Рішення № 80532779, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/585/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Струс Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Городоцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Городоцької міської ради з вимогою: визнати залишення без розгляду Городоцькою міською радою заяви ОСОБА_3 від 08.09.2017 протиправним та зобов'язати Городоцьку міську раду прийняти рішення про перехід права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, від Городоцької міської ради до ОСОБА_3.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2014 став власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_2. Майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,0212 га, яка була відведена у комунальну власність для Городоцької міської ради і зареєстрована за нею 12.12.2013. Позивач стверджує, що добросовісно користується цією земельною ділянкою, а для того, щоб зареєструвати немайнове право потрібно рішення власника земельної ділянки - Городоцької міської ради. Відтак, з метою узаконити своє землекористування звернувся з клопотанням до Городоцької міської ради з проханням прийняти рішення про перехід права постійного користування земельною ділянкою від Городоцької міської ради до ОСОБА_3, однак відповідач у строк, визначений ст.118 Земельного кодексу України, рішення не прийняв.

Позиція відповідача щодо спірних правовідносин викладена у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач покликається на те, що набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю (котельню) є тим юридичним фактом з яким земельне законодавство України пов'язує припинення права користування відповідачем земельною ділянкою і перехід цього права до позивача. Однак, поряд з цим, законодавством не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах постійного користування чи на умовах оренди, а також на умовах права власності, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності. Відтак, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 24.05.2018 суд зупинив провадження у справі № 813/585/17 до 31.07.2018 для надання сторонам часу для примирення.

Встановивши, що сторони примирення не досягли, суд ухвалою від 13.09.2018 поновив провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2018 у зв'язку з заявленням відводу головуючому судді, провадження у справі зупинено до вирішення цієї заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у задоволенні заяви про відвід відмовлено. Відтак, 31.10.2018 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

20 листопада 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2014 між Городоцькою міською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого позивач набув у власність нежитлову будівлю (колишню котельню), розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

08.09.2017 ОСОБА_3 подав до Городоцької міської ради клопотання про прийняття рішення про перехід до ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою АДРЕСА_3, кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0, 012 га. До клопотання позивач додав рішення міської ради № 1737 від 14.02.2014, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.02.2014 та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На вказане звернення позивача Городоцька міська рада надала відповідь від 06.10.2017 за вих.№ 02-21/2166, відповідно до якої повідомлено, що питання про перехід до ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою розглянуто 03.10.2017 на черговому засіданні постійної депутатської комісії міської ради у справах земельних ресурсів, будівництва та архітектури; у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено. Разом з цим, зазначено, що позивачу для оформлення права на вищевказану земельну ділянку необхідно звернутись з відповідною заявою до міської ради щодо передачі її в оренду або надання дозволу на викуп у власність.

Позивач, вважаючи, що Городоцька міська рада зобов'язана була за результатами розгляду його клопотання від 08.09.2017 прийняти рішення про перехід права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, від Городоцької міської ради до ОСОБА_3, звернувся з відповідною вимогою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Перехід права власності на земельну ділянку у разі набуття права на будівлю або споруду регламентовано положеннями ст.120 Земельного кодексу України, за якою, зокрема визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.3 ст.415 Цивільного кодексу України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Суд виходить з того, що правомочність володіти, користуватись і розпоряджатись нерухомим майном (будинками, будівлями і спорудами), що у своїй сукупності становить зміст права власності, нерозривно пов'язана із відповідною правомочністю щодо земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Належність особі на праві власності нерухомого майна зобов'язує її набути будь-якого передбаченого законодавством речового права на земельну ділянку, на якій воно розташоване. Більше того, законодавство передбачає випадки, коли таке право виникає з факту набуття чи переходу права власності на нерухоме майно.

Тому з урахуванням положень ст.19 Конституції України у випадку, коли суб'єкт, уповноважений на розпорядження земельною ділянкою, є органом державної влади чи місцевого самоврядування, він не вправі перешкоджати без передбачених законом підстав у реалізації права особи на отримання у власність чи користування земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй на законних підставах нерухоме майно, тобто приведення реального статусу земельної ділянки до правового.

Відповідно до ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.02.2014, позивач набув у власність нежитлову будівлю (колишню котельню), розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0212 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Відтак, позивач, з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки у постійне користування, звернувся до Городоцької міської ради з відповідним клопотанням від 08.09.2017.

Городоцька міська рада надала відповідь від 06.10.2017 за вих.№ 02-21/2166, відповідно до якої повідомлено, що питання про перехід до ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою розглянуто 03.10.2017 на черговому засіданні постійної депутатської комісії міської ради у справах земельних ресурсів, будівництва та архітектури; у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено.

Натомість, самого рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 08.09.2017 про передачу у постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_3 відповідачем у встановлений ст.118 Земельного кодексу України строк прийнято було.

При вирішенні спору, у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пунктом 21 рішення Європейський суд з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року акцентував увагу на Рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі "Stretch v. United Kingdom" ("Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії"), виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого, звертаючись із заявою до уповноважених органів та виконуючі визначені чинним законодавством умови, а також дотримуючись відповідного порядку, заявник мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

У даному конкретному випадку суд вважає, що маючи легітимно на праві приватної власності нерухоме майно, позивач мав щонайменше законні очікування на набуття речових прав щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване, оскільки приписи чинного земельного законодавства передбачають перехід таких прав у разі переходу права власності на нерухоме майно.

Отже, ці законні очікування є майном у сенсі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а відмова відповідача у їх реалізації може становити втручання в право особи на мирне володіння своїм майном.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Таким чином, на підставі наведеного, суд доходить висновку про протиправність залишення без розгляду відповідачем заяви ОСОБА_3 від 08.09.2017.

Разом з тим, враховуючи те, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, суд доходить висновку, що відсутні підстави, зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. Тому позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про перехід права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, від Городоцької міської ради до ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Водночас, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Городоцьку міську раду вирішити питання про перехід права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, від Городоцької міської ради до ОСОБА_3.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним залишення без розгляду Городоцькою міською радою Львівської області заяви ОСОБА_3 від 08.09.2017.

Зобов'язати Городоцьку міську раду Львівської області вирішити питання про перехід права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, від Городоцької міської ради до ОСОБА_3.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької міської ради Львівської області (майдан Гайдамаків, 6, м.Городок, Львівська область, 81500; ідентифікаційний номер 26269892) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.

Суддя В.М. Сакалош