Постанова № 80525910, 13.03.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/19637/18

Провадження № 3/592/100/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Сумській області відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, працюючого водієм в “Престиж-Лайн”, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В :

16.12.2018 року, о 16:30 год., в м.Суми по вул.Леваневського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем “Volkswagen Touran” н.з. Lt KET 163 в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком Сумського обласного наркологічного диспансеру № 5186 від 16.12.2018 року, чим порушив вимоги п.2.9 “а” Правил дорожнього руху.

Як зазначено у протоколі судовий розгляд справи було призначено на 27.12.2018 року на 09:00 годину.

З протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений і писав власноручно свої заперечення проти протоколу, що свідчить про те, що він був ознайомлений з датою судового розгляду справи.

Однак, в судове засідання на 27.12.2018 року ОСОБА_1 не з’явився, а за день до засідання – 26.12.2018 року надав до канцелярії суду заяву з проханням відкласти судове засідання на іншу дату, оскільки він буде відсутній в місті Суми. /а.с. 13/

Розгляд справи було відкладено на 25.01.2019 року з метою надання ОСОБА_1 право бути присутнім в судовому засіданні і захищатись від складеного відносно нього протоколу про що йому був направлений судовий виклик. /а.с.15/

Однак, в судове засідання - 25.01.2019 року ОСОБА_1 не з’явився та про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 12.02.2019 року про що ОСОБА_1 був направлений судовий виклик. /а.с.16/

В судове засідання 12.02.2019 року ОСОБА_1 не з’явився, а за чотири дні до засідання – 08.02.2019 року надав до канцелярії суду другу заяву з проханням відкласти судове засідання на іншу дату, оскільки він вдруге буде відсутній в місті Суми саме у день розгляду справи. /а.с.17/

Розгляд справи було відкладено на 25.02.2019 року про що ОСОБА_1 був направлений судовий виклик. /а.с.18/

Однак, в судове засідання – 25.02.2019 року ОСОБА_1 не з’явився, а за чотири дні до засідання – 21.02.2019 року надав до канцелярії суду третю заяву з проханням відкласти судове засідання на іншу дату через погіршення стану здоров’я. /а.с.20/

Розгляд справи було відкладено на 13.03.2019 року про що ОСОБА_1 був направлений судовий виклик. /а.с.22/

Однак в судове засідання - 13.03.2019 року ОСОБА_1 в черговий раз не з’явився, а за день до засідання надав до канцелярії суду четверту заяву з проханням відкласти судове засідання на іншу дату та викликати свідків. /а.с.23/

На підставі вищенаведеного чітко вбачається, що суд, дотримуючись прав на захист щодо змагальності судового процесу та забезпечення права особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності на допит свідків, чотири рази задовольняв заяви-клопотання ОСОБА_1 і відкладав судовий розгляд з метою надати останньому можливість бути присутнім в судовому засіданні та захищатись від складеного відносно нього протоколу, однак ОСОБА_1 жодного разу в суд не з’явився і такі його дії свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами внаслідок чого він всіляко намагається якого-мога довше затягнути судовий розгляд з метою дочекатись закінчення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, які закінчуються – 16.03.2019 року .

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 п’ять разів поспіль протягом більше двох з половиною місяців з різних причин не з’являвся у судові засідання та надав чотири заяви про відкладення судового розгляду, тому судовий розгляд справи на цей раз відбувся, оскільки з вищенаведеного вбачається, що судом було забезпечене право ОСОБА_1 на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, т.я. йому неодноразово надавалось право на залучення захисника, на виклик свідків і на особисту участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Однак, з вищенаведених фактів, викладених судом вбачається, що ОСОБА_1 подавши чотири заяви в яких повідомляв про неможливість участі в судових розглядах, таким чином домігся перенесення слухання справи та став використовувати всілякі прийоми, які пов’язані із зволіканням у розгляді даної справи про адміністративне правопорушення з метою затягнути судовий розгляд до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і як наслідок уникнення від адміністративного стягнення за дане правопорушення, яке є суворим і він не використовує всі засоби передбачені кодексом про адміністративні правопорушення для прискорення процедури слухання справи і допиту свідків.

За наведених обставин доходжу висновку про можливість подальшого розгляду справи без участі ОСОБА_1, оскільки судом всіляко забезпечувалась змагальність судового процесу та право останнього на справедливий судовий розгляд, що свідчить про дотримання основного принципу Європейського суду з прав людини “особа повинна бути почутою”.

У справі «Mirovni Institut v. Slovenia» Європейський суд з прав людини відзначив, що судові розгляди мають гарантувати право на публічне слухання в розумінні §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Винятки повинні бути виправдані особливими обставинами. Як підкреслив Суд, суспільний характер слухань захищає сторони від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю. Це також є одним зі способів підтримки довіри до судів.

У даному випадку суд забезпечив ОСОБА_1 гарантію щодо публічного розгляду справи проти нього і вийняток зроблений судом щодо можливості подальшого розгляду справи без його участі із-за зловживання ним своїми процесуальними правами із-за чисельних неявок в судові засіданні повністю захищає ОСОБА_1 від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Каракуця проти України» констатував відсутність порушення прав заявників, а також визнав неприйнятними скарги заявників за статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

У даному випадку сам ОСОБА_1 не виявляє належної зацікавленості у розгляді його справи, а навпаки навмисно намагаєтьтся затягнути судовий розгляд до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, що є зловживанням своїми процесуальними правами.

Таким чином, з метою вирішення справи, судом були досліджені докази надані патрульною поліцією.

Із долученого до матеріалів справи DVD-диску з відео реєстратора службового автомобіля, та боді-камери поліцейського який був переглянутий судом вбачається, як службовий автомобіль поліції рухався за автомобілем “Volkswagen Touran” н.з.KET 163. Далі видно як вказаний автомобіль включивши правий покажчик повороту зупинився. Потім відеозапис був продовжений в наркологічному диспансері де видно, як водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп’яніння до допомогою приладу і результат виявився 1,62 проміле. /а.п.28/

З висновку КЗ СОР “Обласний наркологічний диспансер” від 16.12.2019 року вбачається, що водій ОСОБА_1 перебував стані алкогольного сп’яніння. /а.с.5/

З Акту огляду на стан сп’яніння на місці зупинки, складеного інспектором патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився від огляду на стан сп’яніння, у зв’язку з чим він був доставлений до наркологічного диспансеру де пройшов такий огляд. /а.с.2/

З самого протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він складався у присутності двох свідків.

Згідно ч.2 ст.251 КпАП України обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У даному випадку обов’язок збирання доказів покладений на інспектора поліції, який склав адміністративний протокол.

Відповідно до ч.1 ст.251 КпАп доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, …

У якості доказів інспектором поліції до матеріалів справи також були долучені письмові пояснення двох свідків, які відповідно до правил сч.1 ст.251 КпАп являються письмовими доказами у даній справі і які повинні бути враховані судом.

Так, із долучених письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що водій ОСОБА_1 в присутності їх як свідків, на місці зупинки відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що підтверджує Акт відмови від такого огляду, складеного інспектором поліції. /а.с.3-4/

Таким чином, на підставі переглянутого відео запису з реєстратора та боді-камери поліцейських, та Висновку наркологічного диспансеру про стан сп’яніння, у суду не виникає жодних сумнівів, що автомобілем “Volkswagen Touran” н.з. Lt KET 163 керував саме водій ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості, і жодна з сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. (Наприклад Справа «Ноймайстер проти Австрії» 1968 р.)

У даному випадку судом було дотримано вказаних правил рівності сторін при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про що свідчить той факт, що суд задовольнив чотири заяви останнього про відкладення судового розгляду, надаючи йому можливість з’явитись в судове засідання, однак сам ОСОБА_1 став зловживати своїми процесуальними правами не з’являючись в судові засідання з метою затягнути розгляду справи до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності з метою уникнення відповідальності.

Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O’Halloran and Francis v. the United Kingdom”) також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов’язку відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

У судовому засіданні, зібраними патрульною поліцією доказами було доведено поза будь-яким розумним сумнівом винуватість водія ОСОБА_1 у тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” і повну доведеність вини водія ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що є порушенням п.2.9 “а” Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.

Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_1 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 384,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. за наступними реквізитами: Одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ – 37993783 Банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) МФО – 899998 Рахунок – 31211256026001 Код платежу – 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.І. Чернобай