Рішення № 80533235, 12.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/486/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Родінченко М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 25.01.2019 № 1966-51, якою позивачу визначено суму податкового боргу у розмірі 27899,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану податкову вимогу, оскільки розмір податкового зобов'язання зазначений у податковій вимозі значно відрізняється від розміру податкового зобов'язання, яке визначене у податковому повідомленні-рішенні від 27.06.2018 № 0103817-1310-2653. Крім того, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2018 № 0103817-1310-2653 було оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому відповідач не мав права виносити оскаржувану податкову вимогу, оскільки сума грошового зобов'язання є неузгодженою.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки грошове зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно в сумі 55798,40 грн., визначене Головним управлінням ДФС у м. Києві у податковому повідомленні-рішенні № 0103817-1310-2653 від 27.06.2018 у передбачений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України строк не сплачено. Зазначає, що у відповідача були відсутні дані про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0103817-1310-2653 від 27.06.2018 в судовому порядку, а сума грошового зобов'язання станом на 18.09.2018 сплачена не була, тому таке грошове зобов'язання набуло статусу податкового боргу і відповідачем була сформована та надіслана позивачу оскаржувана податкова вимога.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.06.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення № 0103817-1310-2653, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 55798,40 грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 № 0103817-1310-2653 Головного управління ДФС у м. Києві щодо податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в розмірі 55798,40 грн. (а.с. 17-19).

В свою чергу, 25.01.2019 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 1966-51 на суму податкового боргу 27899,20 грн. та попереджено, що з 24.01.2019 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України (а.с. 13).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Приписами абзаців першого-другого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з абзацами першим та четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначений Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770.

У відповідності до вимог пунктів 1-3 Розділу ІІ вказаного Порядку податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З системного аналізу викладених норм слідує, що податкова вимога надсилається платнику податків в разі не сплати, у встановлені строки, суми узгодженого грошового зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено, що грошове зобов'язання визначене позивачу в податковому повідомленні-рішенні від 27.06.2018 № 0103817-1310-2653 є неузгодженим, в зв'язку з оскарженням даного рішення до суду, тому суд приходить до висновку, що винесена відповідачем податкова вимога від 25.01.2019 № 1966-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання представника позивача на те, що сума грошового зобов'язання визначена у податковій вимозі від 25.01.2019 № 1966-51 відрізняється від суми грошового зобов'язання визначеної в податковому повідомленні-рішенні від 27.06.2018 № 0103817-1310-2653 судом не приймаються до уваги, оскільки контролюючим органом самостійно було зменшено суму нарахованого податку на майно, що підтверджується копією інтегрованої картки (а.с. 40).

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн. згідно квитанції від 08.02.2019 № 0.0.1261688846.1 та понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. згідно квитанції від 08.02.2019 № 0.0.1261686790.1.

Крім того, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. позивачем надано копії: договору № 06/02/2019-01 про надання правової допомоги від 06.02.2019, акта виконаних робіт № 1 про виконання договору про надання правової допомоги від 06.02.2019 № 06/02/2019-01, рахунку на оплату від 06.02.2019 № 06/02/2019-01, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6792/10 від 27.06.2018 та оригінали: ордеру серії КС № 536265 від 07.02.2019, квитанції від 08.02.2019 № 0.0.1261686790.1.

З огляду на викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області судовий збір в розмірі 768,40 грн. та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 25.01.2019 № 1966-51, якою ОСОБА_3 визначено суму податкового боргу у розмірі 27899,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 768,40 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих