.12.2017 перерахувало позивачу безготівкові кошти за природний газ у сумі 273 000 грн. (в т.ч. ПДВ 45 500 грн.).

31.12.2017 сторони на виконання зазначеного договору склали та підписали акт приймання-передачі природного газу природного газу по факту споживання, відповідно до якого ТОВ «Б.М. Транс» передало, а ТОВ «Вінницязерносервіс» прийняло у грудні 2017 року природний газ українського видобутку за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 0000, всього в обсязі 77,962 тис. куб м. вартістю 709 454,20 грн. (в т.ч. ПДВ 118 242,37 грн.).

20.12.2017, за датою першої події, ТОВ «Б.М. Транс» виписало на адресу покупця (ТОВ «Вінницязерносервіс») податкову накладну №15 від 20.12.2017 на суму 273 000 грн. (в т.ч. ПДВ 45 500 грн.) з номенклатурою товару: «газ природний», у кількості - 30 тис. куб.м., код згідно з УКТ ЗЕД 2711210000.

За наслідками надіслання зазначеної податкової накладної до ДФС України засобами електронного зв'язку з метою здійснення реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, 28.12.2017 ТОВ «Б.М. Транс» отримало електронну квитанцію про те, що: 27.12.2017 документ прийнято, проте реєстрацію такого зупинено. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №15 від 20.12.2017 відповідачем зазначено наступну: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2711». Одночасно платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Як стверджує позивач, ТОВ «Б.М. Транс» направило до ДФС України електронне повідомлення №1 від 29.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрацію якої/го зупинено, разом з поясненнями.

05.01.2018 комісія Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення №541713/41133626 про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 20.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В якості підстави для прийняття такого рішення зазначено наступне: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної».

Не погоджуючись з таким рішенням комісії ДФС, ТОВ «Б.М. Транс» звернулось до відповідача з письмовою скаргою (вих. №2 від 11.01.2018), до якої на підтвердження своєї позиції додало копії наступних документів: постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 01.06.2017 №730 з питання видачі ліцензії з постачання природного газу ряду суб'єктів господарювання, в т.ч. ТОВ «Б.М. Транс»; договору на постачання природного газу №17-В від 01.11.2017, укладеного з покупцем - ТОВ «Вінницязерносервіс»; додаткової угоди №2 від 01.12.2017 до договору №17-В від 01.11.2017; рахунку на оплату №СРВ49 від 15.12.2017, виставленого покупцю; договору купівлі-продажу природного газу №ПГ-Т/17-012/35 від 22.11.2017, укладеного з постачальником товару - ПАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»; платіжних доручень на оплату авансових платежів постачальнику; виписки банку по рахунку ТОВ «Б.М. Транс» за 20.12.2017 з відомостями про надходження коштів від ТОВ «Вінницязерносервіс» та про перерахування коштів постачальнику - ПАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» за договором №ПГ-Т/17-012/35 від 22.11.2017; договору №1703000450 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 13.07.2017, укладеного між ТОВ «Б.М. Транс» (як замовником) і ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (як виконавцем); договору № 1703000451 транспортування природного газу від 17.03.2017, укладеного між ТОВ «Б.М. Транс» (як замовником) і ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (як оператором); довідки ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» з відомостями про те, що згідно обліку станом на 01.12.2017 в ПСГ ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» обліковувалось 215,440 тис. куб.м. природного газу ТОВ «Б.М. Транс»; Витягу щодо суми, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.12.2017 з системи електронного адміністрування ПДВ (копії таких документів наявні у матеріалах справи).

Крім того, в тексті своєї скарги ТОВ «Б.М. Транс» пояснило, що закупівля реалізованого та поставленого ТОВ «Вінницязерносервіс» природного газу здійснювалось у постачальника ПАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ПГ-Т/17-012/35 від 22.11.2017. Постачання газу здійснювалось відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а саме - через оператора газотранспортної системи ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», а тому в даному випадку товарно-транспортні накладні не оформлювались.

19.01.2018 комісією ДФС з питань розгляду скарг було прийнято рішення за №7975/41133626 про залишення скарги платника без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін. При цьому, мотиви, якими керувалась Комісія ДФС при прийнятті такого негативного для позивача рішення, в тексті рішення не наведені.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом норм пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Критерії) та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/0621.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 6 Критеріїв (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1 пункту 6 Критеріїв та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням ПН/РК, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої ПН/РК зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що ПН/РК відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої НП/РК зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

При цьому, затверджений Вичерпний перелік містить окремі переліки документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, для кожного підпункту пункту 6 Критеріїв.

Згідно з п. 2 Вичерпного переліку письмові пояснення та копії документів, зазначені у ньому, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Проаналізувавши зміст наявної у матеріалах справи копії роздруківки електронної квитанції від 28.12.2017 до податкової накладної №15 від 20.12.2017 суд встановив, що контролюючий орган сформував висновок про відповідність даної податкової накладної критеріям, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

Тобто, в даному випадку фіскальним органом у квитанції від 12.09.2017 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв №567. Між тим, пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. У свою чергу визначення фіскальним органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена в тексті його постанови від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, ухвалах від 28.02.2019 у справі №803/920/18, від 01.02.2019 у справі №810/3938/18 щодо відмови у відкритті касаційного провадження. Зокрема, під час перегляду в касаційному порядку аналогічної категорії адміністративної справи Верховний Суд зазначив наступне: можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у розглядуваній квитанції від 28.12.2017 фіскальним органом, в порушення пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (а саме: п. 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (а саме: п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Крім того надаючи оцінку змісту наведеного у квитанції критерію, а саме: «виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2711»), суд зазначає, що таке формулювання не відповідає жодному критерію визначеному в п. 6 Критеріїв № 567, та суперечить змісту самої податкової накладної, яка взагалі не містить відомостей про вчинення господарської операції з купівлі-продажу товару.

Відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 №190 (що діяла до 22.0.2018) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

З контексту наведених вище норм права можна дійти висновку, що рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, як видно з тексту рішення №7975/41133626 від 19.01.2018, останнє не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. А саме, в цьому рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Як наслідок таке рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу вплинуло на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків (позивачем) з виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивачем 29.12.2017 були надані фіскальному органу вичерпні пояснення щодо суті та специфіки чиненої господарської операції згідно якої була виписана зупинена податкова накладна №15 від 20.12.2017, а 12.01.2018 позивачем разом зі скаргою (вих. №2 від 11.01.2018) на рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації в ЄРПН були надані відповідачу копії первинних документів по операціях з придбання та продажу природного газу, а також документальне підтвердження (довідку) оператора газотранспортної системи - ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» щодо наявності у ТОВ «Б.М. Транс» на початок грудня 2017 року природного газу в обсязі, що перевищує обсяг такого газу, поставленого покупцю у цьому ж періоді.

В ході розгляду справи в суді відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував жодними документальними доказами твердження позивача про те, що ним на підтвердження реальності господарської операції з контрагентом, були направлені до контролюючого органу пояснення та документи, достатні для прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, з огляду на наявність у матеріалах справи передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, достовірність яких не була спростована відповідачем та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, а також вище наведених висновків суду, суд вважає, що Комісія ДФС України не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №15 від 20.12.2017. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що рішення Комісії ДФС України від 05.01.2018 №541713/14133626 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Б.М. Транс» №15 від 20.12.2017 є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу норм ч. 1 і 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, або про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом встановлено, що права та інтереси позивача були порушенні саме в результаті прийняття комісією ДФС України рішення від 05.01.2018 №541713/14133626 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Б.М. Транс» №15 від 20.12.2017, а не вчинення дій, то суд дійшов висновку, що для забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення.

Щодо правомірності заявлених ТОВ «Б.М. Транс» позовних вимог в частині зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №15 від 20.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем при прийнятті рішення від 05.01.2018 №541713/14133626 дотримані не були, що тягне за собою необхідність зобов'язання вчинити дії.

За змістом ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Положеннями п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).

За таких обставин, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивача зобов'язального характеру що, водночас, з урахуванням наведеного, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).

Наявним у матеріалах платіжним дорученням від 29.01.2018 №116 підтверджено, що ТОВ «Б.М. Транс» під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 1 762 грн. Відтак, суд вказує про присудження судових витрат у вказаній сумі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в частині задоволених позовних вимог на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М. Транс» (код ЄДРПОУ 41133626, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 4Б, оф. 5) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.01.2018 №541713/41133626 про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 20.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №15 від 20.12.2017, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М. Транс» (код ЄДРПОУ 41133626, в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її отримання, а саме - 27.12.2017.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М. Транс» (код ЄДРПОУ 41133626, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 4Б, оф. 5) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок