Рішення № 80533528, 18.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року 09:52 № 826/12473/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2доКиївської міської радипро визнання протиправним та скасування рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати нечинним та протиправним і скасувати рішення №21/4085 від 08 лютого 2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованістю спірного рішення, прийнятого всупереч Закону України «Про відходи».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення, прийнятого в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 08 лютого 2018 року №21/4085 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» внесені зміни до додатку 3 "Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду".

Згідно пункту 4 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 відповідно до Таблиці 2 встановлено «Орендні ставки за використання нерухомого майна», зокрема, використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначення, де в пункті 10 «розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків орендна ставка становить 25 відсотків, на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків -5 відсотків».

Позивач зазначає що є підприємцем, орендує приміщення, що знаходяться у комунальній власності для здійснення видів діяльності «Збирання безпечних відходів» та «Відновлення відсортованих відходів».

З огляду на вищенаведені зміни, внесені оскаржуваними рішенням, суд погоджується з посиланнями позивача на те, що оскаржуваними рішенням можуть порушуватись права позивача, оскільки здійснена ним зміна відсотку орендної ставки може впливати на права позивача щодо умов ведення підприємницької діяльності.

Водночас, суд зазначає наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 2 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України від 15.01.1999 № 401-ХІV «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно частини другої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що спірне рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 прийнято відповідачем в спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

Судом не приймаються посилання позивача на невідповідність спірного рішення положенням Закону України «Про відходи», оскільки вказана позивачем невідповідність зводиться до незгоди позивача з підвищенням орендних ставок.

При цьому, Закон України «Про відходи» не містить будь-яких граничних розмірів орендних ставок використання нерухомого майна суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

Водночас, відповідно до приписів статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається саме органами місцевого самоврядування, відтак є виключними повноваженнями.

З огляду на викладене, суд доходить висновків про відсутність порушення вимог чинного законодавства відповідачем при прийнятті спірного рішення, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 14.03.2019.

Суддя С.К. Каракашьян