Рішення № 80533652, 18.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/502/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Петросян К.Є.,

при секретарі – Грищенко М.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Алієвича до управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області, третя особа – Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області (далі УСЗН Свердловської міської ради або відповідач), третя особа – Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначено наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 3 групи, отримувачем державної соціальної допомоги безстроково у відповідності до Закону України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», що підтверджується посвідченням та довідкою до акта огляду МСЕК.

Державну соціальну допомогу нараховувало та виплачувало УСЗН Свердловської міської ради.

З 01.08.2014 виплату державної соціальної допомоги позивачу припинено, з приводу чого ОСОБА_1 неодноразово звертався до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації з проханням відновити виплату соціальної допомоги, на що отримав листи відмови від 20.03.2018 №4/1763-31 та від 14.05.2018 №4/2731-31.

Свердловський (Довжанський) район Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Однак, до теперішнього часу УСЗН Свердловської міської ради як юридична особа не ліквідоване і не знаходиться в стані припинення.

Позивач зазначає, що внаслідок невиплати йому з 01.08.2014 державної соціальної допомоги, його права звужені у порівняні з іншими громадянами України, в тому числі і з внутрішньо переміщеними особами. Позивач не відмовляється від внутрішнього переміщення на територію, яка знаходиться під контролем влади України, однак не має на це об’єктивної можливості, оскільки не має житла або приміщення, за адресою якого він зможе зареєструватися у якості внутрішньо переміщеної особи.

На підставі викладеного просить суд визнати дії УСЗН Свердловської міської ради Луганської області щодо припинення з 01.08.2014 нарахування та виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 протиправними та зобов’язати відповідача відновити з 01.08.2014 нарахування та виплату раніше призначеної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 з урахуванням заборгованості, яка виникла до 01.08.2014.

Ухвалою суду від 26.02.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач не прибув, заявою від 14.02.2018 просив розглядати справу без його участі (а.с.6).

Представник відповідача – УСЗН Свердловської міської ради Луганської області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений шляхом розміщення повідомлення про постановлення ухвали від 12.02.2019 на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду (а.с.25).

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи через канцелярію суду надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне (а.с.34-37).

Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, статтею 1 передбачено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 1 вище зазначеного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указом Президента України від 30 квітня-2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».

Відповідно до Додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року № 428-р), яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відноситься м. Свердловськ, та населенні пункти Свердловського району.

Позивачу неодноразово надавались роз’яснення, що у зв’язку з відсутністю законного механізму перерахування виплати допомоги, яка передбачена Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не можливе.

Додатково, було надано роз’яснення, щодо порядку постановки на облік внутрішньо переміщеної особи. Тому вважає посилання позивача щодо примусової зміни місця проживання безпідставними.

Крім того, у своєму письмову зверненні на адресу Департаменту від 29.11.2017, позивач посилається на частину третю статті 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», якою передбачено, що при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

При листуванні з позивачем було зазначено, що Департамент здійснює лише координаційно-методичні функції та моніторинг у сферах всіх видів державної соціальної допомоги, що передбачено Положенням про Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації від 14 серпня 2018 року № 614. Що також передбачено підпунктом 12 пункту 6 Типового Положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887.

Окрім того, відповідно до Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 04 листопада 2016 року № 1296 передбачено, що положення про Управління праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій та місцевих рад затверджуються відповідними рішеннями, а утворюються і ліквідуються відповідними радами. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу – УСЗН Свердловської міської ради утворено рішенням тридцять першої сесії шостого скликання Свердловської міської ради від 24.01.2013 № 652. Отже, Департамент не може бути правонаступником УСЗН Свердловської міської ради Луганської області.

На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та розглянути справу без участі представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).

Позивач є особою з інвалідністю з дитинства 3 групи та отримувачем державної соціальної допомоги з 01.08.2009 довічно згідно посвідчення серії ААБ №112793 (а.с.12-13).

Державну соціальну допомогу нараховувало та виплачувало УСЗН Свердловської міської ради до 01.082014, що не заперечується позивачем.

Листами від 05.12.2017, 19.03.2018 та 08.05.2018 позивач звертався до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації з питанням щодо поновлення виплати державної соціальної допомоги з липня 2014 року та виплати заборгованості (а.с.57-58, 61-62, 65).

Листами від 22.12.2017 №418301-31, 20.03.2018 №411963-31 Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації повідомив позивача про те, що Департамент здійснює лише координаційно-методичні функції та моніторинг у сфері всіх видів державних соціальних допомог. Одночасно позивачу було роз’яснено порядок постановки на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.59-60, 63-64).

Вважаючи протиправними дії УСЗН Свердловської міської ради Луганської області допомоги щодо зупинення ОСОБА_1 з 01.08.2014 нарахування та виплати державної соціальної допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» гарантовано особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму (далі Закон №2109).

Частиною першою статті 1 Закону №2109 визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи (частина перша статті 4 Закону №2109).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2109 виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або

піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки (частини перша, друга сттаті 10 Закону №2109).

Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, остання виплата державної соціальної допомоги йому була здійснена у липні 2014 року УСЗН Свердловської міської ради Луганської області.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі “Луганська область” включено Довжанський (Свердловський) район, де зареєстрований позивач.

Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством “Укрпошта” (далі - ПАТ “Укрпошта”) з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Таким чином, умовами призначення та продовження виплати соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що він звертався до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації із питанням щодо поновлення виплат державної соціальної допомоги.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Положення про Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації 14.08.2018 №614, Департамент забезпечує на території області реалізацію державної політики з питань, у тому числі, соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення, зокрема особам з інвалідністю.

Пунктом 6 даного Положення визначено, що основним завданням Департаменту є, зокрема координація діяльності та контроль за виконанням структурними підрозділами соціального захисту населення районних держадміністрацій питань, що належать до його компетенції; здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) пенсій органами Пенсійного фонду України; надання практичної, консультаційно-правової та організаційно-методичної допомоги (а.с.38-56).

Згідно пункту 1.3 розділу І Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 04.11.2016 №1296, Положення про структурний підрозділ соціального захисту населення затверджується головою відповідної місцевої державної адміністрації за поданням керівника структурного підрозділу соціального захисту населення.

Згідно позову ОСОБА_1, державну соціальну допомогу йому нараховувало та виплачувало УСЗН Свердловської міської ради.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що УСЗН Свердловської міської ради Луганської області, код 03196877, створено в якості юридичної особи рішенням тридцять першої сесії шостого скликання Свердловської міської ради 24.01.2013 за №652, місцезнаходження: Луганська область, місто Довжанськ, вул.Пирогова, буд.9, в процесі припинення не перебуває (а.с.22-23).

Отже, УСЗН Свердловської міської ради тимчасово не здійснює свої повноваження внаслідок перебування на непідконтрольній Україні території. В свою чергу, Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації не є правонаступником Свердловської міської ради.

Суд зауважує, що 06.08.2014 Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Правління Національного банку України постановлено:

1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Слід зазначити, що право на державну соціальну допомогу у відповідності до Закону України №2109 має здійснюватися також фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Згідно частин 2, 3 статті 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Отже, позивач не позбавлений права на отримання соціальної допомоги на підконтрольній органам державної влади України території. Натомість, позивач до іншого органу УСЗН, у встановленому діючим законодавством порядку для постановлення на облік та відповідно поновлення виплат державної соціальної допомоги не звертався.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Цезар та інші проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що «головна різниця між положеннями перших трьох заявників у порівнянні з положеннями осіб, які проживають на території інших регіонів, контрольованих Урядом, полягає у тому, що в місті, де проживають ці заявники, Уряд не здійснює свої повноваження. Очевидно, це значно обмежує, якщо не позбавляє Уряд можливості ефективно підтримувати діяльність судів та здійснювати соціальні виплати на цій території. Об'єктивний чинник військових дій, що відбуваються в регіоні, де проживали перші три заявники, змусив Уряд вжити заходів щодо виправлення становища, які не потрібні в інших частинах країни, які залишилися під контролем Уряду. Зважаючи на вищенаведене Суд вважає, що перші три заявника не опинилися в „аналогічній ситуації” порівняно з тими, хто проживає на території, контрольованій Урядом».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач перебуває на обліку в УСЗН Свердловської міської ради Луганської області, яке на теперішній час знаходиться на непідконтрольній Україні території, та із відповідною заявою щодо постановлення його на облік до органів УСЗН на підконтрольній Українській владі території не звертався, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовності своїх вимог та відповідність їх діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ухвалою суду від 26.02.2018 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Алієвича до управління соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області, третя особа – Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 Алієвича (94851, Луганська область, Свердловський район, с.Черемшине, вул.Піонерська, 3/2, і.н. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) до Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_2