Рішення № 80524277, 19.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2019р. Справа №905/2150/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія

«Холд», м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Концерн стирол», м.Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 1732837,57 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Концерн стирол», м.Горлівка, про стягнення заборгованості в сумі 1732837,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати виконаних робіт за договором підряду №ДО-400 від 15.12.2014р.

Відповідач 12.03.2019р. надав відзив на позовну заяву від 06.03.2019р. №985/03-19, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують надання відповідачу документів, передбачених п.2.5.2, п.2.7 договору;

- позивачем не надано доказів надсилання рахунків відповідачу для їх подальшої оплати;

- акти виконаних робіт №231 від 05.11.2015р. та №244 від 11.11.2015р. були частково оплачені відповідачем;

- між сторонами було здійснено корегування за актом виконаних робіт №231 від 05.11.2015р. на суму 51084,00 грн. та за актом виконаних робіт №244 від 11.11.2015р. на суму 16458,00 грн.;

- позивачем не додержано порядок врегулювання спору шляхом переговорів передбачений п.9.1 договору;

- вимоги позивача про стягнення судових витрат є приблизними і не підтвердженими ніякими відповідними документами.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано заяву про поновлення встановленого процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву №988/03-19 від 06.03.2019р.

Ухвалою суду від 14.03.2019р. заяву відповідача про поновлення встановленого процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено та поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

12.03.2019р. до суду від відповідача також надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд» всіх документів, що стосуються договору підряду №ДО-400 від 15.12.2014р., який був укладений з ОСОБА_1 акціонерним товариством «Концерн стирол», актів, рахунків, відомостей по корегуванню.

Щодо вказаного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Частиною ж 2 цієї статті визначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідач, в порушення вимог ст.81 Господарського процесуального кодексу України, в своєму клопотанні жодним чином не обґрунтував обставини, які можуть підтвердити витребувані докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, не зазначено про заходи, які він вжив для отримання цих доказів самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів.

Крім того, згідно із ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Як зазначено вище, відповідачем до відзиву на позов було надано певні докази, які прийняті судом разом з відзивом. Одночасно, клопотання про витребування інших доказів заявлене відповідачем після закриття судом підготовчого провадження у справі, під час здійснення якого суд збирав докази у цій справі.

Таким чином, виходячи з того, що відповідачем відповідного клопотання про поновлення строку на витребування доказів у справі не заявлено, приймаючи до уваги викладені вище висновки суду щодо необґрунтованості клопотання відповідача, суд відмовляє у його задоволенні.

При цьому судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, а отже, неявка відповідача у судові засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

15.12.2014р. між сторонами був підписаний договір підряду №ДО-400, згідно з умовами якого позивач (підрядник) зобов’язався відповідно до цього договору, за завданням відповідача (замовника) виконати наступні види ремонтів (надалі - роботи) вагонів - мінераловозів, спеціалізованих цистерн, піввагонів та критих вагонів (надалі - вагонів):

- деповський ремонт, капітальний ремонт, ремонт колісних пар;

- поточний ремонт з відчепленням.

на базах вагонних депо залізниці (надалі - вагонних депо залізниці), які мають відповідні ліцензії та дозволи на проведення даних робіт, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити виконанні роботи (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору характер і вартість робіт, передбачених в п.1.1 цього договору, визначається згідно понесених витратам підрядника на виконання робіт відповідно до додатків №1, №2, №3, №4, №5, №6, що є невід’ємними частинами договору.

Відповідно до п.1.3 договору роботи і матеріали, що не включені до додатків №4, №5, №6 цього договору, необхідність в яких виявилася в процесі виконання цього договору, оформляється додатковою угодою сторін у письмовій формі.

Вартість цього договору: 10002549,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1667091,50 грн. (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору вартість одного вагону визначається згідно:

- акту виконаних робіт, при проведенні деповського ремонту, які відображають у повному обсязі конкретний перелік фактично виконаних робіт та їх вартість, згідно кожного пункту вказаного у таблицях додатків №1, №2, №3. При виконанні додаткових робіт (по вимогам замовника, які оформлені дефектною відомістю на такі роботи), вони вносяться у загальний акт виконаних робіт з їх розшифровкою та вартість;

- акту виконаних робіт, при проведенні капітального ремонту, які відображають у повному обсязі конкретний перелік фактично виконаних робіт та їх вартість, згідно кожного пункту вказаного у таблиці додатків №1, №2, №3. При виконанні додаткових робіт (по вимогам замовника, які оформлені дефектною відомістю на такі роботи), вони вносяться у загальний акт виконаних робіт з їх розшифровкою та вартістю;

- додатку №4 - протокол узгодження договірних цін на заміну запасних частин, у т.ч. номерних (власності підрядника);

- додатку №5 - протокол узгодження договірних цін на заміну запасних частин (власності підрядника);

- додаток №6 - протокол узгодження договірних цін на додаткові роботи.

Відповідно до п.10.1 договору сторони дійшли до згоди, що договір діє з дня підписання договору по 31 грудня 2015 року, а в частині виконання зобов’язань - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Як встановлено, між сторонами погоджені та підписані додатки до договору, зокрема, вартість робіт при проведення деповського ремонту, вартість робіт при капітального ремонту, вартість робіт при проведенні ремонту коліс, протокол узгодження договірних цін на заміну запасних частин (власності підрядника), протокол узгодження договірних цін на додаткові роботи.

На виконання договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 1732837,54 грн., що підтверджується актами надання послуг (виконаних робіт) №230 від 04.11.2015р. на суму 200538,00 грн., №231 від 05.11.2015р. на суму 306504,00 грн., №233 від 05.11.2015р. на суму 24258,00 грн. №234 від 05.11.2015р. на суму 3606,00 грн., №237 від 05.11.2015р. на суму 28405,92 грн., №232 від 05.11.2015р. на суму 18628,28 грн., №238 від 05.11.2015р. на суму 3873,26 грн., №244 від 11.11.2015р. на суму 188652,00 грн., №271 від 10.12.2015р. на суму 18042,00 грн., №272 від 10.12.2015р. на суму 261720,00 грн., №273 від 10.12.2015р. на суму 289662,00 грн., №275 від 14.12.2015р. на суму 12844,08 грн., №65 від 13.06.2016р. на суму 174480,00 грн., №66 від 13.06.2016р. на суму 121212,00 грн., №67 від 13.06.2016р. на суму 49374,00 грн., №69 від 13.06.2016р. на суму 16458,00 грн., №71 від 13.06.2016р. на суму 14580,00 грн., які були прийняті представником відповідача без заперечень, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на актах надання послуг.

Позивачем на оплату вказаного товару було виставлено відповідачу наступні рахунки: №228 від 05.11.2015р. на суму 306504,00 грн., №229 від 05.11.2015р. на суму 18628,28 грн., №230 віл 05.11.2015р. на суму 24258,00 грн., №231 від 05.11.2015р. на суму 3606,00 грн., №232 від 05.11.2015р. на суму 28405,92 грн., №233 від 05.11.2015р. на суму 3873,26 грн., №239 від 11.11.2015р. на суму 188652,00 грн., №260 від 10.12.2015р. на суму 18042,00 грн., №261 від 10.12.2015р. на суму 261720,00 грн., 3262 від 10.12.2015р. на суму 289662,00 грн., №268 від 14.12.2015р. на суму 12844,08 грн., №65 від 13.06.2016р. на суму 174480,00 грн., №66 від 13.06.2016р. на суму 121212,00 грн., №67 від 13.06.2016р. на суму 49374,00 грн., №69 від 13.06.2016р. на суму 16458,00 грн., №72 від 13.06.2016р. на суму 14580,00 грн.

В якості доказів надання вказаних рахунків на оплату відповідачу позивачем надано опис вкладення та фіскальний чек поштової установи ПАТ «УКРПОШТА» №5721 від 23.07.2018р., а тому посилання відповідача на відсутність доказів надання позивачем рахунків спростовують матеріалами справи.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.4.7 договору замовник протягом 10 банківських днів після отримання від підрядника рахунку та підписання акту виконаних робіт, зобов’язаний здійснити оплату згідно акта, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

За твердженнями позивача, відповідачем свої зобов’язання всупереч вимог ст.ст.525, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

Зокрема, як вказує позивач, у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду була наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1732837,54 грн.

Проте, відповідач у відзиві на позов, зазначив про часткову сплату ним рахунків №231 від 05.11.2015р. та №244 від 11.11.2015р.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено, згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №3614_ST від 01.12.2015р. на суму 31548,00 грн., №6726_ST від 23.12.2016р. на суму 255420,00 грн. відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість в сумі 286778,00 грн.

Таким чином, на момент пред'явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом на поштовому конверті 13.11.2018р.) зобов’язання відповідача щодо сплати наданих позивачем послуг в сумі 286778,00 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за надані послуги в сумі 286778,00 грн. та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами, у зв’язку з чим позовні вимоги в сумі 286778,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Твердження відповідача, що між сторонами було здійснено корегування за актом виконаних робіт №231 від 05.11.2015р. на суму та 51084,00 грн. та за актом виконаних робіт №244 від 11.11.2015р. на суму 16458,00 грн. судом не приймаються до уваги, адже, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем відповідних допустимих доказів до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, станом на час розгляду справи, відповідачем всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України залишається непогашена заборгованість в сумі 1446059,54 грн.

Посилання відповідача на ті обставини, що позивачем не надано доказів, які підтверджують надання відповідачу документів передбачених п.2.5.2, п.2.7 договору не звільняють відповідача від виконання зобов’язання з оплати за надані роботи та не спростовують факту прострочення адже, як встановлено вище акти надання послуг (виконаних робіт) були підписані відповідачем без будь-яких заперечень.

Судом також не приймає заперечення відповідача щодо не додержання відповідачем порядку врегулювання спору шляхом переговорів передбачений п.9.1 договору з наведеного нижче.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 справа №1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ч.1 ст.19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов’язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, оскільки досудове врегулювання між сторонами не передбачене законами України, надсилання позивачем відповідачу претензій є виключно правом, не обов'язком, а тому недотримання позивачем врегулювання спору шляхом переговорів передбаченого п. 9.1 договору не позбавляє позивача його права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов’язку зі сплатити за отримані послуги.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 1446059,54 грн. доведений позивачем та матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1446059,54 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, позивачем у позовній заяві від 11.11.2018р. також заявлено про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката та витрат на проїзд.

Зокрема, згідно попереднього розрахунку судових витрат який міститься в позовній заяві позивач зазначає, про витрати на послуги адвоката – 30000,00 грн., проїзд з м. Київ до м. Харків та в зворотньому напрямку, для участі у судових засіданнях, приблизно 1000,00 грн. за кожне судове засідання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року).

Як встановлено, позивачем не надано будь-яких доказів оплати адвокатських послуг за надання правової допомоги на представництво інтересів при розгляді даної справи та доказів витрат на його проїзд, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача зазначених позивачем витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд», м.Київ до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Концерн стирол», м.Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 1732837,57 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Концерн стирол» (84610, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, буд.10, ЄДРПОУ 05761614, адреса для листування: 01001, м.Київ, а/с 163 –В, 18001, м.Черкаси, а/с 183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтна транспортна компанія «Холд» (03037, м.Київ, просп.Лобановського, буд.56, б/р 2600400135413 в ПАТ «КБ «Глобус», МФО 380526, ЄДРПОУ 37849549) заборгованість в сумі 1446059,54 грн., судовий збір в сумі 21690,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.03.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина