Рішення № 80526704, 15.03.2019, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/2024/18

Провадження № 2/732/206/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2019 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М., секретарі – Пінчук С.М., відповідача – ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи: Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” –ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (третя особа Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія”) про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просив стягнути з відповідача 25112 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 гривень як відшкодування моральної шкоди, а всього 35112 гривень, та понесені судові витрати у виді сплаченого у справі судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2018 року відбулась дорожньо транспортна пригода, під час якої зіткнулися 2 транспортних засоби: «ВАЗ-21112»д.р.н. СВ 9498 ВВ під керуванням ОСОБА_1 та Toyota RAV 4» д.р.н. СВ 6851АР. За згодою учасників ДТП складено Повідомлення про ДТП «Європротокол), ОСОБА_1 визнав свою вину у Дорожньо-транспортній пригоді. Обов’язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 забезпечена за полісом ОСЦПВВНЕЗ № АМ/2738723, за яким страховиком є ПрАТ СТ «Гарантія». 11.07.2018 р. складено Звіт № 3257 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, відповідно до якого з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу ТЗ (70%) визначено матеріальний збиток, який завдано позивачу як власнику авто у ДТП у сумі 18229,34 гривні. У калькуляції зазначеного звіту встановлено, що вартість ремонту ТЗ складатиме 40617,18 грн. З метою отримання страхового відшкодування від ПрАТ СТ «Гарантія» позивачем та вказаною компанією було укладено Договір від 19.07.2018 узгодження розміру страхової виплати (страхового відшкодування) відповідно до якого визначена до виплати сума склала 14000 гривень. Зазначеної суми не вистачило на відновлювальний ремонт транспортного засобу. На придбання пошкоджених у ДТП деталей витрачено 28350 гривень. На ремонтні роботи витрачено 10500 гривень та 262 гривні - на заміну пошкодженого номера автомобіля. Всього витрачено 39112 гривень, за винятком сум виплачених страховиком (14000 гривень), не відшкодованими позивачу залишились 25112 гривень. Позивач обрав способом захисту своїх прав у відповідності до статті 1194 ЦК України відшкодування винним різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач вказує і на те, що в результаті неправомірних дій відповідача йому була завдана не тільки матеріальна, але і моральна шкода, яка полягає в тому, що ОСОБА_1. пошкодив автомобіль Toyota RAV 4» д.р.н. СВ 6851АР – власність позивача, який має підвищену вантажопідйомність і внаслідок пошкодження не міг використовуватись для поїздок на дачу та перевезення овочів. Крім того, відбулись зміни в звичайному укладі життя та призвело до хвилювань та пригніченого стану позивача, постійного страху за дружину: як позначиться дорожньо-транспортна пригода на дружині позивача, яка перебувала в той час за кермом. Спричинену моральну шкоду оцінює в розмірі 10000 гривень.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження та подано заяву про розгляд справи на підставі поданих доказів без особистої участі позивача.

Відповідачем подано відзив на позов (а.с.43-45).

У судовому засіданні при особистій участі відповідач позов не визнав. Просив відмовити у задоволенні поданого позову повністю.

Представник відповідача, заперечуючи проти законності та обґрунтованості заявлених у справі позовних вимог вказав, що з Договору від 17.07.2018 року встановлено, що позивач як потерпілий повністю погодився з розміром страхової виплати (14000 гривень) і в подальшому відмовляється від будь-яких претензій до страхової компанії. Позивач самостійно обрав способом свого захисту звернення до страхової компанії і тому, на думку відповідача, втратив безпосереднє право вимоги до відповідача. На думку представника відповідача, що у разі, якщо потерпіла особа звернулась до страховика і страхової суми не вистачило у зв’язку з перевищенням ліміту полісу розміру шкоди, завданої майну потерпілого , то в такому випадку потерпілий звертається до заподіювача шкоди. Однак, згідно до Полісу № АМ/2738723 розмір ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну складає 100000 гривень. Позивач отримав узгоджену із Страховиком суму коштів та, не врахувавши, що відповідно до ліміту відповідальності Страховиком за полісом залишилось ще 86000 гривень, відмовився від будь-яких претензій, скориставшись наслідком договірного зобов’язання.

Представник відповідача також зазначив, що не надано належних доказів понесених витрат позивачем, сам товарний чек є припущенням та не може слугувати як належний засіб доказування у справі. Ремонтні роботи на 10000 гривень взагалі не підтверджені. Опис пошкоджень транспортного засобу не співпадає з товарним чеком, наданим позивачем.

Відповідач та його представник заперечували щодо вимог позивача про покладення обов’язку відшкодувати моральну шкоду, оскільки більша частина «душевних страждань» позивача полягає у стражданнях його дружини, позов має носити особистий характер, тому в його задоволенні також просять відмовити.

Представник третьої особи в суді заперечував про обґрунтованість позовних вимог, вказав, що у відповідності до ст.. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування на проведення відновлювального ремонту була здійснена з урахуванням зносу ТЗ та зменшена на суму ПДВ. Така сума відповідала звіту про оцінку збитків та була узгоджена з потерпілим. Позивачем не надано належних доказів понесених витрат, сам товарний чек є припущенням та не може слугувати як належний засіб доказування у справі. Вважає, що у позові слід відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників, приймаючи до уваги викладені позивачем обставини у позовних вимогах та заперечення відповідача у відзиві на позов, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності, визначившись з правовою нормою, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, а вимоги позову про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01.07.2018 року відбулась дорожньо транспортна пригода, під час якої зіткнулися 2 транспортних засоби: «ВАЗ-21112»д.р.н. СВ 9498 ВВ під керуванням ОСОБА_1 та Toyota RAV 4» д.р.н. СВ 6851АР. За згодою учасників ДТП складено Повідомлення про ДТП «Європротокол) (а.с. 5). ОСОБА_1 визнав свою вину у Дорожньо-транспортній пригоді.

Обов’язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 забезпечена за полісом ОСЦПВВНЕЗ № АМ/2738723, за яким страховиком є ПрАТ СТ «Гарантія» (а.с. 5 зворот).

11.07.2018 р. складено Звіт № 3257 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, відповідно до якого з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу ТЗ (70%) визначено матеріальний збиток, який завдано позивачу як власнику авто у ДТП у сумі 18229,34 гривні (а.с.6-7).

З метою отримання страхового відшкодування від ПрАТ СТ «Гарантія» позивачем та вказаною компанією було укладено Договір від 19.07.2018 узгодження розміру страхової виплати (страхового відшкодування) відповідно до якого визначена до виплати сума склала 14000 гривень (а.с.8).

Згідно виписки по картковому рахунку (а.с.9) позивач отримав страхове відшкодування на свій рахунок. У відповідності до ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування на проведення відновлювального ремонту була здійснена з урахуванням зносу ТЗ та зменшена на суму ПДВ.

З таких обставин у договірному зобов’язанні позивач повністю захистив свій інтерес.

Посилання відповідачем на правовий висновок ВС у постанові від 14.02.2018 по справі № 754/1114/15-ц як на підставу відмови у позові є власним тлумаченням відповідачем і не відповідає його правовому змісту. Тому не може бути підставою для відмови у позові.

У згаданій відповідачем справі № 754/1114/15-ц (постанова від 14.02.2018), а також у постановах від 21.03.2018 р. у справі №569/13697/15-ц, від 28.03.2018 р. у справі №296/587/17, від 25.04.2018 р. у справі №686/ 24612/15-ц, від 25.04.2018 р. у справі №678/20/16-ц. Верховний Суд виходить з того, що заподіяння потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком особи, яка завдала шкоди, відшкодувати шкоду. Водночас дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором страхування, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик). Вказано, що зазначені зобов'язання не виключають одне одного, оскільки одержання потерпілим страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, адже страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, а особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. У вказаних спорах Верховний Суд дійшов висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір укладений на користь третіх осіб. Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує його одержувати. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором страхування не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином, Верховний Суд вважає, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань – деліктному та договірному. Потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, з вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та надалі до особи, яка завдала шкоди (ст. 1194 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, слушними є зауваження відповідача і третьої особи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Підтвердження фактичного розміру завданої шкоди має бути належним чином доведено доказами, якими можуть бути як рахунок-фактура, яка за своїм призначенням має відповідати ознакам первинного документа як розрахунково-платіжного документа, так і видаткова накладна постачальника, а також акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Наданий позивачем товарний чек від 10.07.2018 (а.с.10) на придбання запчастин у ФОП ОСОБА_5, суд до уваги не приймає, як належний та допустимий доказ по справі, оскільки з нього не вбачається, що понесені позивачем витрати є взаємопов’язані з ДТП, яка мала місце 01.07.2018 і що вказані запчастини були встановлені на транспортний засіб позивача.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об”єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтований, непідтверджений належними доказами, а відтак в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У частині 1 статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода, заподіяна позивачу відповідачем полягає у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності – заподіяння шкоди майну, а також у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість використання такого майна за призначенням протягом певного часу

Визначаючи розмір справедливої компенсації за понесені втрати немайнового характеру, суд виходить з тяжкості спричинених моральних і психологічних переживань, їх глибини і тривалості відчуття душевного болю, та вважає, що особисто позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої еквівалентний сумі 1000 гривень.

Тому в цій частині заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, які складаються із судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума судового збору на час пред’явлення позову до суду склала 704 грн 80 коп., позивачем була сплачена у мінімальному розмірі, тому при задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди на суму 1000 гривень, судовий збір також визначається не у відсотковому відношенні до суми позову, а має бути стягнутий у його мінімальному розмірі, як визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

При цьому згідно ч.1 ст.4 ст. Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 704 грн 80 коп.

Керуючись ст. 22, ч.1 ст.23, ч.3 ст.386, 1167,1194 ЦК України,ст.5,12-13,76,77,78,79,80,81,89, 141,258,259,263,264,265,268,273,274,279,352-354 ЦПК України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір”,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 1000 (одну тисячу) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням його майна в дорожньо-транспортній пригоді 01.07.2018 року.

Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок в рахунок відшкодування сплаченого у справі судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Карпинська Н.М.