Рішення № 80533378, 19.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. № 400/157/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029

третя особа:ОСОБА_3, АДРЕСА_3

про:визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019 № 31444670,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019 р. ВП № 31444670.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні відповідача знаходиться виконавчий лист про стягнення з позивача аліментів на утримання малолітньої доньки. Станом на 31.12.2018 р. заборгованість по сплаті аліментів склала 129377,19 грн. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості. Позивач вважає нарахування штрафу незаконним, оскільки такий вид відповідальності за несплату аліментів встановлено законом, що набрав чинності 28.08.2018 р., а закони не мають зворотної дії в часі.

04.03.2019 р. відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що з лютого 2012 р. позивач аліменти не сплачував. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування штрафу обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тому доводи позивача про необхідність обчислення строку з 28.08.2018 р. відповідач вважає безпідставними.

Представниками сторін подано клопотання про прийняття рішення за їх відсутності.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.11.2006 р. по справі № 2-1-5783/06 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 23.10.2006 р. до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8).

28.02.2012 р. Заводським відділом ДВС відкрито виконавче провадження (а. с. 9). З часу відкриття виконавчого провадження позивач аліменти не сплачував. Відповідно до розрахунку відповідача, станом на 31.12.2018 р. заборгованість позивача по аліментам склала 129377,19 грн (а. с. 11-12).

На підставі ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) відповідачем винесена постанова від 14.01.2019 р. ВП № 31444670 про накладення на позивача штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 64688,60 грн (а. с. 13).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 р. № 2475 внесено зміни до ст. 71 Закону № 1404.

Так, в редакції Закону № 2475, ч. 14 ст. 71 Закону № 1404 передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 1404 строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Вказані зміни набрали чинності 28.08.2018 р.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Враховуючи те, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання станом на 31.12.2018 р. позивач мав заборгованість по сплаті аліментів більше, ніж за 6 років, відповідач правомірно наклав на нього штраф у розмірі, передбаченому ч. 14 ст. 71 Закону № 1404.

Доводи позивача про те, що ч. 14 ст. 71 Закону № 1404 (в редакції, чинній з 28.08.2018 р.) не поширює свою дію на заборгованість по аліментах, яка утворилась до вказаної дати, виходячи з дії законів у часі, спростовуються наступним:

У рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

Отже, від часу набрання чинності змін до Закону № 1404 (з 28.08.2018 р.) він у такій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб.

Таким чином, при вирішенні справи слід керуватися положеннями Закону № 1404, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме - часу прийняття оскаржуваної постанови. Аналогічний висновок щодо дії норми закону в часі викладено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 р. по справі № 814/4386/15.

Крім того, ч. 4 ст. 11 Закону № 1404 визначає, що заборгованість зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а не з 28.08.2018 р., коли набрали чинності такі зміни в законодавстві.

Внесені до Закону № 1404 зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів (пояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання").

На переконання суду, неможливість застосування ч. 14 ст. 71 Закону № 1404 до заборгованості, що виникла до 28.08.2018 р., нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Статтею 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27.02.1991 р.) Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

До того ж, суд враховує, що сума штрафу, накладеного на підставі ч. 14 ст. 71 Закону № 1404, стягується з боржника на користь стягувача, тобто призначена для утримання дитини. Враховуючи тривалу несплату позивачем аліментів на утримання своєї дитини, суд вважає накладення штрафу, який також стягується для утримання дитини, справедливим та відповідним міжнародним принципам захисту прав дитини.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, відповідач довів перед судом прийняття оскаржуваної постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 34993162), за участю третьої особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), про визнання протиправною та скасування постанови від 14.01.2019 р. ВП № 31444670 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.03.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська