Рішення № 80526807, 12.03.2019, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1765/18

Провадження № 2/732/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М., секретарі – Пінчук С.М., за участі відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов”язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Харківського національного університета внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просив стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 41556 гривень витрат, пов’язаних з його утриманням у навчальному закладі.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 30 серпня 2010 року по 09 вересня 2016 року. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2010 № 403 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 30 серпня 2010 року та присвоєно звання «рядовий міліції». Наказами ХНУВС від 30.08.2011 № 449 о/с, від 28.08.2012 № 416 о/с, від 26.08.2013 № 376 о/с відповідача переведено на наступні курси. Наказом ХНУВС від 28.02.2014 № 33о/с ОСОБА_1, випускника 4-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ, з 28.02.2014 року відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Чернігівській області. 09.09.2016 року відповідача звільнено зі служби в поліції за п.5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію». З посиланням на ч.7 ст. 18 Закону України «Про міліцію» (чинній на час дії договору) , ч.4 ст. 74 Закону України» «Про національну поліцію» (чинній на момент звільнення), п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних Міністерства внутрішніх справ, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року (чинній на час укладення та дії договору) позивач просить стягнути з відповідача витрати в сумі 41556 гривень 52 копійки, обчислення яких здійснено згідно з Довідками розрахунками.

Представник позивача в суд не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.53). Позовні вимоги підтримують, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач подав відзив на позов (а.с.33-41).

У судовому засіданні відповідач позов не визнав і просив у задоволенні позову відмовити. Вказує, що вперше його було звільнено 06.11.2015 року наказом УМВС України в Чернігівській області внаслідок скорочення штатів звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «з» ( у зв’язку з Переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації. Вказане відбувалось згідно з п. 9 розділу X1 Закону України «Про національну поліцію». 07.11.2015 року як такого, що прибув з роботи в органах внутрішніх справ відповідача зараховано на посаду слідчого Слідчого відділення Городнянського відділення поліції. З 09.08.2015 по 09.10.2015 року відповідача, як працівника Міністерства внутрішніх справ України, було відкомандировано з 09 серпня 2015 по 09 жовтня 2015 року для участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових і(бойових) завдань. У подальшому на роботі в Городнянському відділенні поліції під час проведення атестації в органах поліції відповідач показав результат, за яким був прийнятий висновок про його невідповідність та як наслідок звільнення зі служби в поліції за п.5 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліції». Наведений результат відповідач вважає був наслідком відсутності реабілітаційних заходів після участі в антитерористичній операції, та як наслідок погіршення стану здоров’я, фізичних і інтелектуальних показників. Відповідач зазначає, що звільнення відбулось не як наслідок його волевиявлення чи залишення місця служби з підстав, визначених у договорі з навчальним закладом. До того ж, управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, як юридична особа публічного права, що виступала замовником у договорі від 01.09.2010 року, ліквідовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04 листопада 2015 року перебувало у стані припинення. У той час, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, яке, як юридична особа створилось 07 листопада 2015 року, зі служби в якому через службову невідповідність було звільнено відповідача, не є правонаступником управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, тому не має відношення до Договору про навчання відповідача. Відповідач посилається і на те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом’якшують відповідальність особи. Тобто стаття 74 Закону України «Про національну поліцію» має застосовуватись до правовідносин, що виникли після набрання чинності цим законом і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли на підставі договорів, укладених до набрання чинності вказаним законом.

Відповідач в суді підтвердив, що договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2010 року, який приєднаний до справи позивачем, був єдиним договором, укладеним між сторонами. Будь-яких інших договорів , в тому числі додаткових, між сторонами не укладалось.

Зслухавши відповідача, встановивши вимоги позову та заперечення на нього, визначившись з правовою нормою, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року у м. Харків Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі ректора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, з одного боку, Головне управління МВС України в особі начальника, що діє на підставі Положення, з другого боку та громадянином України ОСОБА_1 з третього боку, які іменуються сторонами було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України 4820-10пе/чг (а.с.10-11).

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2010 № 403 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 30 серпня 2010 року та присвоєно звання «рядовий міліції». Наказами ХНУВС від 30.08.2011 № 449 о/с, від 28.08.2012 № 416 о/с, від 26.08.2013 № 376 о/с відповідача переведено на наступні курси (а.с. 4-7).

Наказом ХНУВС від 28.02.2014 № 33о/с ОСОБА_1, випускника 4-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ, з 28.02.2014 року відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Чернігівській області (а.с.8)

Згідно витягу з Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 46 о/с від 17.03.2014 (а.с.102) ОСОБА_1, який прибув після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ, призначено оперуповноваженим сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Городнянського районного відділу УМВС України (а.с.102).

03.04.2015 року (а.с.103) ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Городнянського районного відділу УМВС України згідно витягу з наказу № 129о/с від 03.04.2015.

23.02.2015 року №170 (а.с.100) оголошено перелік змін у штатах УМВС України в Чернігівській області: скорочено три посади у секторі кримінальної міліції Городнянського районного відділу. Вказане підтверджується наказом № 170 від 23.02.2015 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (а.с.100-101)

07.11.2015 року (а.с.104) відповідно до п.9 та 12 розділу Х1 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ призначено слідчим Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, що підтверджується втягом з Наказу № 1о/с від 07.11.2015 (а.с.104).

09.09.2016 року згідно витягу з наказу № 177 о/с від 09.09.2016 (а.с.105) ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію».

У відповідності до документів, поданих з Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (а.с.122-129) встановлено, що відповідач з 09 серпня 2015 по 09 жовтня 2015 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та виконував службові (бойові завдання).

Таким чином, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становила 06 років 00 місяців 08 днів, в пільговому обчисленні – 06 років 04 місяці 08 днів. Вказана вислуга обрахована з урахуванням часу навчання.

Однак, судом враховується, що звільнення зі служби не було пов’язано з волевиявленням відповідача, як це передбачено умовами дослідженого в суді Договору (а.с.10-11) та відповідно прийнятими відповідачем зобов’язаннями.

Так, з дослідженого в суді Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України 4820-10пе/чг від 01 вересня 2010 року (а.с.10-11) судом встановлено, що Підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку сторони визначили у Розділі 3 пунктах 3.1 та 3.2 Договору. Такими підставами є: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв’язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни (п.3.1); відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (п.3.2). Інших умов сторонами не погоджувалось.

Як зазначив ВС у постанові від 14.03.2018 № 461/5577/15-ц від 14.03.2018 для такого правочину, укладеного згідно із цивільним законодавством за участі суб’єкта владних повноважень, характерні відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вільне волевиявлення учасника правочину, регламентоване статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Частиною 7 статтю 18 Закону України «Про міліцію», на яку посилається позивач у позові (а.с.2) доповнено згідно із Законом № 3455-V1 від 02.06.2011 року і положення цього Закону, в частині підстави відшкодування вартості навчання внаслідок звільнення протягом трьох років з дня закінчення навчання через службову невідповідність, не було чинним на момент укладення Договору з позивачем і у згаданий вище Договір не включалось (а.с.10-11). В цій частині позивач вводить суд в оману.

Згідно п.7.1 Згаданого Договору зміни і доповнення до цього Договору вносяться шляхом укладення додаткових Договорів відповідно до чинного законодавства.

Додаткових Договорів позивачем суду не надано і вони не були предметом розгляду в суді.

Суд приймає рішення згідно з умовами Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України 4820-10пе/чг (а.с.10-11).

Згідно до ч.5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами, а у відповідності до ч.1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На момент пред’явлення позову до суду чинним є Порядок відшкодування особами витрат, пов”язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017.

Згідно п.2 такого Порядку витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Таке ж положення було викладено і в Порядку відшкодування особами витрат, пов”язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затв. Постановою Кабінету Міністрів від 01.03.2007 № 313 (чинній на час укладення Договору між сторонами).

Таким чином, у правозастосуванні щодо зобов’язань сторін є пріоритетним зміст Договору, оскільки така підстава для відшкодування фактичних витрат на підготовку як звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу через службову невідповідність , Договором між сторонами обумовлена не була, позивач невправі посилатись на акти законодавства, які у подальшому визначили таку підставу. Вказане не узгоджується з конвенційним принципом юридичної визначеності.

У справі маються докази про виявлення бажання відповідача проходити службу в поліції і відповідне врегулювання за п. 9 розділу Х1 Закону України „Про національну поліцію”,

Доказів звільнення відповідача з органів поліції в порядку п.10 розділу Х1 Закону України „Про національну поліцію” як особи, яка відмовилась проходити службу в поліції, справа не містить.

Таким чином, відмова, як підстава, визначена п.3.2 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України 4820-10пе/чг від 01.09.2010 (а.с.10-11), від подальшого проходження служби, не підтвердилась.

З цих підстав у позові слід відмовити.

Керуючись п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов”язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017, п.9 розділу Х1 Закону України „Про національну поліцію”, ст. ст.3,202,203,204 ЦК України, ст. 2,5,12,258-259,263,265,268,274 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов”язаних з утриманням у вищому навчальному закладі

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя КарпинськаН.М.