Ухвала суду № 80525614, 11.03.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1095/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1

від першого позивача: не з'явився;

від другого позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, ОСОБА_3 - директор; ОСОБА_4 - за участі;

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури (м. Звенигородка, Черкаська область) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (м. Черкаси) та Пальчиківської сільської ради (с. Пальчик, Катеринопільський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово - промислова група" (смт. Катеринопіль, Черкаська область) про стягнення 1 227 248,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 1 227 248,61 грн. на підставі договору оренди землі від 28.12.2005 року внаслідок неповернення цієї земельної ділянки відповідачем після закінчення дії договору оренди.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що ділянку було повернуто з оренди і нею фактично користувалися фізичні особи. Факти такого користування перевіряються в межах кримінального провадження № 42017251140000023 Катеринопільським відділенням поліції Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області та шляхом складення актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представники позивачів в судове засідання не з'явились, явка судом визнавалась не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника прокуратури та відповідачів, господарський суд вважає необхідним залишити позовну заяву без розгляду з огляду на наступне.

28 грудня 2005 року між Катеринопільською райдержадміністрацією та ТОВ "Торговий дім Катеринопільська фінансово - промислова група" укладено договір оренди земельної ділянки площею 259,45 га ріллі із земель резервного фонду та земель запасу в адмінмежах Пальчиківської сільської ради за межами населеного пункту на 10 років.

У відповідності до п. 6.1., 10.1.1, 265.1.3. та 14.1.147 Податкового Кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До місцевих податків відноситься плата за землю (у складі податку на майно), як обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 10.2., 10.5 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно ст. 33, 60, 61 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Отже, кошти від оренди земельних ділянок, надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки, а не до бюджету районної державної адміністрації, хоча вона і може виступити орендодавцем по договору.

Учасники процесу не заперечили суду, що орендна плата за договором від 28.12.2005 відповідачем сплачувалася до Пальчиківської сільської ради, тому цей позивач має право і на отримання спірних коштів як неустойки в розмірі подвійної орендної плати, якщо земельна ділянка повертається несвоєчасно після закінчення дії договору.

Згідно положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” №5245-VI від 06.09.2012, з 01.01.2013р. повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відносяться до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державне агентство земельних ресурсів України. Відповідно адміністративно-територіального поділу, на місцях діють відповідні територіальні органи (у Черкаській області - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Черкаській області).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 N258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за N852/21164, затверджено Положення про ОСОБА_1 управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, і яке, серед іншого, розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом до іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за обов'язкової умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме --- нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, створені державою, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Доведення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді здійснюється у загальному порядку шляхом подання належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів для доведення ухилення чи неналежного здійснення державними органами чи органами місцевого самоврядування заходів по захисту інтересів держави. Наприклад, це може бути внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази проведення перевірок і накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо.

Прокурор заявив позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківської сільської ради, визначивши їх в якості позивачів.

Разом із поясненням від 07.03.2019 прокурор подав суду довідку за підписом сільського голови Пальчиківської сільської ради від 05.03.2019 № 52 про те, що сільська рада не вживала заходів представницького характеру до відповідача ТОВ "Торговий дім Катеринопільська Фінансово-промислова група" про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати у зв'язку з відсутністю юриста та коштів на судовий збір.

На думку суду, дана довідка підтверджує лише факт самого по собі невжиття другим позивачем заходів до самостійного стягнення на свою користь боргу за позовними вимогами з відповідача по справі. Однак про умисне ухилення, небажання чи фактичну неспроможність сільської ради це зробити довідка не свідчить.

Виділення коштів на судовий збір залежить виключно від рішення сільської ради при затвердженні бюджету ради на поточний рік; сільська рада могла поділити позовні вимоги на частини для зменшення суми судового збору, який належить до сплати за один раз; для складення аналогічного позову потрібно обмаль розрахунків та обґрунтування позовних вимог. Справа може вестися у господарському суді без участі представника сторони, а перехідні положення Конституції України роблять виключення для адвокатської монополії щодо державних органів та органів місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року.

Також у відповідності до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу (самопредставництво).

Аналогічні обставини і стосовно ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

Про дійсні причини некористування всіма цими засобами для подання індивідуальних позовів обоє позивачів і прокурор суду не повідомили.

В справі маються докази того, що ГУ Держгеокадастру в Черкаській області неодноразово проводило перевірки використання земельної ділянки, якою по договору оренди від 28.12.2005 користувався відповідач. Так, цим позивачем складалися акти обстеження спірної земельної ділянки чи її частин, протоколи про адміністративне правопорушення, приписи про усунення порушень, розраховувався розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок (а.с. 231-276 том 1). За доводами представників відповідача, спірною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди користувалися різні фізичні особи, стосовно яких і складалися такі приписи. Відповідач вважає, що вочевидь ГУ Держгеокадастру в Черкаській області мав намір стягувати кошти за самовільне зайняття земельних ділянок з фізичних осіб, якщо розраховував шкоду за такі дії. Така шкода фізичними особами навіть відшкодовувалася, про що відповідач надав копію квитанції (зокрема, а.с. 243 том 1). Відповідач також вважає, що ГУ Держгеокадастру в Черкаській області мав іншу точку зору в спорі на спосіб захисту прав держави щодо земельної ділянки по договору оренди від 28.12.2005 із відповідачем.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, всі можливості для подання аналогічного чи іншого майнового позову для захисту прав держави безпосередньо ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківською сільською радою у позивачів є.

Якби позивачі були обмежені у своїх повноваженнях на звернення до суду із заявленим позовом, то прокурор визначив би позивачем себе, як це передбачено абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України. Однак таких обставин і доказів прокурор у позовній заяві не навів, ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківську сільську раду визначив належними позивачами.

При зверненні з позовом до суду прокурором також не наведені конкретні причини, які перешкоджають чи унеможливлюють захист інтересів держави безпосередньо ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківською сільською радою, чи доводять умисне небажання цими суб'єктами вжити відповідні заходи. А суд з цих підстав не може перевірити, які ж причини в дійсності перешкоджають захисту інтересів держави з боку позивачів у справі самостійно.

В контексті даної справи прокурором не надано й доказів, що ним до часу звернення до суду було з’ясовано конкретні обставини порушення інтересів держави та встановлено порушення вимог закону у вигляді нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження із захисту цих інтересів.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ у справах стосовно участі прокурорів, Суд неодноразово висловлював свою думку про те, що одна лише участь прокурора у справі може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну із сторін спору і його участь у справі може створювати для сторони відчуття нерівності.

Крім того, справедливий судовий розгляд потребує забезпечення справедливої рівноваги сторін, а прокурор своєю участю створює суттєві незручності для протилежної сторони.

За таких підстав прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і Пальчиківської сільської ради, які самі наділені повноваженнями щодо контролю, розпорядження спірними земельними ділянками, стягнення орендної плати і всіх пов'язаних із нею платежів, є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

З огляду на викладене суд вважає, що у цій справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави і тому прокурор не підтвердив правових підстав для захисту цих інтересів та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Частиною 1 статті 226 ГПК України передбачено залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що підстави для звернення Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківської сільської ради до господарського суду Черкаської області у даній справі не доведені, а тому позов підлягає залишенню без розгляду, що не перешкоджає прокурору у повторному зверненні до суду.

Згідно з частиною 2 статті 226 ГПК України при залишенні позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду.

Такого клопотання суду на час прийняття даної ухвали не подано.

Керуючись п.1) ч. 1 ст. 226 ГПК України -

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури (м. Звенигородка, Черкаська область) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (м. Черкаси) та Пальчиківської сільської ради (с. Пальчик, Катеринопільський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово - промислова група" (смт. Катеринопіль, Черкаська область) про стягнення 1 227 248,61 грн. --- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

Повний текст ухвали складено 18 березня 2019

Суддя Спаських Н.М.