Рішення № 80533616, 18.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/442/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1П.) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі – 1-й відповідач), ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (2-й відповідач), в якому позивач просив суд:

- скасувати рішення №71 ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.08.17 року про відмову у продовжені виплати пенсії ОСОБА_1;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії за віком з березня 2016 року ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком з березня 2016 року та довічно ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (а.с.3).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є тимчасово переміщеною особою і є пенсіонером за віком, перебувала на обліку в УПФУ в м.Лисичанську де отримувала пенсію до березня 2016 року, яка є єдиним джерелом її існування. В березні 2016 року виплата пенсії без попередження та рішення припинена. В квітні 2017 року позивач встала на облік до 1-го відповідача. До наступного часу відповідач так і не розпочав позивачу виплату пенсії. З ціллю досудового урегулювання позивач звернулася в березні 2018 року зі скаргою та отримала відповідь від 24.04.18 року, якою відмовлено у добровільному поновленню пенсії. Позивач вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

1-й відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив (а.с.63-64) в обґрунтування якого зазначив наступне. Позивач згідно атестату від 15.05.2017 року знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м.Лисичанську, виплата пенсії ОСОБА_1 здійснено по 31.03.2017 року. До управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області ОСОБА_1 звернулась з заявою щодо запиту пенсійної справи та прийняття її на облік 12.05.2017 року. Пенсійна справа позивача прийнята на облік до управління 04.01.2018 року. Згідно Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 № 136, та одержання рекомендацій міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат в виплаті пенсії позивачу згідно протоколу №71 від 10.08.2017 року було відмовлено в зв’язку з не підтвердженням місця проживання (приховані або надані недостовірні дані). З заявою про поновлення виплати пенсії позивач до теперішнього часу не звернувся. Також, на виконання ухвали суду від 04.02.2019 № 360/442/19 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 прийнято управлінням на облік 04.01.2018 та остання дата виплати ОСОБА_1 згідно атестату УПФУ м.Лисичанська - березень 2017 року, заборгованість з пенсійних виплат не розраховується, нарахування виплат пенсій ОСОБА_1 припинено з квітня 2017 року. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

2-й відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив (а.с.115-117), в обґрунтування якого зазначив наступне. З поданим адміністративним позовом ОСОБА_2 не згодна, оскільки на розгляд ОСОБА_2 від управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації надійшло подання про відмову у призначенні (відновленні) пенсії ОСОБА_1 у вигляді акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї та листа Красноталівської сільської ради, згідно інформації яких не підтверджений факт проживання/перебування ОСОБА_1 за адресою: с. Красна Талівка, вул. Центральна, буд. 106. Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати приймає ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», (який на той час був чинний) ОСОБА_2, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийнято рішення про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат у вигляді пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) ОСОБА_1 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким не підтверджено фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною по заяві адресою (протокол від 10.08.2017 №71). Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 26.02.2019 залучено у якості другого відповідача ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області та вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.105-106).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.114).

Також на виконання ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на офіційному веб-сайті розміщено оголошення про виклик до суду (а.с.110).

За приписами ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник 1-го відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.113), до канцелярії суду надав заяву про розгляд справи без участі представника управління (а.с.131).

Представник 2-го відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.109), у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника відповідача (а.с.117).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні Серії №629782 від 04.10.2011 позивачу призначено пенсію за віком (а.с.72).

20.04.2017 позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа в Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації та зазначив фактичне місце проживання/перебування: Луганська область, Станично-Луганський район, с.Красна Талівка, вул.Центральна, буд.106, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці ВПО від 20.04.2017 №0000183777 (а.с.5).

На виконання ухвали суду від 04.02.2019 Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації надало інформацію, в якій зазначило, що рішення про скасування дій довідки ОСОБА_1 було прийнято 10.08.2017 (а.с.16).

12.05.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зробити запит пенсійної справи з УПФУ в м.Лисичанську та просив взяти її на облік (а.с.95).

В матеріалах заяви наявна заява позивача про виплату пенсії на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.101).

Розпорядженням УПФУ в м.Лисичанську від 24.05.2017 знято з обліку пенсійну справу ОСОБА_1 у зв’язку з її виїздом до Станично-Луганського району, пенсію в сумі 1349,46 грн. виплачено по 31.03.2017 (а.с.66).

Розпорядженням 1-го відповідача від 04.01.2018 №45919 позивача взято на облік до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області з 01.04.2017 (а.с.87).

Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу №71 від 10.08.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі підп.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ №365 від 08ю06.2016 вирішено відмовити у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним у вигляді пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким не підтверджено фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною по заяві адресою (а.с.94).

Розпорядженням начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 07.11.2017 заблоковано особовий рахунок ОСОБА_1 з 01.09.2017 (а.с.93).

Позивач, не погоджуючись з рішення 2-го відповідача №71 ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.08.17 року про відмову у продовжені виплати пенсії ОСОБА_1 та бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо припинення виплат пенсії, звернувся до суду за захистом свої прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявного у матеріалах справи розпорядження начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 07.11.2017 заблоковано особовий рахунок ОСОБА_1 з 01.09.2017 (а.с.93).

Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, які зазначив відповідач.

Тобто припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.

Аргументи відповідача про те, що він зобов’язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.

Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що відсутність пенсіонера на підконтрольній території понад 60 днів не є передбаченою Законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач, як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті розпорядження начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 07.11.2017 1-й відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду позивачу не було відомо про розпорядження начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 07.11.2017, суд, вважає за необхідне застосувати ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження створює відповідні правові наслідки.

Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2017, оскільки як вбачається з розпорядження УПФУ в м.Лисичанську від 24.05.2017 позивачу пенсію виплачено по 31.03.2017 та, крім того, 1-й відповідач взяв на облік позивача саме з 01.04.2017, про що зазначено в розпорядженні управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 04.01.2018 №45919 (а.с.87). За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення №71 ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.08.17 року про відмову у продовжені виплати пенсії ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що Законом № 1706-VII установлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Як вже зазначив суд раніше за визначенням ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є, зокрема, громадянин України, якого змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі за текстом - Порядок № 505).

Відповідно до п.2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно пунктів 5, 7, 9 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.

Пунктом 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Згідно пункту 13 вказаного Порядку № 365, комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2017, по справі №826/12123/16, яке набрало законної сили 04.07.2018р., визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що 2-й відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним у вигляді пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким не підтверджено фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною по заяві адресою.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для непоновлення виплати пенсії позивачу, відповідно виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена з моменту її припинення, а саме з 01.04.2017.

Надаючи правову оцінку доводам 1-го відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення, своїх прав, свобод чи інтересів. Суд вважає, що строки звернення позивачем не пропущені, оскільки жодних належних та допустимих доказів про направлення та отримання позивачем розпорядження від 07.11.2017 року про заблокування особового рахунку позивача з 01 вересня 2017 року відповідачем суду не надано, у зв’язку з чим, будучи необізнаним з цього приводу, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності 1-го відповідача, яка сама по собі є триваючою у часі, а позивач має право на звернення до суду за захистом порушених прав протягом усього часу, протягом якого триває така бездіяльність.

Суд звертає увагу 1-го відповідача, що зазначене питання було вирішено ухвалою суду від 04.02.2019 (а.с.1-2).

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

За інформацією 1-го відповідача остання виплата пенсії позивачу була проведена 31.03.2017 (а.с.66). Сума стягнення за один місяць складає 1349,46 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 768,40 грн. (а.с.1-2).

Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, позивачу необхідно відшкодувати 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань 1-го та 2-ого відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Стягнення судового збору з 2-ого відповідача необхідно здійснювати за рахунок бюджетних асигнувань Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, оскільки ОСОБА_2 не є юридичною особою.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, ОСОБА_2 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 07.11.2017.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 4700, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Героя Шевченко, буд.1) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Скасувати протокол (рішення) засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №71 від 10.08.2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у відновленні виплат пенсії.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1349 (одна тисяча триста сорок дев’ять) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 4700, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Героя Шевченко, буд.1) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 4700, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Героя Шевченко, буд.1) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул.Центральна, будинок 25, код ЄДРПОУ 20188543) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 4700, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Героя Шевченко, буд.1) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3