Рішення № 80533224, 18.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/14346/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 87500, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) про скасування рішень №№01/1479, 01/1480, 01/1481 від 03 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області про скасування рішень №№01/1479, 01/1480, 01/1481 від 03 серпня 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що до початку проведення АТО у 2014 році мешкала у Тельманівському районі Донецької області, що підтверджується медичними документами, у 2012 році іноді перебувала у м. Маріуполі де працював та мешкав її чоловік. З початком бойових дій у квітні 2014 року була вимушена покинути постійне місце проживання та переїхати до м. Маріуполя, де разом з дітьми стала на облік внутрішньо переміщених осіб, отримавши відповідні довідки. У 2017 році відповідач скасував довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, у зв’язку з наданням завідомо недостовірних відомостей, відповідне рішення надано позивачу тільки у червні 2018 року. Вважає рішення відповідача протиправними та необґрунтованими, оскільки вони не мають посилання на обставини, які б підтверджували факт надання недостовірних відомостей щодо покинутого місця проживання на момент виникнення обставин визначених частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач у квітні 2012 року подала до УТСЗН Жовтневого району заяву встановленої форми для отримання допомоги на дитину інваліда віком до 18 років та на надбавку на догляд за дитиною інвалідом віком до 6 років, в якій вказала постійне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, до заяви була надана довідка про склад сім’ї за зазначеною адресою. З метою підтвердження фактичного місця проживання соціальними інспекторами УТСЗН Центрального (Жовтневого) району у квітні 2012 року та у квітні 2013 року були здійснені виходи за місцем проживання ОСОБА_1 та складені відповідні акти обстеження умов проживання сім’ї з яких убачається, що позивачка мешкає за адресою: м.Маріуполь,вул. Сонячна буд. 3-115 всією родиною з дітьми та їх батьком, що підтверджено її підписом. Вказане свідчить про те, що фактично ОСОБА_1 разом з родиною з 2012 року по теперішній час, тобто до та після початку бойових дій, постійно мешкали на території підконтрольній України. Частиною 2 статті 4 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону, на момент їх виникнення. Оскільки позивач разом із родиною з 2012 року по теперішній час, постійно мешкали на території підконтрольній України в м. Маріуполі і нікуди не переїжджали, тобто відсутній сам фактпереміщення, рішенням Управління соціального захистунаселення Кальміуського району Маріупольської міської ради довідки внутрішньо перемішених осіб ОСОБА_1 та членів її родини були скасовані на підставі п.п.5 п.1 статті 12 Закону України «Прозабезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» через подання завідомо недостовірних відомостей. На підставі зазначеного вище просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

5 лютого 2019 року позивач надав відповідь на відзив в якому додатково зазначив, що факт її мешкання з дітьми на час початку проведення АТО у п. Мирний підтверджується довідкою Лікарсько-консультативної комісії від 29 листопада 2013 року, яка була надана відповідачу на час отримання статусу переселенця.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, поновлено позивачу, встановлений для звернення до адміністративного суд, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 19 лютого 2019.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 березня 2019 року.

У судове засідання 14 березня 2019 року сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 15, кв. 59, що підтверджується копією паспорта громадянина України Серії ТТ 367505.

Відповідно до свідоцтва про народження Серія І-НО №731984 виданого 11 січня 2017 року Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно свідоцтва про народження Серія І–НО №750114 виданого 6 липня 2017 року Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5.

23 грудня 2014 року УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради позивачу видано тимчасове посвідчення №292 про те, що вона має на утриманні дитину-інваліда ОСОБА_3 Відповідно до Посвідчення № 229525 від 25 червня 2018 року, виданого Департаментом соціального населення Маріупольської міської ради, ОСОБА_4 має інвалідність з дитинства підгрупи «А».

8 жовтня 2015 року ОСОБА_1 видана довідка №1411028218 про взяття особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення яка прибула 29 серпня 2014 року разом з особами, які не досягли 18 - річного віку: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що вона постійно проживала у Волноваському районі Донецької області, сел. Мирне, вул. Леніна, б. 15, кв. 59 та перемістилася з тимчасово окупованою території до м. Маріуполь, вул. Сонячна, б. 3, кв. 115.

19 квітня 2017 року позивачу видана довідка №0000182669 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у якій визначено зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 15, кВ. 59, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Також 19 квітня 2017 року позивачу видані довідки №0000182696 та №0000261056 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, дітей позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Рішенням начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1479 скасовано дію довідки від 19 квітня 2017 року №1412035132 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки на підставі матеріалів особової справи державної допомоги інвалідам УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, було з’ясовано, що ОСОБА_1 мешкає у м. Маріуполі з 2012 року. Також на цій підставі рішенням від 3 серпня 2017 року №01/1480 скасовано дію довідки від 19 квітня 2017 року №1412035131 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та рішенням від 3 серпня 2017 року №01/1481 скасовано дію довідки від 11 липня 2017 року №1412036303 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3.

Тобто, управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради були скасовані довідки тимчасово переміщених осіб у зв'язку із наявністю інформації про подання особою завідомо неправдивих відомостей.

Згідно заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги позивача від 11 квітня 2012 року адресою реєстрації та мешкання було зазначено вул. Сонячна, 3/115, м. Маріуполь Донецької області. У довідці про склад сім’ї від квітня 2012 року зазначено, що позивач разом з дітьми проживає (без реєстрації) за адресою м. Маріуполь, вул. Сонячна, 3/115. Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача від 18 квітня 2012 року та від 1 квітня 2013 року позивач не є власником майна, орендую квартиру про що свідчить підпис позивача та соціального інспектора.

Про скасуванні довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивачу стало відомо з листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області від 13 червня 2018 року №4-1412-289 щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання позивачу, яке отримано 21 червня 2018 року (а.с. 8-9).

Спірним у справі є правомірність рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради якими скасовані дії довідок внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п.8 рішення Маріупольської міської ради від 25 листопада 2017 року №7/20-1724, з 1 січня 2018 року районні управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради припинили свою діяльність шляхом ліквідації. Пунктом 13 вказаного рішення, зазначено, що після ліквідації управлінь соціального захисту населення Маріупольської міської ради, функції щодо соціального захисту населення міста Маріуполя здійснює Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є правонаступником управлінь.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі – Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 статті 1 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно статті 7 цього Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно частини 1 статті 5 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.

За абзацом 7 частини 1 статті 12 Закону № 1706-VII рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі – Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно пункту 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної, заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Наявний в матеріалах справи медичний висновок №229/1193 від 29 листопада 2013 року ЛКК Комунального закладу охорони здоров’я «Тельманівський центр первинної медичної допомоги» щодо встановлення групи інвалідності дитині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати – ОСОБА_1О.) де зазначене місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 15, кв. 59 та медичні картки дітей позивача, в яких містяться записи лікаря Тельманівського центру первинної медико-соціальної допомого за 2013 рік, дає підстави вважати, що позивач проживав за місцем реєстрації.

Крім того, суд звертає увагу, що Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20 грудня 2018 року №547 надано дітям позивача, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, статус дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, що зазнали психологічного насильства.

Тобто, зазначене вище підтверджує, що позивач та його діти до квітня 2014 року проживали у Тельманівському райні смт. Мирне, вул. Леніна, б. 15, кв. 59, тобто, у населеному пункті, які включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, тому позивач підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи.

Стосовно наявних в матеріалах справи Актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, суд зазначає, що звернення позивача до УПСЗН м. Маріуполя було здійснено з метою отримання соціальної допомоги згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства» при цьому нагляд за станом здоров’я здійснювався медичним закладом за місцем реєстрації позивача, що не спростовує факту проживання позивача за місцем реєстрації.

Суд зазначає, що відповідачем не надано безперечних доказів відсутності права позивача та її дітей на отримання статусу внутрішньо переміщених осіб.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що спірними рішеннями скасовано дії довідок тимчасово переміщених осіб за №1412035132, №1412035131, №1412036303, при цьому позивачу видана довідка № НОМЕР_2, ОСОБА_2 - №0000182696, ОСОБА_3 - №0000261056. Тобто оскаржуваними рішеннями скасовані інші довідки, ніж позивача та її дітей.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1479.

Скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1480.

Скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1481.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.