Рішення № 80531980, 05.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. Справа№200/12116/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2018 року №0008471413, №0008481413, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2018 року №0008471413, №0008481413.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ «Деліверігруп», ТОВ «Селезія», ТОВ «Левіанс Актив», ТОВ «Прайм Індастрі», ТОВ «ФОРЕСТО ТРАНС», ТОВ «ГРАНДФЛАЙ», ТОВ «ГАЯНЕ ТРЕЙД», ТОВ «АПЕКС СТАЙЛ», ТОВ «МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ «СХІДВУГЛЕМАШ» за період з 06.04.2015 року по 30.06.2017 року, як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2018 року № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток 544 452,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 136 113,00 грн.; від 24 жовтня 2018 року № НОМЕР_2, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 837 943,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 209 485,75 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

08 січня 2019 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ «Торговий дім Донмашгруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств за період з 06.04.2015 року по 30.06.2017 року встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд.ІІІ Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» Декларації з податку на прибуток на загальну суму 544452 грн., та п.п. 44.1, 44.3 статті 44 розділу ІІ, підпункт 14.1.181 п. 14.1 статті 14 розділу І, п.п. 198.1, 198.3 статті 198 розділу V ПКУ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 837943 грн., а саме, по взаємовідносинам з: ТОВ "Деліверігруп", ТОВ"Селезія", ТОВ "Левіанс Актив", ТОВ "Прайм Індастрі", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ГРАНДФЛАЙ", ТОВ "ГАЯНЕ ТРЕЙД", ТОВ "АПЕКС СТАЙЛ", ТОВ"МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ", ТОВ "СХІДВУГЛЕМАШ".

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Торговий дім Донмашгруп» та вказаними контрагентами.

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

20 грудня 2018 року судом постановлено ухвалу про продовження строків проведення підготовчого провадження ще на тридцять днів.

Ухвалою суду від 05 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» є юридичною особою, зареєстроване 06.04.2015 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 1 270 102 0000 005274, ідентифікаційний код 39733460, місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 10п.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 28.29 – виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.

07.04.2015 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби, на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 27 серпня 2018 року по 14 вересня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальної планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім Донмашгруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2015 року по 30.06.2017 року.

За результатами перевірки 21 вересня 2018 року був складений акт №1074/05-99-14-13-39733460, згідно якого встановлено, що надані до перевірки ТОВ «Торговий дім Донмашгруп» видаткові накладні не мають сили первинних документів. На підставі, вищевикладеного підприємством не доведено факт постачання, переміщення, від постачальників ТОВ "Деліверігрупп", ТОВ "Селезія", ТОВ "Левіанс Актив", ТОВ "Прайм індастрі", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ГРАНД ФЛАЙ", ТОВ "ГАЯНЕ ТРЕЙД", ТОВ "АПЕКС СТАЙЛ", ТОВ "МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ", ТОВ "СХІДВУГЛЕМАШ" до покупця (ТОВ «ТД ДОНМАШГРУП»), у зв’язку з чим не підтверджено факт придбання тмц у даних контрагентів.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Торговий дім Донмашгруп»: 1) пункти 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, розділу ІІ, пункт 134.1 статті 134, розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» Декларації з податку на прибуток на загальну суму 544452 грн. 2) пункти 44.1, 44.3 статті 44 розділу ІІ, підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 розділу І, пункти 198.1, 198.3 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 837943 грн.

04 жовтня 2016 року позивачем до фіскального органу було подано заперечення на акт перевірки від 21 вересня 2018 року №1074/05-99-14-13-39733460 (т. 1 а.с. 63-81).

19 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 82-97).

24 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 21 вересня 2018 року №1074/05-99-14-13-39733460 прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток 544 452,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 136 113,00 грн.; 2) № НОМЕР_2, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 837 943,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 209 485,75 грн.

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

27 травня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ДЕЛІВЕРІ ГРУП» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 16/05-27 (т. 1 а.с. 99-101).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного асортименту протягом строку дії договору відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Згідно специфікації постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP склад покупця, відповідно до правил «Інкотермс 2010» за такими реквізитами вантажоотримувача: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6 Ж.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ДЕЛІВЕРІ ГРУП» було складено видаткові накладні: №29, №30 від 03.06.2016 року, №37, №38 від 31.05.2016 року, №40, №45 від 07.06.2016 року, №46, №57 від 10.06.2016 року, №70 від 04.07.2017, №75 від 07.07.2016 року, №79, №80 від 05.09.2016 року, №106, №107 від 11.08.2016 року, №165, №166 від 13.09.2016 року, №244, №245 від 29.06.2016 року(т. 1 а.с.109,112,115,118,121,124,127,130,133,136,139,142,145,148,151,154,157,160).

Про виконання вказаного договору також свідчать товарно-транспортні накладні: № 69 від 30.06.2016 року; № 68 від 03.06.2016 року, №37, №38 від 31.05.2016 року, №70, №71 від 07.06.2016 року, №72, №73 від 10.06.2016 року, №90, №91 від 04.07.2016 року, №79, №80 від 05.09.2016 року, №106, №107 від 11.08.2016 року, №165, №166 від 13.09.2016 року, №83, №84 від 29.06.2016 року (т. 1 а.с. 110-162).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 16/05-27 підтверджується платіжними дорученнями: №196 від 14.06.2016 року, №223 від 07.07.2016 року, №242 від 19.07.2016 року, №244 від 20.07.2016 року, №305 від 07.09.2016 року, №322 від 13.09.2016 року, №522 від 06.06.2016 року, №541 від 16.06.2016 року, №568 від 20.07.2016 року, № 599 від 17.08.2016 року, №632 від 20.09.2016 року, (т. 1 а.с. 163-173).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки № 16/05-27 підтверджується також: картками складського обліку матеріалів, актами на виготовлення, актами витрат матеріалів на виготовлення, актами списання матеріалів (т.1 а.с. 182-250, т.2 а.с. 1-112).

23 травня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «СЕЛЕЗІЯ» (постачальник за договором) укладено договір поставки №1-05/16 (т. 2 а.с. 114-116).

Відповідно до п. 2.2 договору поставки №1-05/16, передбачені наступні умови поставки: місце здійснення поставки продукції постачальником – м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 6 Ж.

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні № Р21 від 02.08.2016 року, №Р64 від 26.05.2016 року, №Р65 від 26.05.2016 року, №Р87 від 12.07.2016 року, №Р88 від 15.07.2016 року, №Р89 від 19.07.2016 року, №Р76 від 15.09.2016 року, №Р80 від 17.06.2016 року, №Р81 від 21.06.2016 року, №Р82 від 23.06.2016 року (т. 2 а.с.136-164).

Про виконання вказаного договору також свідчать видаткові накладні: № 21 від 02.08.2016 року; № 64 від 26.05.2016 року, №65 від 26.05.2016 року, №89 від 12.07.2016 року, №91 від 15.07.2016 року, №105 від 19.07.2016 року, №76 від 15.09.2016 року, №142, від 17.06.2016 року, №147від 21.06.2016 року, №157 від 23.06.2016 року (т. 2 а.с. 135,138,141,144,147,150,153,156,159,162).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаними господарськими операціями підтверджується платіжними дорученнями №№530, 552, 212, 569, 577, 579, 262, 629, 633, 432 (т. 2 а.с. 125-134).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується також картками складського обліку матеріалів, актами на виготовлення деталей, актами на виготовлення, актами витрат матеріалів на виготовлення (т.2 а.с. 165-250, т.3 а.с 1-7).

09 вересня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ЛЕВІАНС АКТИВ» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 9/09-2016-1 (т. 3 а.с. 96-103).

Відповідно до п. 2.1. договору покупець приймає усні або письмові заявки покупця на поставку товару та відпускає покупцеві товар на умовах DDP (склад покупця за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6Ж) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні № 58 від 20.09.2016 року, №Р12 від 10.10.2016 року, №57 від 20.09.2016 року, №55 від 16.09.2016 року, №56 від 16.09.2016 року (т. 3 а.с.25-96).

Про виконання вказаного договору також свідчать видаткові накладні: № 58 від 20.09.2016 року; № 57 від 20.09.2016 року, №55 від 16.09.2016 року, №56 від 16.09.2016 року (т. 3 а.с. 24,54,73,85).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями № 333 від 26.09.2016 року, № 678 від 17.10.2016 року (т. 3 а.с. 20,21).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами на ремонт, актами витрат матеріалів на ремонт (т.3 а.с. 27-96).

23 вересня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ПРАЙМ ІНДАСТРІ» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 23-09.

Відповідно до п. 3.1. договору, умови поставки товару – СТР м. Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р., якщо інше не передбачене підписаною сторонами специфікацією на конкретну партію товару. Місце пункту поставки: матеріальний склад покупця, якщо інше не передбачене підписаною сторонами специфікацією на конкретну партію товару. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в пункті поставки відповідно до зазначених умов поставки.

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні № 69 від 06.10.2016 року, №59 від 26.09.2016 року, №70 від 06.10.2016 року (т. 3 а.с.111-112,114-115,108-109).

Про виконання вказаного договору також свідчать видаткові накладні: № 70 від 06.10.2016 року; № 69 від 06.10.2016 року, №55 від 16.09.2016 року, №56 від 16.09.2016 року, №59 від 26.09.2016 року (т. 3 а.с. 107,110, 113).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями № 682 від 19.10.2016 року, № 649 від 30.09.2016 року (т. 3 а.с. 116,117).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами на ремонт, актами витрат матеріалів на ремонт (т.3 а.с. 119-160).

27 вересня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ФОРЕСТО ТРАНС» (потсачальник за договором) укладено договір поставки № 2709/16 (т. 3 а.с. 165-166).

Відповідно до п. 3.1. договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника та його власними силами.

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні № 100 від 29.09.2016 року, №99 від 29.09.2016 року, №59 від 14.10.2016 року, № 1 від 03.10.2016 року (т. 3 а.с.169-170,172-173,175-176,178-179).

Про виконання вказаного договору також свідчать видаткові накладні: № 100 від 29.09.2016 року; № 99 від 29.09.2016 року, №59 від 14.10.2016 року, № 1 від 03.10.2016 року (т. 3 а.с. 168,171, 174, 177).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями № 688 від 21.10.2016 року, № 666 від 11.10.2016 року, №664 від 10.10.2016 року, №238 від 29.06.2017 року (т. 3 а.с. 180-184).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується актами на виготовлення готової продукції, картками складського обліку матеріалів (т.3 а.с. 165-231).

20 жовтня 2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ГРАНДФЛАЙ» (постачальник за договором) укладено договір № 20-10/16 (т. 3 а.с. 236-237).

Відповідно до п. 3.1. договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника та його власними силами.

На виконання умов вказаного договору позивачу видано видаткову накладну № 82 від 20.10.2016 року (т. 3 а.с. 239).

Про доставку відповідних товарів свідчить складена товарно-транспортна накладна № Р82 від 20.10.2016 року (т. 3 а.с.240-241).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями № 713 від 04.11.2016 року, № 736 від 17.11.2016 року (т. 3 а.с. 242,243).

Зберігання та використання придбаного товару у виробничій діяльності позивача підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами на виготовлення (т. 3 а.с. 244-250, т. 4 а.с. 1-3).

01 листопада 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ГАЯНЕ ТРЕЙД» (постачальник за договором) укладено договір № 01/11-2016 (т. 4 а.с. 5-6).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник здійснює поставку товару на склад покупця за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 6 Ж.

На виконання умов вказаного договору позивачу видано видаткову накладну № 1 від 07.11.2016 року (т. 4 а.с. 9).

Про доставку відповідних товарів свідчить складена товарно-транспортна накладна № Р1 від 07.11.2016 року (т. 4 а.с.10-11).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями № 737 від 17.11.2016 року, № 728 від 14.11.2016 року, № 727 від 14.11.2016 року (т. 4 а.с. 12-14).

Зберігання придбаного товару підтверджується картками складського обліку матеріалів (т. 4 а.с. 15-18).

01 грудня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «АПЕКС СТАЙЛ» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 0112/2016 (т. 4 а.с. 24-26).

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка продукції здійснюється протягом десяти робочих днів після підписання специфікації.

Про виконання вказаного договору свідчать видаткові накладні: № 1209006 від 09.12.2016 року; № 1227012 від 27.12.2016 року, №1227013 від 27.12.2016 року, №1230009 від 30.12.2016 року, № 214005 від 14.02.2017 року; № 214006 від 14.02.2017 року, № 217001 від 17.02.2017 року, №217002 від 17.02.2017 року, № 221001 від 21.02.2017 року, №221002 від 21.02.2017 року (т. 4 а.с. 40-49).

Про доставку відповідних товарів також свідчать складені товарно-транспортні накладні: № Р1209006 від 09.12.2016 року, №Р1227012 від 27.12.2016 року, №Р1227013 від 27.12.2016 року, №Р1230009 від 30.12.2016 року, №Р214005 від 14.12.2017 року, №Р214006 від 14.02.2017 року, №Р217001 від 17.02.2017 року, № Р217002 від 17.02.2017 року, №Р221001 від 21.02.2017 року, №Р221002 від 21.02.2017 року (т. 4 а.с.50-69).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями: № 5 від 13.01.2017 року, № 12 від 24.01.2017 року, №823 від 26.12.2016 року, № 853 від 13.01.2017 року, №866 від 23.01.2017 року (т. 4 а.с. 35-39).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами списання матеріалів (т.4 а.с. 70-228).

Відповідно до усної домовленості між позивачем та ТОВ «МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», передбачені наступні умови поставки: місце здійснення поставки: зі складу продавця на склад покупця.

На виконання вказаних домовленостей позивачу надано рахунки-фактури: № СФ-0000224 від 28.03.2017 року; № СФ-001350 від 22.03.2016 року, №СФ-0000229 від 04.04.2017 року (т. 4 а.с. 231-238).

Також ТОВ «МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» складено видаткові накладні: № РН-0000869 від 08.12.2016 року; № РН-0000310 від 20.04.2016 року, №РН-0000953 від 28.12.2016 року, №РН-0000062 від 31.01.2017 року, № РН-0000063 від 31.01.2017 року; № РН-0000166 від 31.03.2017 року, № РН-0000336 від 22.04.2016 року, №РН-0000397 від 25.05.2016 року, № РН-0000199 від 15.06.2017 року, №РН-0000180 від 28.04.2017 року (т. 5 а.с. 1,4,9,12,13,16,19,22,25,28).

Про доставку відповідних товарів також свідчать складені товарно-транспортні накладні: № НФ-0000020 від 08.12.2016 року, №НФ-0000014 від 20.04.2016 року, №НФ-0000014 від 20.04.2016 року, №НФ-0000074 від 28.12.2016 року, №НФ-0000048 від 01.02.2017 року, №НФ-00000016 від 31.03.2017 року, №НФ-0000023 від 22.04.2016 року, № НФ-00000025 від 25.05.2016 року, №НФ-00000001 від 15.06.2017 року, №НФ-0000005 від 28.04.2017 року (т. 4 а.с.50-69).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями: № 5 від 13.01.2017 року, № 12 від 24.01.2017 року, №823 від 26.12.2016 року, № 853 від 13.01.2017 року, №866 від 23.01.2017 року (т. 4 а.с. 35-39).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами виготовлення деталей, актами списання матеріалів, актами витрат матеріалів на виготовлення, актами на ремонт (т.5 а.с. 31-158).

04 травня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «СХІДВУГЛЕМАШ» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 04/05/16.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка продукції здійснюється згідно номенклатурі за цінами, в кількості та строки, погоджені сторонами додатково в специфікаціях до договору.

На виконання вказаного договору складені накладні: № 39 від 12.07.2016 року; № 38 від 07.07.2016 року, №35 від 17.06.2016 року, №119 від 29.05.2015 року, (т. 5 а.с. 177,180,183,192).

Розрахунок з боку позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 05.05.2015 року, № 229 від 13.07.2016 року, № 87 від 29.05.2015 року, № 152 від 06.05.2016 року, № 166 від 19.05.2015 року, № 218 від 06.07.2016 року, № 218 від 06.07.2016 року (т. 5 а.с. 168-173).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за вказаним договором підтверджується картками складського обліку матеріалів, актами на ремонт.

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, придбана позивачем продукція за вказаними господарськими відносинами використовувалась позивачем для виконання наступних договорів: договору поставки № 2975-ПУ-УМТС від 29.08.2016 р., договору поставки № 2774-ЦО-УМТС від 01.07.2016 р., договору № 292/342-У/08-16КУО від 29.08.2016 р., договору поставки № 221-ЦО від 20.04.2015 р., договору поставки № 1862-ПУ від 20.04.2015 р., договору поставки № 2975-ПУ-УМТС від 29.08.2016 р., договору поставки № 1634-ЦД від 20.04.2015 р., договору підряду (на виконання ремонтних робіт) № 32-09/16 від 01.09.2016 р., договору підряду № 2715 від 31.08.2016 р. зі специфікаціями та актами здачі-приймання робіт (надання послуг); договору про виконання робіт № 15/04-15/290 від 15.04.2015 р., договору поставки № 1680-РА від 20.04.2015 р., договору поставки № 1900-ДУ від 04.11.2015 р., договору № 1-12/15 від 25.12.2015 р., договору на поставки продукції № 66 від 09.02.2017 р., договору № 446/480-У/11-16КУО від 03.11.2016 р., договору № 379/15К від 25.11.2015 р., договору № 1436 від 30.06.2016 р., договору підряду № 490-РА-УМТС від 03.10.2016 р., договору на виконання послуг з ремонту гірничошахтного та збагачувального устаткування (складових частин) № 24/12-8 від 24.12.2015 р., договору № 7-05/15/291 від 18.05.2015 р.; договору поставки № 2983-ПУ-УМТС від 05.09.2016 р., договору поставки № 1632-ЦК від 20.04.2015 р, договору поставки № 1708-ЦД від 21.03.2017 р., договору поставки № 2422-ПУ від 21.03.2017 р. з видатковими накладними, договору поставки № 14-УК-УП від 01.11.2016 р., договору поставки №110-УК-РА від 01.11.2016 року, договору №5 від 15.04.2015 року, договору купівлі-продажу № 12-10/15 від 28.10.2015 р., контракту № 43-ДА від 27.12.2016 р., контракту купівлі-продажу № 1/11-16 від 01.11.2016 р., договору на поставку продукції № 83 від 23.05.2016 р., договору № 7-05/15 від 26.06.2015 р., договору № 24/12-7 від 24.12.2015 р., договору № 30646дс від 30.04.2015 р., договору поставки № 0210-16ТМЦ від 03.10.2016 р., договору № 26-05/16 від 24.05.2016 р., договору № 37-01/16 від 16.01.2017 р., договору поставки № 2986-ЦД-УМТС від 01.09.2016 р., контракту № 29-ДА від 23.08.2016 р., договору поставки № Т1984/05 від 22.07.2015 р., договору поставки № 1572п від 15.05.2015 р. (т. 6 а.с. 237-250, т.7 а.с. 1-250, т.8 а.с. 1-61).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем – ТОВ «Торговий дім Донмашгруп» та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деліверігруп», ТОВ «Селезія», ТОВ «Левіанс Актив», ТОВ «Прайм Індастрі», ТОВ «ФОРЕСТО ТРАНС», ТОВ «ГРАНДФЛАЙ», ТОВ «ГАЯНЕ ТРЕЙД», ТОВ «АПЕКС СТАЙЛ», ТОВ «МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ «СХІДВУГЛЕМАШ», у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Крім того, слід зазначити, що в акті перевірки не зазначено, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Крім того, суд не приймає доводів контролюючого органу щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «ГРАНДФЛАЙ», суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб вказаного товариства відсутня. Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 квітня 2018 року у справі №808/2519/15.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

«70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ «Деліверігруп», ТОВ «Селезія», ТОВ «Левіанс Актив», ТОВ «Прайм Індастрі», ТОВ «ФОРЕСТО ТРАНС», ТОВ «ГРАНДФЛАЙ», ТОВ «ГАЯНЕ ТРЕЙД», ТОВ «АПЕКС СТАЙЛ», ТОВ «МЕТБУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ «СХІДВУГЛЕМАШ».

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 року №0008471413, №0008481413, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2018 року №0008471413, №0008481413, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 121724,59 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2018 року №0008471413, №0008481413 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2018 року №0008471413, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» збільшено суму податкового зобов’язання на суму 544 452,00 грн. та накладено штраф у розмірі 136 113,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2018 року №0008481413, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» збільшено суму податкового зобов’язання на суму 837 943,00 грн. та накладено штраф у розмірі 209 485,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Донмашгруп» (місцезнаходження: вул. ОСОБА_4 суд. 10П, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 39733460) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 25 919 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот дев'ятнадцять) грн. 91 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 05 березня 2019 року.

Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.