Рішення № 80533397, 19.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. № 823/1263/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:1. Міністерства внутрішніх справ України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601 2. Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, вул Смілянська, 57, м.Черкаси, Черкаська область, 18036

про:визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2018 № 344 о/с в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято до провадження адміністративну справу № 823/1263/18, що була передана ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 10.07.2018 року, для продовження розгляду.

19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі: Відповідач 1), Ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області (далі: Відповідач 2), у якій просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 №344 о/с в частині звільнення позивача з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення; поновити його в ОВС на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншій посаді; зобов'язати відповідачів виплатити середній заробіток на час вимушеного прогулу; стягнути з відповідачів на користь позивача кошти у сумі 16222 грн., за невикористані відпустки за 2016-2017 роки; стягнути з відповідачів на користь позивача кошти у сумі 8759 грн. 88 коп. за час вимушеного прогулу з 28.12.2017 по 19.02.2018; стягнути з відповідачів одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за вислугою 16 років, 03 місяців, 28 днів; стягнути з відповідачів матеріальну допомогу на оздоровлення на 2016-2017 у сумі 9733 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

13.04.2018 на виконання вимог ухвали позивачем подано позовну заяву у новій редакції із зміненими позовними вимогами, у якій просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 №344 о/с в частині звільнення позивача з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення; поновити позивача в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншій посаді; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку із тим, що позивачем у повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, що залишено без руху.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1, задоволено, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 скасовано, а справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу у частині, поновлення на роботі, за правилами загального позовного провадження.

26.06.2018 року Позивачем збільшено позовні вимоги, а саме просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 року № 344 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 «Г» (Через скорочення штатів) Положення; поновити ОСОБА_1 в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1, грошову суму в розмірі 17 519 грн., за невикористані відпустки за 2016-2017 рік; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 8 759 грн.88 коп. за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2017 року по 19 лютого 2018 року; стягнути з відповідачів грошову допомогу за відпустки 2016-2018 ріку в сумі 9 733 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року справу призначено до розгляду.

06.09.2018 року за клопотанням Відповідача 2 Ліквідаційної комісії управління МВС України в Черкаській області встановлено участь представника відповідача у судовому засіданні 03.10.2018 року в режимі відеоконференції.

03.10.2018 року в зв'язку з неявкою Відповідача 1, та відсутністю відомостей про належне його повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи , з врахуванням думки Позивача та Відповідача 2, суд ухвалив відкласти розгляд справи до 31.10.2018 року 11:00 год.

31.10.2018 року в 11:31 судовий розгляд справи було відкладено з тієї підстави, що в призначений час в судове засідання не вийшли на зв'язок Відповідачі, тому відеоконференція не відбулась. Розгляд справи відкладено до 03.12.2018 року.

В зв'язку з хворобою судді з 26.11.2018 року по 07.12.2018 року розгляд справи відкладено на 20.12.2018 року 14:00 год.

20.12.2018 року Позивач в судове засідання не з'явився, зважаючи на клопотання Позивача про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні, суд розпочав слухання справи.

20.12.2018 року ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про слухання справи в загальному провадженні.

20.12.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2019 року о 12:00.

18.01.2019 року за клопотанням Відповідача 2 встановлено участь в режимі відеоконференції.

22.01.2019 року за інформацією спеціаліста з інформаційних технологій Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 на судове засідання в режимі відео конференції ніхто не з'явився.

Зважаючи на наявність клопотання від позивача про слухання справи за його відсутності, та з урахуванням норм частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Позивач обґрунтував позовні вимоги наступним: звільнення відбулося без проведення атестації, що вимагає Положення про проходження служби ОВС ст.47,48, розділу 5, Наказ МВС України № 181 від 22.03.2005 року (про затвердження інструкції про порядок атестування особового складу ОВС). Остання атестація була проведена 2008 році, а відповідно до норм спеціальних законів проводиться раз в 4- роки та при звільнені. На час звільнення з ОВС України 19.02.2018 року скорочення штатів в ОВС не відбувалось. Звільнення відбулося без врахування пільг на першочергове залишення на роботі, так як Позивач є учасником бойових дій. Звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності. Під час звільнення прийняття наказу ОВС № 344 о/с від 19.02.2018 року (одноособово) Головою ліквідаційної комісії без засідання ліквідаційної комісії. Голова ліквідаційної комісії на час звільнення 19.02.2018 року не був наділений повноваженнями, щодо звільнення Позивача з ОВС України. Позивача не було попереджено про звільнення, не було запропоновано жодної посади.

Відповідач 1 Міністерство внутрішніх справ України, надало відзив на позов згідно якого вважає, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» не є обов'язком роботодавця. Враховуючи, що питання подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено позитивно, позивача правомірно було звільнено з органів внутрішніх справ. Крім того, Позивач у трудових відносинах з МВС України не перебував, ніяких управлінських рішень відносно Позивача МВС України не приймало, прав чи інтересів не порушувало. В МВС України скорочені всі посади атестованих співробітників та введено посади державних службовців. УМВС України в Черкаській області не ліквідоване, а перебуває у стані припинення. Таким чином, ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області має повноваження на здійснення всіх дій передбачених законом при ліквідації підприємства, у тому числі - проведення розрахунків при заборгованості. бюджетне фінансування для розрахунку заборгованості ліквідаційним комісіям здійснюється через Національну поліцію, а не через МВС України.

Відповідач 2 Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області надав відзив на позов згідно якого: Позивач наказом УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 року № 344о/с звільнений з ОВС в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів), оскільки було скорочено всі посади та за згодою ОСОБА_1 Обов'язку в УМВС України в Черкаській області щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено, оскільки останній попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону. Вимоги стягнути з відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 17 519 грн. за невикористані відпустки за 2016 - 2017 роки, безпідставні, оскільки рапорт чи заява щодо своєчасного використання передбачених чинним законодавством відпусток або виплати за ці періоди компенсації - відсутні. Щодо стягнення грошової допомоги за відпустки 2016-2018 року в сумі 9 733 грн. не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством така виплата взагалі не передбачена. Надання матеріальної допомоги на оздоровлення можливе лише до відпустки та є правом, а не обов'язком керівника бюджетної установи.

Суд дослідив всі матеріали справи, оцінив наявні докази в їх сукупності, та встановив таке.

06.11.2015 року наказом УМВС України в Черкаській області по Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_1- старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь - Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для такого рішення УМВС України в Черкаській області слугував наказ МВС України від 06.11.2015 року №1388 та Закон України від 02.07.2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію».

ОСОБА_1 не погодившись з таким рішенням УМВС України в Черкаській області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказу та поновлення на роботі.

27 грудня 2017 року в справі № 823/5420/15 Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду було частково задоволено позов: визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 "г" (через скорочення штатів); зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ; зобов'язано ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України; стягнуто з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86625; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

03.04.2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року залишено без змін.

02.05.2018 року ухвалою Верховного Суду в справі № 823/5420/15 провадження № К/9901/49223/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року у справі № 823/5420/15.

19.02.2018 року, тобто протягом значного проміжку часу після винесення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15, наказом УМВС України в Черкаській області № 344 о/с на виконання зазначеного рішення суду скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 року № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 поновлено позивача на в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 року.

Того ж дня 19.02.2018 року наказом УМВС України в Черкаській області № 344 о/с звільнено Позивача з ОВС в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При вирішенні спору суд виходить з наступного правового обґрунтування.

Частиною 1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вже було зазначено вище, рішеннями суду першої та апеляційної інстанції в адміністративній справі №823/5420/15 встановлено порушення трудових прав позивача у вигляді його незаконного звільнення зі служби в органах внутрішній справ у 2015 році та поновлено позивача на посаді в органах внутрішніх справ.

Статтею 129 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15 покладало на відповідача обов'язок по її невідкладному виконанню.

В якості правових підстав для звільнення позивача за скороченням штатів у спірному наказі наводяться положення Наказу МВС від 06.11.2015 року №1388, у відзиві відповідач 2 обґрунтовує прийняття спірного наказу нормами пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», а Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Однак, як слідує з матеріалів справи, фактично рішення суду виконано не було, оскільки поновлення прав Позивача не відбулось, він був звільнений того ж дня, що і був поновлений і з тих самих підстав, що і в спірній ситуації, розглянутій Черкаським окружним адміністративним судом по справі з № 823/5420/15. Крім того, в частині зобов'язання розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року в справі № 823/5420/15, виконано не було взагалі.

Суд дійшов висновку, що звільнення позивача наказом УМВС України в Черкаській області № 344 о/с з ОВС в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) проведено без дотримання відносно позивача визначеної законодавством процедури звільнення за скороченням штатів, яка передбачає обов'язкове дотримання певного обсягу прав та гарантій працівника.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Таким чином, з огляду на викладене, прийняття відповідачем в один день наказу на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15 та наказ про звільнення позивача за скороченням штатів без дотримання визначеної законодавством України процедури вирішення питання про звільнення позивача за цих підстав, є порушенням конституційного принципу обов'язковості судового рішення та трудових прав позивача.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Приписами пунктів 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено за скороченням штату у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Однак, відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно частини третьої даної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI).

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 3166-VI, утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (частини четверта статті 5 Закону № 3166-VI).

Згідно частини п'ятої статті 5 Закону № 3166-VI, міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону № 3166-VI, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Згідно частини восьмої статті 5 Закону № 3166-VI, актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 5 Закону № 3166-VI).

Згідно постанови Кабінету Міністру України 20 жовтня 2011 року № 1074, затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Порядок № 1074). Вказаний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 5 Порядку № 1074 встановлено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно п. 6 Порядку № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять:

- у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

- у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

- у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

- у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

- у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до аналізу наведених вище норм Цивільного кодексу України, Закону № 3166-VI та Порядку № 1074 є підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права.

Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм законодавства, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15 було встановлено фактичні обставини, що мають преюдиційне значення для правильного вирішення даної справи, а саме наявність рапорту від 06.11.2015 року ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України, що було підтверджено поясненнями свідків та письмовими доказами. Позивач не був атестований перед звільненням. Крім того, було встановлено судом, що Позивач мав достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції, відповідає вимогам до поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Таким чином, судом встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Однак, позивач був позбавлений права реалізувати вказаний у п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» трьохмісячний термін з дня опублікування Закону, для написання відповідної заяви, так як спірним Наказом № 344 о/с УМВС України в Черкаській на виконання рішення суду його поновлено на посаді та тим же днем звільнено у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Також суд зауважує, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено пунктом 47 Положення № 114 та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 №181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.

Слід звернути увагу на те, що Порядок проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ було визначено Положенням про проходження служби, пунктом 47 якого встановлено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Згідно з пунктом 48 Положення про проходження служби, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

З огляду на наведені спеціальні для спірних правовідносин норми, суд дійшов висновку, що у виняткових випадках (при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) атестація при звільненні з органів внутрішніх справ України має бути проведена і має проводитись незалежно від дати проведення останньої атестації.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15 було встановлено, що в останнє атестацію позивача проведено 28.07.2008, за результатами якої ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, заслуговує висуненню на посаду з більшим обсягом роботи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме копії посвідчення №024126 від 14.08.2015 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до п. 13 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні штату, однак, відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження того, що особи які були прийняті (переведені) на роботу мали переважне право на залишення на роботі (з урахуванням наявності у позивача пільг визначених п. 13 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Суд, крім іншого, звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15 було встановлено, що після видання наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с по Корсунь - Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_1 - старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. ОСОБА_1, починаючи з 07.11.2015 продовжив працювати на посаді дільничного інспектора, його включали в графіки чергувань, керівництвом доручалася відповідна робота, жодних зауважень щодо виконання роботи його як інспектора поліції, не було. Позивач 08.11.2015 знаходився на службі, був задіяний для охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону Колос», яке проводилось 08.11.2015 в Корсунь - Шевченківський.

Тобто, відповідно до вищевикладених обставин, відповідач допустивши позивача в період з 07 по 08 листопада 2015 року до роботи, фактично визнав, що ОСОБА_1, відповідає вимогам до поліцейського, які визначені Законом України «Про Національну поліцію» та може бути переведений на рівнозначну посаду до органів поліції.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На теперішній час УМВС України в Черкаській області не ліквідоване, а перебуває у стані припинення. Таким чином, ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області має повноваження на здійснення всіх дій передбачених законом при ліквідації підприємства, у тому числі - проведення розрахунків при заборгованості та поновленні на посаді протиправно звільнених осіб.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 245 КАС України, аналізуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 №344 о/с в частині звільнення позивача з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення, поновлення позивача на роботі в УМВС України в Черкаській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з УМВС України в Черкаській області- підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із п. 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до довідки про доходи Позивача за вересень 2015 року нараховано 2794 грн. 60 коп., а за жовтень 2015 року - 4181 грн. 17 коп. Таким чином сума доходу позивача за два останні повні місяці становить 6975 грн. 77 коп. Середній розмір заробітної плати за місяць складає 6975,77/2=3487,88 грн.

Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 162 грн. 22 коп. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу, починаючи з 20.02.2018 по дату винесення рішення у даній справі склала 267, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 267*162,22=43312 грн. 74 коп.

Згідно із п. 2,3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на викладене зверненню до негайного виконання підлягає присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3487,88 грн.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню у вигляді стягнення з Ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області 43312,74 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів грошової суми в розмірі 8 759 грн.88 коп. за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2017 року по 19 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено 19.02.2018 року, тобто протягом значного проміжку часу після винесення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 в справі № 823/5420/15, наказом УМВС України в Черкаській області № 344 о/с на виконання зазначеного рішення суду скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 року № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 поновлено позивача в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 року.

В період з 28.12.2018 року по 19.02.2018 року через несвоєчасне виконання судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 було порушено права позивача.

Відповідно до статті 236 Кодексу Законів про працю у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивачем, зазначено, що в період з 28.12.2018 року по 19.02.2018 року ним недотримано грошову суму в розмірі 8 759 грн.88 коп. Розрахунків даної суми Позивачем не наведено.

Однак, судом встановлено, що відповідно до довідки про доходи Позивача за вересень 2015 року нараховано 2794 грн. 60 коп., а за жовтень 2015 року - 4181 грн. 17 коп. Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 162 грн. 22 коп. Період з 28.12.2018 року по 19.02.2018 року включає 36 робочих днів * 162,22=5839,92 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем помилково розраховано суму недоотриманих грошових коштів, тому позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 2 грошової суми в розмірі 5839,92 грн. за час затримки виконання судового рішення з 28 грудня 2017 року по 19 лютого 2018 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 17519 грн. за невикористані відпустки за 2016 - 2017 роки, суд дійшов висновку про необхідність відмови в їх задоволенні з огляду на таке.

Доказів на підтвердження відомостей, які б підтверджували факт подання рапорту чи заяви щодо своєчасного використання передбачених чинним законодавством відпусток або виплати за ці періоди компенсації - позивачем не надано.

Згідно п. 56 Положення, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скороченням штатів у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з ОВС за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошової допомоги за відпустки 2016-2018 року в сумі 9 733 грн. суд зазначає таке.

Питання виплати матеріальної допомоги врегульовані пунктом 2.16 Наказу МВС України № 499 від 21.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 за №205/14896, відповідно до якого:

2.16.1. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Зважаючи на відсутність відповідних письмових звернень (рапортів) про надання відпустки та матеріальної допомоги, та відсутність відповідного наказу по особовому складу про вибуття позивача у чергову відпустку, вимоги позивача про стягнення грошової допомоги є безпідставними, тому в задоволенні даних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідно із п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 9, 19, 73, 71, 77, 139, 241, 244, 242 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032684 та Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, вул Смілянська, 57, м.Черкаси, Черкаська область, 18036, ідентифікаційний код 00032684) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 19.02.2018 №344 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС в запас збройних сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів).

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Корсунь-Шевченківського РВ УМВС.

4. Стягнути з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 43312,74 грн.

5. Стягнути з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 за затримку виконання рішення суду суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 5839,92 грн.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Корсунь-Шевченківського РВ УМВС та в частині стягнення з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 3487,88 грн.

7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник