Ухвала суду № 80525558, 18.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"18" березня 2019 р. Справа № 924/1199/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стімул Плюс", смт. Летичів, Хмельницька обл.

про стягнення грошей

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю

від прокуратури - ОСОБА_3 згідно посвідчення

встановив:

Прокурор, в інтересах позивача просить суд стягнути з відповідача 26 145, 83 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що еквівалентно 919, 98 євро відповідно до розрахунку та акту від 30.12.16 № 0005412 на користь Державного бюджету України.

Обгрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 30.12.16 на дорозі М – 21 Житомир – Могилів – Подільський 106 км. здійснено габаритно – ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель CF 85.410, реєстраційний номер НОМЕР_1. При здійсненні габаритно-вагового контролю водієм ОСОБА_4 надано посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортні засоби, що зареєстровані за гр. ОСОБА_5, однак використовуються ТОВ „Стімул Плюс”. За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 0005412 від 30.12.16 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених ПДР України. Згідно чеку зважування навантаження на вісь становить 28, 75 т. при допустимих 27т.

На підставі складеного акту проведено відповідний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних т/з автодорогами загального користування у розмірі 919, 98 євро. Проте, відповідач вказаної суми не сплатив.

Представники прокуратури та позивача в підготовчому засіданні підтвердили свій намір позов підтримувати.

Представник відповідача в підготовчому засіданні позов не визнає, вказує про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Прокурор, обгрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача, вказує, що така необхідність зумовлена своєчасним неподанням позивачем позовної заяви про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням вагових нормативів, що свідчить про неналежне здійснення органом трансбезпеки владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека, згідно чинного законодавства наділена повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно - вагового контролю.

Зважаючи на те, що несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, це суттєво порушить економічні інтереси держави. Дане, в свою чергу зумовило звернення з таким позовом прокурором.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_6 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18.

Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушить економічні інтереси держави.

В той же час, при обгрунтувані представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки позивача, який маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, впродовж тривалого часу за їх захистом не звертається.

Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів (що не дає можливості, на виконання вимог Верховного Суду, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами), не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Держслужбою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. При цьому, про наявність відповідних функцій у Укртрансбезпеки зазначив сам прокурор.

Також необхідно вказати, що, зазначаючи про те, що Управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області не є самостійною юридичною особою, прокурор, в той же час, зазначає її позивачем. При цьому, зазначає, що повноваженнями щодо подання позову у спірних правовідносинах наділена Укртрансбезпека.

В контексті вищенаведеного необхідно вказати, що перед зверненням з цим позовом, прокурор повідомив про такий намір позивача листом від 20.12.18 № 75-13481 вих - 18. Даний лист свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб'єкта звернення до суду який може замінювати належного суб'єкта владних повноважень, за умови, що останній може і бажає захищати інтереси держави самостійно. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний суд про що судом відмічено вище. При цьому, слід наголосити, що в даному разі немає значення, щодо кого обирається альтернативність – Укртрансбезпека чи її територіальний орган, оскільки враховується той факт, що такий орган існує в принципі.

Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обгрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обгрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК. При цьому, суд врахував, що за п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 185, 226, 234, 135 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 18.03.19.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Повний текст ухвали складено 19.03.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 5 прим.:

1- до справи

2- Хмельницькій місцевій прокуратурі - 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63) - рекомендованим з повідомленням

3 - Державній службі України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, б.14)

4 - Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23)

5 - ТОВ "Стімул Плюс" (31500, Хмельницька обл., смт. Летичів, вул. Кармелюка, 83/6)