Рішення № 80532907, 19.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5976/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, про:

визнання протиправним та скасування рішення №14 від 16.04.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком;

визнання протиправною бездіяльність, щодо не призначення пенсії;

зобов’язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 11.05.2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон. З метою реалізувати своє право на призначення пенсії позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, обґрунтовуючи свою відмову тим, що позивачем порушено пункти 2.9 та 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, якими визначено, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік); документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Також, відповідач посилався на відсутність міжнародного договору між Україною та Державою Ізраїль.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ОСОБА_2 УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі (у письмовому провадженні).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, постановлено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12 березня 2019 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача, надійшла уточнена позовна заява (вх. №ЕП/1874/19 від 12.03.2019р.).

В уточненій позовній заяві позивачем змінено предмет позову шляхом доповнення його вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №39 від 19.12.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 по адміністративній справі №420/5976/18 – відмовлено, у зв’язку з невиконанням позивачем частини 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

12 березня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх.№8890/19 від 12.03.2019р.)

12 березня 2019 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представників, позовні вимоги підтримуються у повному обсязі (вх. №ЕП/1873/19 від 12.03.2019р.).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, підготовче провадження по адміністративній справі №420/5976/18 закрито та постановлено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (т.І, а.с.154-157).

Відзив обґрунтований наступним.

Представником позивача під час звернення до пенсійного органу було надано копії документів, замість оригіналів, чим порушено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1566/11846 від 27.12.2005 року, а саме: не були надані оригінали документів про стаж та вік.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчення особи №322192337, видане органом МВС в м. Хайфа 04.09.2012 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (т.І, а.с.34).

Трудовий стаж ОСОБА_1, складає 31 рік та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки, довідок про заробітну плату та дипломом про освіту (т.І, а.с.34-51).

Перед виїздом за кордон, позивач мешкала за адресою : АДРЕСА_1, Україна.

09 вересня 2001 року, ОСОБА_1, виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання (т.І, а.с.32).

У 2017 році, Пенсійним фондом України та безпосередньо представником позивача було подано заяву про призначення пенсії ОСОБА_1, до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (т.І, а.с.52,57).

Білгород-Дністровським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України листами-відповідями №38/Г-01 від 07.03.2017 року, №69/Г-01 від 17.05.2017 року - було відмовлено позивачу у призначенні пенсії (т.І, а.с.60-66).

Вищевказані відмови були оскаржені ОСОБА_1, до Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою зобов’язано Білгород-Дністровське об’єднане управління Пенсійного фонду Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 11.05.2017 року із прийняттям за результатами її розгляду відповідного рішення (т.І, а.с.67-71).

Рішенням Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України №14 від 16 квітня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком (т.І, а.с.76).

Відмовляючи у призначенні пенсії ОСОБА_1, відповідач наголошував на порушення позивачем пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1057-IV від 09.07.2003 року (далі - Порядок), яким визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Відповідно до пункту 2.23 Порядку, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Крім того, зазначалося про відсутність міжнародного договору між Україною та Державою Ізраїль.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі – Закон «Про пенсійне забезпечення») громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1057-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 ст.26 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У відповідності до ч.1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Дані положення кореспондуються з ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій зазначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даними паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності) (п.4.2 Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженим представником позивача, 11 травня 2017 року, було подано до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області заяву про призначення пенсії ОСОБА_1.

Суд звертає увагу, що у заяві представника позивача про призначення пенсії від 11 травня 2017 року, копія якої міститься у матеріалах справи, зазначено, що представником позивача особисто надано до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області усі необхідні оригінали документів, що надаються для огляду та засвідчення копій, надано оригінал апостильованої заяви про призначення пенсії, що особисто підписана ОСОБА_1, підпис якої засвідчений нотаріально (а.с.57).

Крім того, на факт надання оригіналів необхідних документів для огляду відповідачу наголошується і у тексті позовної заяви (а.с.16).

Проте, дослідивши оригінал пенсійної справи ОСОБА_1, суд наголошує, що оригінали документів, про які зазначає представник позивача, або засвідчені пенсійним органом копії документів, необхідних для призначення пенсії, у матеріалах пенсійної справи – відсутні.

Суд звертає увагу і на відсутність самої заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, від 11 травня 2017 року у матеріалах пенсійної справи.

Проте, під час судового розгляду справи встановлено, що у грудні 2018 року, представником позивача, було повторно, засобами поштового зв’язку, надіслано до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 (т.І, а.с.162-195).

Суд також звертає увагу, що представником позивача повторно зазначається, що ним надаються оригінали для огляду та нотаріально засвідчені копії документів, зокрема: довіреність представника, посвідчення особи №322192337, ІПН, трудової книжки, особистої заяви про призначення пенсії.

Проте, до вищевказаної заяви, яка була отримана Білгород-Дністровським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України 06 грудня 2018 року та зареєстрована за вх.№151/Г-01, було надано тільки копії вищевказаних документів, що не відповідає п.2.23 Порядку 22/1, оскільки, для призначення пенсії документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Факт надання лише копій документів підтверджується також описом вкладення у цінний лист (т.І, а.с.195) який надійшов до пенсійного органу разом із заявою, у яком представник позивача вказує, що до заяви додаються: «…Довіреність представників (нотаріально завірений оригінал для ознайомлення та копія), посвідчення особи (нотаріально завірений оригінал для ознайомлення та копія), ІПН (нотаріально завірений оригінал для ознайомлення та копія), трудова книжка (нотаріально завірений оригінал для ознайомлення та копія), особова заява про призначення пенсії (належним чином засвідчена копія)…».

Суд зазначає, що оригінал це основний вид документа, його перший примірник. Він має підпис повноважної особи, і в разі потреби, оформляється штампом і печаткою, а копія документа це документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки чи їх частину.

Враховуючи, що представником позивача не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, Білгород-Дністровським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України, було прийнято Рішення №39 від 19 грудня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (т.І, а.с.161).

Разом з цим, суд наголошує, що ОСОБА_1, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, якщо заяву про призначення пенсії буде подано з дотриманням законодавчо встановленого порядку.

Як зазначає представник позивача у тексті позовної заяви, ОСОБА_1, є громадянкою України та перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Доказів вищезазначеного представником позивача не надано, проте у матеріалах справи наявна довідка Державної міграційної служби України в Одеській області №2260 від 01.03.2018 року, у якій зазначено, що: «…Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області інформацією стосовно виходу з громадянства України громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, не володіє…» (т.І, а.с.250).

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи, що позивачем не надано доказів підтвердження звернення до пенсійного органу саме з оригіналами необхідних документів, а також відсутність законодавчо визначених оригіналів документів необхідних для призначення пенсії у матеріалах пенсійної справи позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування рішення Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України №14 від 16.04.2018 року - задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення №14 від 16.04.2018 року, похідні вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії, зобов’язання призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1, за віком з 11.05.2017 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та проведення індексації та компенсації втрати частини доходів - також не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ізраїль, 29105, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (вул. Єврейська 28, м. Білгород-Дністровський, 67700, код ЄДРПОУ 37893980), про визнання протиправним та скасування рішення №14 від 16.04.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність, щодо не призначення пенсії; зобов’язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 11.05.2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів – відмовити в повному обсязі.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.