Рішення № 80525196, 13.02.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 Справа №917/1806/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство",

вул. Лісова, 17 А, с. Мала Кохнівка Кременчуцький район Полтавська область, 39618

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2016 за №02/97-рш по справі №02-02-50/42-2016, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2016 за №02/97-рш по справі №02-02-50/42-2016.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.11.2017 порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 01.12.2016.

29.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зокрема вказує, що дії ДП "Кременчуцький лісгосп" щодо включення до складу витрат на збут при формуванні калькуляції собівартості заготівлі лісопродукції (із розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини) транспортних витрат, інших витрат на збут (отримання карантинних сертифікатів) є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

19.12.2016 позивачем подано юридичне обґрунтування позовних вимог, в яких, окрім іншого, вказує, що лісозаготівельні роботи підприємство проводить у процесі здійснення ним своєї господарської діяльності для власних потреб з перспективою подальшої реалізації заготовленої продукції, а не виступає на ринку лісозаготівлі як суб'єкт господарської діяльності який надає послуги чи проводить роботи пов'язані із лісозаготівлею.

27.12.2016 відповідачем надано додаткові письмові пояснення в яких вказує, що рішення адміністративної колегії територіального відділення від 10.11.2015 06.10.2016 №02/97-рш прийнято у відповідності до положень законодавства.

27.12.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2017.

17.01.2017 засідання по справі №917/1806/16 не проводилось, в зв'язку з перебуванням судді Кульбако М.М. на лікарняному. Розгляд справи призначено на 01.02.2017

У судовому засіданні 01.02.2017 відкладено розгляд справи на 13.02.2017.

В судовому засіданні 13.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що рішення адміністративної колегії прийнято у відповідності до положень законодавства.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Розпорядженням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2016 № 02/49-р було розпочато розгляд справи №02-02-50/42-2016 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях ДП "Кременчуцьке лісове господарство" (позивач) передбаченого п. 2 статті 50 та п. 1 ч. 2 статті 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) рішенням від 06.10.2016 №02/97-рш по справі №02-02-50/42-2016 постановила:

1. Визнати, що ДП "Кременчуцький лісгосп" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку заготівлі деревини в межах закріпленого лісосічного фонду на території сільських (селищних) рад Кременчуцького, Кобеляцького, Козельщинського, Глобинського районів, м. Кременчук та м. Горішні Плавні Полтавської області за підсумками діяльності у період 2015 року - 1 півріччя 2016 року з часткою 100%.

2. Визнати дії ДП "Кременчуцьке лісове господарство" щодо включення до складу витрати на збут при формуванні калькуляції собівартості заготівлі лісопродукції (із розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини) транспортних витрат, інших витрат на збут (отримання карантинних сертифікатів) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч. 2 статті 13 та п. 2 статті 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 цього рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на ДП "Кременчуцький лісгосп" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Відповідно до вказаного рішення об'єктом аналізу щодо визначення монопольного становища був ДП "Кременчуцький лісгосп", якому надано у користування 35,4 тис. га із загальної площі лісогосподарських підприємств Полтавської області. Враховуючи, що реалізація заготовленої деревини здійснюється підприємством за укладеними договорами, то для ДП "Кременчуцький лісгосп", в межах дослідження, визначено ринок товару - заготівля деревини в межах закріпленого лісосічного фонду.

В процесі розгляду справи відповідачем встановлено, що ціни на роботи, послуги, товар підприємством (позивачем) встановлюються самостійно. Рішення про встановлення/зміну ціни оформляється відповідним наказом, додатком до якого є ціни на лісопродукцію. Фактична собівартість лісопродукції калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації по сортиментах, породах, сортах і розмірах. Обумовлено це тим, що всі вказані різновидності лісопродукції виготовляються в єдиному технологічному процесі і в готовому вигляді оцінюються по його завершенні. Формування цін на лісопродукцію провадиться на підставі планово-розрахункової калькуляції собівартості еталона - пиловника соснового 2 сорту діаметром 20-24 см., якому присвоюється коефіцієнт одиниці. Решті сортиментів лісопродукції, у відповідності з їх якісною оцінкою встановлюються інші коефіцієнти, вищі чи нижчі відносно еталона одиниці пиловника. Формування калькуляції собівартості лісопродукції проводилось Підприємством на підставі Мелодичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.11.2002 № 146. Крім того, прийнято Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, що затверджені наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124 (Методичні рекомендації). Відповідно до Методичних рекомендацій, на які посилається ДП "Кременчуцький лісгосп", визначено, що при заготівлі і реалізації лісопродукції в лісгоспах формуються на неї вільні планово-розрахункові ціни, залежно від умов поставки продукції (видів франко), у тому числі: франко-лісосіка, франко-верхній склад, франко-нижній склад, франко-склад споживача та франко-кордон. Згідно із вказаним ДП "Кременчуцький лісгосп" розраховано дві калькуляції на пиловник хвойний (еталон) франко-верхній та франко-нижній склад.

На підприємстві також розраховано калькуляції на пиловник хв. п. 2 с. д. 20-25 см франко-верхній склад, які відрізняються від франко-нижнього складу відсутністю витрат по статті "Інші виробничі витрати" та "Витрати на збут" порівняно з франко-нижнім складом.

Враховуючи вищевказане, відпускна ціна на пиловник еталон розрахована на підставі складеної калькуляції собівартості заготівлі лісопродукції за відповідний попередній період по фактичних витратах підприємства.

ДП "Кременчуцький лісгосп" листом від 19.08.2016 №521 на вимогу територіального відділення від 09.08.16 №02/3074 було повідомлено:

- до статті "Транспортні витрати", що входить до статті "Витрати на збут" входять витрати на оплату послуг спеціалізованих транспортно-експедеційних та посередницьких організацій;

- до статті "Інші витрати на збут", що входить до статті "Витрати на збут" відносяться витрати на отримання карантинних сертифікатів, оплата митних, фітосанітарних та поштових послуг, пов'язаних зі збутом продукції.

ДП "Кременчуцький лісгосп" листом від 07.09.2016 №559 надано копії підтверджуючих документів щодо витрат, які входять до елементу калькуляції "Витрати на збут".

Також, ДП "Кременчуцький лісгосп" в листі від 07.09.2016 №559 вказано, що карантинні сертифікати отримуються за вимогою покупця, переважно для відправлення лісопродукції залізничним транспортом, а також при реалізації на умовах вивозу продукції зі складу продавця транспортом покупця (самовивіз) замовлення карантинного сертифікату здійснюється відповідно покупцями. Оскільки доставка продукції здійснюється шляхом самовивозу в межах Полтавської області, карантинні сертифікати не отримуються.

Тобто, не всім споживачам потрібні карантинні сертифікати.

В ході дослідження наданих позивачем документів відповідачем встановлено, що поставка лісопродукції вітчизняним покупцям за договорами купівлі-продажу відбувалась як транспортом замовника (покупця) та за його рахунок зі складу продавця (самовивіз), так і залізничним транспортом з відшкодуванням покупцями продавцю транспортних витрат та транспортом продавця.

Таким чином, споживачі лісопродукції за транспортні витрати (вивезення товару), отримання карантинних сертифікатів оплачують двічі: у відпускній ціні із розрахунку на 1 куб. м пиловника та за фактично понесені витрати, відповідно до виставленого рахунку.

Крім того, споживачі, які отримують лісопродукцію на умовах самовивозу (з франко-нижнього складу продавця), також необґрунтовано сплачують за транспортні витрати, хоча взагалі цією послугою не користуються (договір купівлі-продажу від 28.08.15 №295, укладений з ТОВ "АРНІКА СТ".

Отже, дії ДП "Кременчуцький лісгосп" щодо включення до складу витрат на збут при формуванні калькуляції собівартості заготівлі лісопродукції (із розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини) транспортних витрат, інших витрат на збут (отримання карантинних сертифікатів) є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 стаття 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. (Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №2596-IV від 31.05.2005). Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначається, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно частин 1-3 статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Аналізуючи перелічені норми в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що законодавство покладає обов'язок по доведенню вчинення того чи іншого порушення законодавства про захист економічної конкуренції на органи Антимонопольного комітету України. Інші особи, в тому числі й ті, стосовно яких здійснюється розслідування справи, мають право, але не зобов'язані надавати докази своєї невинуватості або дотримання чинного законодавства.

При цьому, суд вважає, що оскільки предметом розгляду в справі є скасування рішення органу Антимонопольного комітету України, при розгляді справи підлягають оцінці лише ті докази, які були зібрані відповідачем в ході розслідування справи про зловживання монопольним становищем і стали підставою для прийняття спірного рішення.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідачем хоч і було встановлено обсяги ринку заготівлі лісопродукції, проте реальну частку на зазначеному ринку встановлено необґрунтовано та не об'єктивно, оскільки на території України здійснює діяльність 274 лісогосподарських підприємства системи Державного агентства лісових ресурсів України. Окрім того, на території Полтавської області у структурі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - ПОУЛМГ) діє 10 лісогосподарських підприємств, що підтверджується довідкою ПОУЛМГ № 02-14/1039 від 11.11.2016. До того ж в зоні діяльності позивача іншими лісокористувачами також здійснюється заготівля лісопродукції.

Також, позивач стверджує, що він здійснює свою господарську діяльність у межах закріпленого за ним лісосічного фонду, однак слід зазначити, що господарська діяльність у вигляді заготівлі деревини не є ні продукцією, яку позивач реалізує, ні роботами які позивач виконує, ні послугами, які позивач надає будь-яким суб'єктам господарювання (замовникам). Лісозаготівельні роботи підприємство проводить у процесі здійснення ним своєї господарської діяльності для власних потреб з перспективою подальшої реалізації заготовленої продукції, а не виступає на ринку лісозаготівлі як суб'єкт господарської діяльності який надає послуги чи проводить роботи пов'язані із лісозаготівлею. Дане твердження підтверджує той факт, що Статутом ДП "Кременчуцьке лісове господарство" не передбачено вид чи напрямок такої господарської діяльності як надання послуг чи виконання робіт із заготівлі деревини іншим суб'єктам господарювання, а, отже, виходячи з викладеного вище, позивач не може займати монопольного становища на ринку заготівлі лісопродукції, оскільки він не є учасником даного ринку та не завдає жодної конкуренції суб'єктам господарювання, які надають послуги чи виконують роботи пов'язані із лісозаготівлею.

Як вже зазначалось, позивачем здійснюється реалізація заготовленої у процесі господарської діяльності деревини. Реалізується вона на щоквартальних аукціонах із продажу необробленої деревини. Участь у біржових аукціонах беруть покупці - суб'єкти господарювання із різних регіонів України. Враховуючи дану обставину вбачається висновок про те, що ніяка обставина не заважає покупцям закуповувати лісопродукцію у інших лісогосподарських підприємств Полтавської області чи з інших регіонів України. Дана обставина підтверджується наданими за попередніми вимогами лісгоспом копій договорів купівлі-продажу необробленої деревини. Як можна бачити серед покупців значаться такі суб'єкти господарювання, як: ТОВ "Фішер-Мукачево", м. Мукачево Закарпатська обл.; ПП "ЄВРО-МЕТ-РЕСУРС", Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка; ТОВ "Мікротехсервіс", м. Харків; ПП "Енергосвіт", м. Київ, вул. Дегтярівська, 62; ПП "Екотехсервіс", м. Запоріжжя; ТОВ "Кроно-Україна" Львівська обл., м. Кам'янка -Бузька; ТОВ "Стеклосервіс", м.Харків, які не відносяться територіально не тільки до меж адміністративних районів на території яких здійснює свою господарську діяльність Позивач, а й взагалі до Полтавської області.

Суд погоджується з твердженням позивача, про те, що суб'єкти господарювання, які закуповують лісопродукцію у лісгоспу жодними обставинами не змушені купувати лісопродукцію саме у підприємства позивача, навіть якщо вони розташовані на території здійснення лісгоспом своєї господарської діяльності, оскільки покупцям жодні обставини та умови не заважають здійснювати закупівлю лісопродукції у суб'єктів господарювання лісової галузі інших районів Полтавської області або України в цілому.

Позивач вказує, що при формуванні цін на лісопродукцію враховується кон'юктура ринку (проведення аукціонів). Тож ціни на лісопродукцію залишаються на певному рівні за рахунок збільшення рівня рентабельності. Витрати на збут в калькуляції відносяться до непрямих витрат і на формування виробничої собівартості не впливають.

Ціни на лісопродукцію, що її реалізовувало підприємство, не були об'єктом державного регулювання, тобто є вільними цінами, а, отже, відсутній сам факт порушення нашим підприємством законодавства про захист економічної конкуренції та антимонопольного законодавства.

При укладенні договорів купівлі-продажу лісопродукції із покупцями лісопродукції підприємства керувалися нормами цивільного та господарського законодавства України, зокрема положеннями статі 650 Цивільного кодексу України, за приписами якої особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства, а, отже, відносини між підприємствами регулюються вказаними нормами. Позивач та його контрагенти - покупці лісопродукції перебувають у цивільно-правових відносинах, які у випадку їх порушення, підлягають захисту у спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Позивач зауважив, що суб'єкти господарювання - покупці лісопродукції не зверталися в установленому порядку до суду за захистом своїх порушених прав.

Відтак, відповідач у своєму рішенні не мав підстав для кваліфікації дій позивача як зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, що свідчить про невідповідність та безпідставність висновків викладених в оспорюваному рішенні обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2016 за №02/97-рш по справі №02-02-50/42-2016.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.