Рішення № 80524851, 27.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2457/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка”

до Білоцерківської об’єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про стягнення 11 098,86 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2018 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2683/9/10-02-10 від 07.12.2018 року).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулося Комунальне підприємство Володарської селищної ради “Володарка” із позовом до Білоцерківської об’єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про стягнення 14 133,17 грн. заборгованості за Договором № 69/44/4 від 12.02.2015 року, укладеним між Комунальним підприємством Володарської селищної ради “Володарка” (позивач) та Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС, правонаступником якої є відповідач, яка складається із заборгованості за надану теплову енергію в сумі 8 060,12 грн. надану за період січень-березень 2017 року, 4 166,69 грн. пені, 423,32 грн. 3 % річних та 1 483,04 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року у справі № 911/2457/18 позовну заяву Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача у встановлений судом строк було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, якою останній уточнив позовні вимоги та просив стягнути 12 626,95 грн. заборгованості за постачання теплової енергії за Договором № 69/44/4 від 12.02.2015 року з яких 8 060,12 грн. основного боргу, 2 582,07 грн. пені, 1 577,34 грн. інфляційних та 407,42 грн. 3% річних.

У зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2457/18 про стягнення з відповідача 12 626,95 грн., справу № 911/2457/18 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2018 року.

21.12.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечував, зазначив про те, що у кошторисі відповідача відсутні кошти на погашення спірної заборгованості, окрім того зазначив, що у 2015 році договір про постачання теплової енергії між сторонами не укладався, укладений між позивачем та відповідачем у 2016 році договір постачання теплової енергії № 69/44 від 19.12.2016 року сторонами повністю виконаний, у 2017-2018 роках спірний договір не укладався, у зв’язку з чим відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 21.12.2018 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору, в яких позивач виклав обставини правонаступництва відповідачем прав та обов’язків Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2018 року, враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, підготовче засідання у справі № 911/2457/18 відкладалось до 14.01.2019 року.

10.01.2019 року позивачем було подано відповідь на відзив відповідача, в якій останній зазначає, що надані та прийняті відповідачем спірні послуги підтверджуються підписаним сторонами Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2017 року, та виставленими відповідачу рахунками на оплату наданих послуг за січень-березень 2017 року, оскільки решта Актів за лютий-березень 2017 року відповідачем не підписані та не повернуті позивачу.

В судовому засіданні 14.01.2019 року судом оголошувалась ухвала про перерву в підготовчому засіданні на 23.01.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено представників сторін під розписку.

22.01.2019 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2018 року надано додаткові письмові пояснення по суті спору, де останній уточнив позовні вимоги і, зокрема, зазначив, що укладений 19.12.2016 року Договір постачання теплової енергії № 69/44, у відповідності до п. 11.5, враховуючи відсутність заяв про його припинення, пролонговано на наступний рік. Відтак, позивач стверджує, що спірні послуги надані відповідачу в січні-березні 2017 року є наданими саме на підставі Договору постачання теплової енергії № 69/44 від 19.12.2016 року, укладеному безпосередньо між Комунальним підприємством Володарської селищної ради “Володарка” та Білоцерківською об’єднаною податковоою інспекції ГУ ДФС у Київській області.

23.01.2019 року представником відповідача подано письмові заперечення, в яких відповідач повторно зазначає, що в кошторисі останнього не було закладено бюджетних асигнувань на виконання спірного договору, договори постачання теплової енергії у 2017-2018 роках не укладались, відтак просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 23.01.2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 11 098,86 грн. заборгованості за постачання теплової енергії за Договором № 69/44 від 19.12.2016 року з яких 8 060,12 грн. основного боргу, 1 054,65 грн. пені, 1 577,34 грн. інфляційних та 406,75 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 23.01.2019 року судом оголошувалась ухвала про перерву в підготовчому засіданні на 11.02.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено представників сторін під розписку.

Окрім того, ухвалою суду від 23.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/2457/18 на тридцять днів.

В судовому засіданні 11.02.2019 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав з врахуванням поданої 23.01.2019 року заяви про зменшення позовних вимог. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 11.02.2019 року не з’явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 11.02.2019 року закрив підготовче провадження у справі № 911/2457/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2019 року.

В судовому засіданні 27.02.2019 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з врахуванням поданої 23.01.2019 року заяви про зменшення позовних вимог, відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченнях на позов.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У звязку з чим, в судовому засіданні 27.02.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2016 року між Комунальним підприємством Володарською селищною радою “Володарка” (далі - Теплопостачальна організація, позивач) та Білоцерківськю об’єднаною податковою інспекцією ГУ ДФС у Київській області (далі – Споживач, відповідач) було укладено Договір № 69/44 (далі – Договір).

Відповідно до Розділу І Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором та у відповідності до Правил користування тепловою енергію та Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів розрахунків (п. 7.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3 Договору).

Дата закінчення розрахункового періоду – 20 число поточного місяця, оплата вартості за спожиту теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця (п .7.4 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016 року (п. 11.1 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 11.5 Договору).

Таким чином, зважаючи на відсутність заяв сторін про припинення дії спірного Договору, Договір № 69/44 від 19.12.2016 року вважається пролонгованим на 2017 рік.

На виконання умов Договору позивач у період з січня по березень 2017 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу на загальну суму 11 702,84 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000148 від 31.01.2017 року на суму 6 027,88 грн., решта Актів за лютий і березень 2017 року, як зазнає позивач, були особисто вручені для підписання відповідачу, однак відповідач вказані Акти не підписав, оригіналів не повернув, письмових обґрунтованих заперечень не надав.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату: № СФ-0000144 від 31.01.2017 року на суму 6 027,88 грн., № СФ-0000310 від 28.02.2017 року на суму 5 223,22 грн. та № СФ-0000478 від 31.03.2017 року на суму 451,74 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 7.4 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманої теплової енергії не виконав, розрахувався частково, відтак за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 8 060,12 грн.

17.08.2018 року позивачем було надіслано відповідачу лист з вимогою погасити існуючу заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка отримана останнім 25.08.2018 року.

Листом б/н і б/д відповідач повідомив позивача про те, що згідно даних бухгалтерського обліку відповідача станом на 01.10.2018 року заборгованість останнього перед позивачем відсутня.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 8 060,12 основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за Договором № 69/44 від 19.12.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив і заперечення на позов, в яких останній стверджує про відсутність договору на надання послуг з теплопостачання у 2017 році, на ненадходження бюджетних асигнувань на оплату наданих послуг згідно спірного Договору, у зв’язку з чим вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року).

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Тобто, відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відтак, прострочення оплати наданих послуг, отримання яких відповідачем не заперечено і не спростовано, є підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання господарського зобов’язання.

Також, зважаючи на відсутність заяв про припинення укладеного 19.12.2016 року Договору постачання теплової енергії № 69/44, враховуючи п. 11.5, його пролонговано на наступний рік. У зв’язку з чим, суд погоджується з позивачем та доходить висновку, що спірні послуги надавались позивачем у 2017 році саме на підставі цього Договору.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у січні- березні 2017 року в сумі 8 060,12 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8 060,12 грн. підлягає задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача згідно зменшених позовних вимог 1 054,65 грн. пені на підставі п. 8.2.3 Договору за період з 26.01.2017 року по 24.07.2017 року на суму 8 060,12 грн., 1 577,34 грн. інфляційних за період з 26.01.2017 року по 01.10.2018 року на суму 8 060,12 грн., та 406,75 грн. 3% річних за період з 26.01.2017 року по 01.10.2018 року на суму 8 060,12 грн., в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 8.2.3 Договору, зокрема, передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданих позивачем розрахунках, зокрема, помилки в сумі на яку проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційних, оскільки станом на 25.01.2017 року сума боргу в розмірі 8 060,12 грн. ще не існувала, фактично вона почала існувати з моменту надання останньої спірної послуги в березні 2017 року, строк оплати якої настав 26.03.207 року, відповідно з якої і почала існувати заборгованість за три місяці надання послуг в сумі 8 060,12 грн.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 910,00 грн. пені, 391,26 грн. 3% річних, 1 408,64 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 10 770,02 грн. з яких: 8 060,12 грн. основного боргу, 910,00 грн. пені, 391,26 грн. 3% річних, 1 408,64 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених) в сумі 1 709,79 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” до Білоцерківської об’єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про стягнення 11 098,86 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківської об’єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (09117, Київська обл., місто Біла Церква, бульвар Олександрівський, будинок 12, ідентифікаційний код 39468482) на користь Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” (09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу ОСОБА_2, провулок Перемоги, будинок 3, ідентифікаційний код 35450817) 8 060 (вісім тисяч шістдесят) грн. 12 коп. основного боргу, 910 (дев’ятсот десять) грн. 00 коп. пені, 391 (триста дев’яносто один) грн. 26 коп. 3% річних, 1 408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 64 коп. інфляційних та 1 709 (одна тисяча сімсот дев’ять) грн. 79 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Комунального підприємства Володарської селищної ради “Володарка” до Білоцерківської об’єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про стягнення 328,84 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.03.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін