Рішення № 80524526, 15.03.2019, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
15.03.2019
Номер справи
910/490/19
Номер документу
80524526
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2019

Справа № 910/490/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (вул. Куренівська буд.18, оф. 7-Б, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 41668417)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (Печерський узвіз ,буд.5, каб.109, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40051731)

про стягнення 84 483,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" про стягнення суми 27 500,00 грн основного боргу, 152,00 грн 3% річних, 1 200,00 грн інфлійних, 1 831,37 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди №А00034016 від 14.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором оренди №А00034016 від 14.08.2018, у зв’язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" виникла заборгованість у розмірі 84 483,37 грн. перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 16.01.2019 отримана позивачем – 23.01.2019, а відповідачем – 22.01.2019.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпрокат-Україна” (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № А00034016 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання (далі - обладнання), яке є об’єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов’язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати, 3% річних та неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожний день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Позивачем було надано в оренду відповідачу за актом передачі обладнання у тимчасове користування від 16.08.2019 наступне обладнання:

- віброплиту MSHI 60-4 з реверсом Honda GX160 5,5 к.с. у кількості 1 штука строком на 7 діб ( з 16.07.2018 по 23.08.2018 року ) , вартість оренди становить 550,00 грн. за добу користування . Найменування , заставна вартість та ціна оренди обладнання вказані у відповідному додатку до цього Договору , який є невід'ємною частиною;

- віброплита MV 220 у кількості 1 штука строком на 7 діб ( з 16.08.2018 по 23.08.2018) Вартість оренди становить 550,00 грн. за добу користування . Найменування , заставна вартість та ціна оренди обладнання вказані у відповідному додатку до цього Договору , який є невід'ємною частиною.

Позивач зазначає, що після закінчення строку оренди обладнання зазначеного у відповідних додатках до договору оренди (які містяться у матеріалах справи) відповідач продовжував користуватися обладнанням.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У п. 3.4 договору зазначено, що у випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням, орендар зобов’язаний провести 100% передплату за користування передплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди. Оплата нараховується з наступного дня, що слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди. А оплата за продовження терміну оренди проводиться в день, що відповідає даті закінчення попереднього терміну оренди або наступного банківського дня, слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди на підставі виставленого орендодавцем рахунку або в інший незаборонений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

За користування майном, як передбачено ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу Україні, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким. що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, договір оренди не містять строку проведення остаточного розрахунку з орендної плати, то орендар повинен здійснити оплату протягом семи днів з моменту пред’явлення позивачем листа-вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив 05.10.2018 лист-вимогу з вихідним № б/н від 04.10.2018, який був вручений за довіреністю відповідачу 08.10.2018.

11.10.2018 відповідачем було повернуто обладнання з оренди та здійснено часткове погашення боргу з орендної плати за користування обладнанням, що дало змогу встановити термін оренди – з 16.08.2018 по 11.10.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуги оренди, а відповідачем прийняті на загальну суму 61 500,00 грн.

Відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти за оплату вартості оренди обладнання у розмірі 34 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.1 договору гарантійний платіж орендодавець самостійно використовує у випадку несплати орендної плати, та/або компенсує за рахунок гарантійного платежу будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря, та/або зараховує у якості штрафної санкції.

Таким чином, заборгованість по сплаті вартості оренди обладнання складає 27 500,00 грн. (61 500,00 грн. – 34 000,00 грн.).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.2.1 договору орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 27 500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 27 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивачем нараховано 1831,34 грн. – пені, 152,00 грн. – 3 % річних, 1200,00 грн. інфляційних та 53 900,00 грн. – неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 договору несвоєчасне внесення орендної плати у випадку продовження терміну оренди орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення без обмеження терміну нарахування такої пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунками суду розмір пені становить 1904,45 грн. Однак, у зв’язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред‘явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені – 1831,37 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1831,37 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1200,00 грн. інфляційних втрат та 152,00 – 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду розмір 3% річних становить 160,75 грн. Однак, у зв’язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред‘явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних – 152,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 152,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті “Бизнес” від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах “Законодавство” і “Ліга”.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі “Ліга” якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 507,80 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано розмір сукупного індексу інфляції за період з 16.10.2018 – 24.10.2018 – 498,10 тоді як насправді у вказаний вище період він складав – 00,00, за період з 25.10.2018 – 16.11.2018 – 423,30 тоді як насправді у вказаний вище період він складав – 348,60 грн., за період з 17.11.2018 – 10.01.2018 – 278,60 тоді як насправді у вказаний вище період він складав – 159,20 грн.

Крім того. відповідно до п. 7.2 договору, за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди. зазначеного в акті прийому передачі обо додатку до договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Відповідно до додатку № 1 до договору оренди № А00034016 від 14.08.2018 термін оренди складає 7 діб, час початку оренди 16.08.2018, а закінчення – 23.08.2018. Повернути обладнання відповідач був зобов’язаний 23.08.2018, однак повернув 11.10.2018.

Отже, з боку орендаря відбулося порушення зобов’язання з повернення майна по закінченню терміну оренди на 49 діб, у зв’язку з чим, позивачем було нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням, зазначеного у акті передачі обладнання в тимчасове користування від 18.08.2018, після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення у розмірі 53 900,00 грн. (віброплиту MSHI 60-4 з реверсом Honda GX160 5,5 к.с. у кількості 1 штука - 49 діб * ( 2 * 550,00 грн/доба) + віброплита MV 220 у кількості 1 штука - 49 діб (2 * 550,00 грн/доба).

Відповідач заперечень щодо даних розрахунків не надав, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (Печерський узвіз ,буд.5, каб.109, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40051731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат-Україна" (вул. Куренівська буд.18, оф. 7-Б, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 41668417) 27 500 (двадцять сім тисяч п’ятсот) грн.. 00 коп. боргу по орендній платі, 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одну) грн.. 37 коп. пені, 507(п’ятсот сім) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 152 (сто п’ятдесят дві) грн. 00 коп. – 3% річних, 53 900 (п’ятдесят три тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп. - неустойки та 1907 (одна тисяча дев’ятсот сім) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.03.2019

Суддя Н. І. Ягічева

Попередній документ : 80524525
Наступний документ : 80524527