Рішення № 80532674, 14.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року ЛуцькСправа № 803/222/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача -1 ОСОБА_2,

представника відповідача - 2 ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Львівське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цунамі» звернулось з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000301504 від 30.10.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 133 грн та нараховано штрафні фінансові санкції у сумі 566 грн; стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вказаній сумі.

Ухвалою суду від 17.08.2015 провадження у даній справі було зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015у справі №803/31/13-а.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015у справі № 803/31/13-а залишено без змін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 провадження у даній справі поновлено та залучено до участі у справі співвідповідача – Львівське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки Луцької ОДПІ №5275/15-3/31572226 від 12.10.2012 та зазначає, що ним при проведенні господарських операцій з ПП «Галичторг» дотримані вимоги статей 138, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України та правомірно сформовано податковий кредит за червень2012 року на суму 1 133,34 грн. згідно податкових накладних від 02.04.2012 №120, від 20.04.2012 №121, отриманих від ПП «Галичторг»за надання транспортно-експедиційних послуг, а тому податкове повідомлення-рішення №0000301504 від 30.10.2012 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 1 133,00 грн та застосування 566,00 штрафних санкцій, винесене на підставі вказаного акту перевірки позивач просить визнати протиправним та скасувати.

Згідно клопотання про зміну предмету позову від 06 лютого 2019 року, позивач просить зобов’язати Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Цунамі» суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 1 133 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач -1 Луцька ОДПІ у письмових запереченнях на позов №467/10/10-07 позовні вимоги ТзОВ «Цунамі» не визнає, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки матеріалами перевірки контрагента позивача – ПП «Галичторг», складеними ДПІ у Сихівському районі м. Львова, встановлено, що ПП «Галичторг» неправомірно декларувало податкові зобов’язання, мало взаємовідносини з контрагентами, діяльність яких містить ознаки фіктивності, а суми ПДВ, сплачені позивачем ПП «Галичторг» не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за червень 2012 року.

У поданому відзиві на позовну заяву від 22.02.2019 №772/03-20-10-02-07 представник відповідача -1 заперечує позовні вимоги з підстав не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операції з ПП «Галичторг».

Крім того, зазначив, що в разі задоволення позовних вимог, належним способом захисту, який забезпечить відновлення порушених прав позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Цунамі» заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача -1 підтримав доводи, наведені у запереченні на позов, просить суд у позові відмовити повністю.

Відповідач -2 ГУ ДКС України у Волинській області у письмових поясненнях на позовну заяву від 14.02.2013 №15-08/65-1180 позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що Луцькою ОДПІ не надавались висновки про відшкодування сум ПДВ підприємству з бюджету, просив суд у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача -2 ГУ ДКС України у Волинській області підтримала доводи, наведені у поясненнях на позов, просила суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів та підстав.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 січня 2019 року № НОМЕР_1 товариство з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (45100, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Селянська, 48А, ідентифікаційний код юридичної особи 31572226) перебуває на обліку у Львівському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що в період з 05.10.2012 по 11.10.2012 Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Цунамі» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 12.10.2012 №5275/15-3/31672226, яким встановлено порушення ТзОВ «Цунамі» абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по операціям з ПП «Галичторг» за липень 2012 року на суму 1133,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 №0000301504 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 1133,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 566,00 грн., яке було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями ДПА у Волинській області про результати розгляду скарги від 28.11.2012 №5026/10/10-206 та ДПС України від 30.01.2013 №1491/6/10-2113, скарга залишена без задоволення.

На підтвердження висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо господарський операцій з ПП «Галичторг» Луцька ОДПІ зазначає, що згідно податкових накладних №120 від 02.04.2012 та №121 від 20.04.2012 ПП «Галичторг» надано транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 6800,00 грн., в тому числі ПДВ 1133,34 грн. Придбаний товар та отримані транспортно-експедиційні послуги ТзОВ «Цунамі» відобразило у податковому кредиті за червень 2012 року.

За даними ДПА України встановлена наявність розбіжностей у податковій звітності ТзОВ «Цунамі», а саме: завищення податкового кредиту по контрагенту ПП «Галичторг» за квітень 2012 року. Розбіжність виникла у зв’язку із тим, що за квітень 2012 року податкові зобов’язання даного контрагента знято актом про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства №954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Актом перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що в порушення підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189 ПК України ПП «Галичторг» завищено податкові зобов’язання на загальну суму 8 967 893,00 грн. а саме: за листопад 2011 року на 1 007 065,00 грн., грудень 2011 року на 1 621 493,00 грн., січень 2012 року на 1 446 123,00 грн., лютий 2012 року на 2 096 179,00 грн., березень 2012 року на 1 461482,00 грн., квітень 2012 року на 1335 551,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового зобов’язання операцій з реалізації послуг та товарів покупцям, попередньо придбаних у ПП «Промекспо», що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності ПП «Галичторг» та які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням наведених вище норм Луцька ОДПІ вважає, що ТзОВ «Цунамі» завищено суму податкового кредиту за травень 2012 року на 1133,34 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0000301504 від 30.10.2012, яке винесене на підставі даних висновків, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як слідує з матеріалів справи, згідно договору поставки лісопродукції №0204-12 від 02.04.2012ПП «Галичторг» надавало ТзОВ «Цунамі» транспортно-експедиційні послуги вартістю 4600,00 грн. та 2200,00 грн. відповідно, а разом – 6 800,00 грн., з яких ПДВ становить 1133,34 грн., що підтверджується наданими копіями податкових накладних №120 від 02.04.2012 та №121 від 20.04.2012 (а. с. 21-24).

При цьому суд зазначає, що ПП«Галичторг» позивачу надавалися послуги з транспортування та експедування вантажів, а не реалізовувалися товари придбані ПП «Галичторг» за ланцюгом постачання, який актом перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова №954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 визначений як фіктивний та такий, що не спричиняє настання правових наслідків. Однак, суд не бере до уваги посилання відповідача - 1 на зазначений акт, оскільки він не має безпосереднього значення для встановлення факту реальності господарської операції між ТзОВ «Цунамі» та ПП «Галичторг» щодо експедування та транспортування вантажів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що представникам перевіряючого органу на підтвердження реальності проведеної господарської операції до перевірки надані наступні документи: акт здачі-прийняття робіт від 02.04.2012 року на загальну суму 4600,00 грн., в тому числі ПДВ 766,67 грн., товарно-транспортна накладна №ААК-№2/04-12 від 02.04.2012, акт здачі-прийняття робіт від 20.04.2012 на загальну суму 2200,00 грн., в тому числі ПДВ 366,67 грн., товарно-транспортна накладна №ААК-20/04-12 від 20.04.2012 (а. с. 25-28).

На думку суду, зазначені первинні документи в повному обсязі підтверджують реальність господарської операції з транспортування та експедування вантажів. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Цунамі» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року від 14.09.2012 №4426/15-3/31572226 було встановлено неправомірне завищення ТзОВ «Цунамі» суми податкового кредиту за травень 2012 року на суму 1133,34 грн. та завищення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 1133,34 грн. За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №4426/15-3/31572226, яким було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1133,00 грн., яке було оскаржено ТзОВ «Цунамі» до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою від 21.01.2013 року у справі №803/31/13-а вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано.

Предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення №0000301504 від 30.10.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1133,00 грн. заявлену ТзОВ «Цунамі» в декларації за липень 2012 року. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за результатами документальної позапланової перевірки ТзОВ «Цунамі» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, які зафіксовані актом перевірки від 12.10.2012 року №5275/15-3/31572226.

З актів №5275/15-3/31572226 від 12.10.2012 та №4426/15-3/31572226 від 14.09.2012 вбачається, що вказана сума є сумою податку на додану вартість сплаченою позивачем в складі оплати ПП «Галичторг» транспортно-експедиційних послуг згідно податкових накладних №120 від 02.04.2012 та №121 від 20.04.2012.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість, на яку було зменшено суму бюджетного відшкодування оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням №0000301504 від 30.10.2012 попередньо було виключено із складу податкового кредиту ТзОВ «Цунамі» податковим повідомленням-рішенням №4426/15-3/31572226 від 14.09.2012, яке було предметом оскарження в адміністративній справі №803/31/13-а.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 у справі №803/31/13-а та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТзОВ «Цунамі» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 03.10.2012р. №0000221504; визнано протиправним рішення заступника голови ДПС України від 24.12.2012 №7709/0/61-12/10-2115 «Про результати розгляду скарги в частині залишення податкового повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 03.10.2012р. №0000221504 без змін».

Постановою Верховного суду від 04.09.2018 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі № 803/31/13-а залишено без змін.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем відповідно до вимог статті 198 ПК України у травні 2012 року правомірно сформований податковий кредит з наданих ПП «Галичторг» послуг по транспортуванню та експедуванню за податковими накладними №120 від 02.04.2012, №121 від 20.04.2012, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 №0000301504 є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимогипрозобов’язати Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Цунамі» суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 1 133 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» (далі – Порядок №39).

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та клопотання про зміну предмету позову, предметом розгляду в даній адміністративній справі є дії щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 1 133 грн.

В аналогічних справах за правовідносинами, що склались протягом 2012-2015 років, Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком №39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14).

За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

На момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком № 39.

Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв'язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи у суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Крім того, за інформацією, наведеною в листі Державної фіскальної служби України від 26.07.2017 №16189/6/99-99-12-03-02-15 «Про розгляд звернень щодо Тимчасового реєстру», скерованого на адресу товариства, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

З врахуванням встановленої судом протиправності прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 №0000301504 про зменшення ТзОВ «Цунамі» суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 1133 грн. та фактичного позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ відповідно до вимог ПК України, суд дійшов висновку, про підставність відшкодування податку на додану вартість на користь позивача в примусовому порядку.

Разом з тим, за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatismutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 4 млн 447 тис. 644 грн та пені в розмірі 211 тис. 1 грн 11 коп., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення на користь ТзОВ «Цунамі» з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за липень 2012 року в сумі 1133,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 149, 12 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №511 від 06.02.2013.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби за №0000301504 від 30 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» 1 133 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2012 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі»за рахунок бюджетних асигнуваньЛуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області 149 (сто сорок дев’ять) гривень 12 копійок понесених витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 19 березня 2019 року.