Рішення № 80524233, 18.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2019 Справа № 905/68/19

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська 5) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького 108)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру 34)

предмет позову: стягнення штрафу 56 940,00грн.

підстави позову: невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній №51014488.

Суддя Матюхін В.І.

Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська» 56 940,00грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №51014488 масу вантажу за відправкою Новогродівка Донецької залізниці – Енергодар Придніпровської залізниці, вагони №№ 53599544, 60357365.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дані залізничної накладної, комерційного акту №476906/941 від 05.08.2018р., а також ст.ст.118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Ухвалою від 16.01.2019р. господарським судом відкрите провадження у справі і:

- за клопотанням позивача вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- встановлено відповідачеві строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до 30.01.2019.

Відповідно до цієї ухвали відповідач у строк протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09-40год. 06.02.2019 мав право надати (надіслати):

· суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

· позивачеві - копію відзиву та доданих до нього документів.

Також, із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України судом встановлено:

· позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відзиву;

· відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачем в строк для подання відзиву (протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) також подане не було.

06.02.2019р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав з посиланням, зокрема на наступне:

1. Зважування на станції призначення відбулось на тензометричних динамічних вагах, що є грубим порушенням Правил видачі вантажів, зокрема п.22, яким передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, як цю масу було визначено на станції відправлення. Оскільки зважування вантажу на станції відправлення проводилось з зупинкою без розчеплення, а в комерційному акті не зазначена інформація, як саме проводилося переважування (не вказано, що зважування проводилося із зупинкою), відповідач вважає, що дані маси вантажу, вказані в комерційному акті, є невірними.

2. Ваги, на яких було здійснене зважування, не відповідають вимогам, які визначені в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічному регламенті неавтоматизованих зважувальних приладів.

3. Позивач не звертався до відповідача з претензією або вимогою про оплату штрафу, а тому строки виконання відповідачем зобов’язань щодо його сплати не настав.

Разом з відзивом на позовну заяву товариством надано клопотання про зменшення суми штрафу, в якому останнє з посиланням на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, а також на скрутне матеріальне становище підприємства просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається, зокрема на те, що:

- ніяких збитків іншим учасникам господарських відносин завдано не було, ПАТ «Українська залізниця» не наведено ніяких доказів того, що йому самому були завдані будь-які збитки в будь-який спосіб;

- місцезнаходженням та місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» є місто Селидове Донецької області, яке розташоване на лінії зіткнення, у безпосередній близькості від місць проведення активних бойових дій;

- ТОВ «ЦЗФ Селидівська» є виробничим підприємством, яке попри все забезпечує роботою майже 400 працівників;

- специфікою виробництва ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» є його особлива небезпечність і безперервність.

Окрім того відповідач зауважив, що підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що суттєво позначилось на платоспроможності товариства – підприємство має брак коштів на поточну діяльність, заборгованість по податкам і зарплатні в загальному розмірі складає більше 15 337,4 тис. грн.

З метою забезпечення сторонам можливості надати відповідь та заперечення ухвалою від 14.02.2019 судом встановлено:

· позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відзиву;

· відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді, але не пізніше 09-40год. 04.03.2019 року.

Залізниця відповіддю на відзив наполягає на задоволенні позову і зазначає, що:

- згідно даних залізничної накладної маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах;

- інформація, викладена в комерційному акті, є достовірною, повною та підтверджується іншими доказами.

Збагачувальна фабрика надала заперечення на відповідь, у яких зазначила наступне:

1) Як свідчить розділ 7, 26 та 28 залізничної накладної № 51014488, маса вантажу визначена відправником на «вагонних вагах (150т) ВЕТ-150В15 по 3-му шляху, вагонні ваги статичні, заводський номер 706». Такий тип вагонних ваг призначений для зважування залізничних вагонів у статиці.

Зважування спірного вагону на станції призначення проводилося на 100-Т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці. Згідно технічного паспорту, доданого до позовної заяви, модифікація ваг № 0213 – ВВТ-100 Д, ваги динамічні. Швидкість пересування на вагонних вагах: під час зважування 3 км/год, без зважування 3-5 км/год. З технічних характеристик, вказаних у технічному паспорту, можливо зробити висновок, що зважування спірних вагонів проводилося у русі.

Тобто, на станції відправлення масу вантажу визначено на статичних вагонних вагах із зупинкою без розчеплення у відповідності до п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, а на станції призначення маса вантажу визначена на вагах у русі. Із наданих позивачем до позову документів, зокрема з комерційного акту, не вбачається чи дотримано позивачем при зважуванні швидкісного режиму, чи взагалі зважування провадилося із зупинкою, що не відповідає вимогам Правил видачі вантажів та Правил приймання вантажів до перевезення.

На цій підставі, але не виключно, відповідач вважає, що маса вантажу у спірному вагоні визначена невірно, а тому інформація, зазначена у комерційному акті №476906/941 від 05.08.2018р. є недостовірною, що тягне за собою хибність висновку позивача про наявність відповідальності відповідача відповідно до приписів ст. 122 Статуту залізниць.

Також в комерційному акті в графі «Д» не зазначена інформація як саме проводилося переважування, не вказано, що зважування проводилося в статиці, з зупинкою, тобто тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Таким чином, є всі підстави вважати, що дані щодо маси вантажу, вказані у комерційному акті № 476906/941 від 05.08.2018р. при переважуванні на ст. Енергодар у вагонах №53599544, 60357365, є невірними , оскільки виконані не у відповідності з нормами Статуту залізниць.

2) Порядок складання комерційних актів та актів зальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.08.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, пункт 10 Правил складання актів чітко передбачає посади 3-х осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Однак, з комерційного акту № 476906/941 від 05.08.2018 р. вбачається, що тільки в.о. начальника станції Енергодар ОСОБА_1 та прийомоздавальник ЗаТЕС (вантажоодержувача) ОСОБА_2 мали право підписувати вказаний комерційний акт. Інші особи - прийомоздавальники вантажу та багажу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таких повноважень не мають.

Позивачем взагалі не надано доказів того, що обов'язки начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) було б покладено на інших осіб, а саме - ПЗВ 3 розряду ОСОБА_3 та ПЗВ 2 розряду ОСОБА_4 Посадові інструкції № 15/дс від 26.02.2016 р. прийомоздавальника вантажу та багажу 3 розряду ОСОБА_3 та посадова інструкція прийомоздавальника вантажу та багажу 2 розряду № 21/ДС від 19.12.2017 р. ОСОБА_4 перекладення обов’язків начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) на прийомоздавальника вантажу та оператора, не передбачають.

Також в пункті 10 Правил складання актів зазначено, що у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Але залучені вони можуть бути поряд з трьома підписантами, що обов'язково повинні засвідчити акт, а не замість них.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2018 р. у справі № 910/11397/17, постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018 р. у справі №910/3930/17, постанові ВС у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 р. у справі № 910/2450/17.

Фактичними підставами невизнання відповідачем позову залізниці згідно відзиву і заперечення є:

1) Порушення перевізником п.22 Правил видачі вантажів, а саме - маса вантажу на станції призначення визначалась не тим способом, як це було визначено ним перед відправкою. На думку відповідача, спосіб визначення маси вантажу полягає у тому, чи зважування проводилось з зупинкою, чи у русі, з розчепленням, чи без розчеплення вагонів, і пак як перед відправленням ним проводилось зважування з зупинкою без розчеплення, а в комерційному акті не зазначена інформація, як саме проводилося переважування (не вказано, що зважування проводилося із зупинкою), відомості щодо маси вантажу, вказані в комерційному акті, є невірними.

2) Ваги, на яких було здійснене зважування, не відповідають вимогам, які визначені в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та технічному регламенті неавтоматизованих зважувальних приладів.

3) Позивач не звертався до відповідача з претензією або вимогою про оплату штрафу, а тому строки виконання відповідачем зобов’язань щодо його сплати не настав.

4) Комерційний акт підписано не уповноваженими особами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

02.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (вантажовідправник) на адресу ДТЕК «Запорізька ТЕС» (вантажоодержувач) у вагонах №№53599544, 60357365 за залізничною накладною №51014488 зі станції Новогродівка Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці відвантажило вугілля кам’яне.

За накладною вага:

· у вагоні №53599544: нетто - 65 600 кг, брутто - не зазначено, тари 23 400 кг;

· у вагоні №60357365: нетто - 67 450 кг, брутто - не зазначено, тари 23 400 кг.

В накладній також зазначено: вантаж маркований поперечними борознами по всій довжині вагону, нанесеними катком.

По прибутті зазначених вагонів з вантажем на станцію Енергодар Придніпровської залізниці (станція призначення) за заявкою вантажоодержувача на підставі ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача) була здійснена перевірка маси вантажу.

При контрольному переважуванні вагонів з вантажем на станції Енергодар Придніпровської залізниці на 100-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці, повірених 22.06.2018р., виявилось:

- у вагоні №53599544 вага брутто 87 700кг, вага тари (з брусу) 23 400 кг, вага нетто 64 300кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 300кг;

- у вагоні №60357365 вага брутто 89 380кг, вага тари (з брусу) 23 400 кг, вага нетто 65 980кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 470кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом №476906/941 від 05.08.2018р., який підписаний 4-ма особами, а саме: з боку залізниці – в.о. начальника станції, двома прийомоздавальниками, з боку одержувача - прийомоздавальником Запорізької ТЕС.

В комерційному акті також зазначено, що:

- навантаження у вагонах насипом, вище рівня бортів на 10 см;

- маркування поперечними борознами по всій довжині вагону;

- вагони в технічному та комерційному відношенні справні;

- вантаж укатаний катком, без виїмок та поглиблень, маркування не порушене;

- двері, люка закриті;

- витікання вантажу немає;

- посада начальника вантажного району за штатним розкладом не передбачена.

Згідно комерційного акту:

- працівниками станції, які особисто здійснювали перевірку маси вантажу у спірних вагонах, є обоє прийомоздавальники вантажу та багажу станції Енергодар Придніпровської залізниці, які підписали комерційний акт;

- зважування спірних вагонів здійснювала прийомоздавальник Запорізької ТЕС, яка також підписала комерційний акт.

Робочими інструкціями прийомоздавальників вантажу та багажу, якими є обоє прийомоздавальники станції Енергодар Придніпровської залізниці, які підписали комерційний акт, а саме № 15/ДС від 26.02.2016 р. прийомоздавальника вантажу та багажу 3-го розряду ОСОБА_3 та прийомоздавальника вантажу та багажу 2-го розряду № 21/ДС від 19.12.2017 р. ОСОБА_4, передбачений обов’язок цих працівників приймати «участь у контрольному переважуванні вантажів згідно вимог ст.52 Статуту залізниць України, у комісійній видачі вантажу» (п.2.4 інструкції).

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Таким чином п. 10 Правил складання актів чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти.

Судом встановлено, що усі 3-и особи з боку залізниці мали право на підписання комерційного акту, зокрема в.о. начальника станції як начальник станції і прийомоздавальники вантажу та багажу як працівники станції, які особисто здійснювали перевірку. При цьому судом врахована і та обставина, що посада начальника вантажного району за штатним розкладом на станції Енергодар Придніпровської залізниці не передбачена. Таким чином, комерційний акт з боку залізниці і з боку вантажоодержувача підписаний належними особами.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 56 940,00грн. із розрахунку (5 694грн. (тариф щодо вагону №53599544) х 5) + (5 694грн.. (тариф щодо вагону №60357365) х 5).

Зважаючи на те, що:

· відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138), вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був зазначити масу вантажу;

· відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній;

· ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній;

· згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту);

· ст.129 Статуту залізниць України встановлено: "Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць". Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а");

· пунктом 10 Правил складання актів передбачено: "Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці";

· відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто;

· норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) мінерального палива становить 1,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку:

ь щодо вагону №53599544 656,0 кг, що менше виявленої нестачі - 1 300кг;

ь щодо вагону №60357365 674,5 кг, що менше виявленої нестачі - 1 470кг.

· за зазначеним перевезенням провізна плата щодо вагону №53599544 - 5 694грн., щодо вагону №60357365 – 5 694,00грн., у зв'язку з чим на виконання вказаних норм сума штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу складає 56 940,00грн. із розрахунку (5 694,00грн. (тариф щодо вагону №53599544) х 5) + (5 694,00грн.. (тариф щодо вагону №60357365) х 5),

господарський суд вважає, що позов обґрунтований i підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки:

- визначення маси вантажу на станції призначення здійснювалось тим самим способом, що і вантажовідправником перед відправкою, тобто шляхом зважування на вагонних вагах;

- відповідно до приписів ст.13 Господарського процесуального кодексу України:

ь судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

ь учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом;

ь кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- зі змісту комерційного акту не можна зробити висновок, що зважування відбувалось у статиці чи у русі, в той же час і відповідачем не надано доказів того, що зважування на станції призначення відбувалось у русі і з перевищенням швидкісного режиму, передбаченого паспортом на ваги;

- комерційний акт з боку залізниці і з боку вантажоодержувача підписаний належними особами;

- ваги, на яких було здійснене зважування на станції призначення, відповідають вимогам чинного законодавства і були повірені 22.06.2018р., тобто менш ніж за 1,5 місяця до часу здійснення зважування за спірним перевезення, у той час як згідно даних паспорту на ваги міжповірочний інтервал не повинен перевищувати 6 місяців;

- ст.530 Цивільного кодексу не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини і, як наслідок, позивач не повинен перед поданням позову звертатися до відповідача з претензією чи вимогою про сплату штрафу (чинним законодавством це не передбачено);

- приписами ч.1 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що «до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії»;

- правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов’язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов’язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.

Щодо способу визначення маси вантажу у вагоні суд також констатує.

Ст.37 Статуту залізниць України встановлено, що «під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній».

Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме:

- шляхом зважування на вагах;

- підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом;

- розрахунковим методом;

- за обміром;

- умовно.

Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відправник (відповідач) і залізниця визначали масу вантажу за спірним перевезенням однаковим способом.

При прийнятті рішення судом враховані наступні обставини:

- п.22 «Правил видачі вантажів» залізницею порушений не був;

- ст.24 Статуту залізниць України надано залізниці право перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, після прийняття вантажу до перевезення;

- чинним законодавством не передбачено, що при прийнятті вагону з вантажем до перевезення залізниця зобов’язана перевіряти правильність усіх відомостей, зазначених у накладній, зокрема масу вантажу;

- комерційний акт за спірним перевезенням складений залізницею з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема «Правил складання актів», усі графи акту, які стосуються предмета спору, заповнені, залізницею не допущено проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних;

- чинним законодавством не передбачено, що в комерційному акті має бути зазначено, яким способом залізниця визначила масу вантажу на станції призначення;

- п.22 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а не відповідальність за правопорушення, що не одне і те ж;

- підставою для застосування штрафних санкцій є неправильне зазначення у накладній маси вантажу;

- залізнична накладна, яка є договором перевезення, містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: «Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457».

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу судом не задоволено, так як:

· розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має;

· ст.122 Статуту залізниць України не пов’язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.

Також суд констатує, що правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов’язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов’язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача на п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 і рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 є неправомірним, скільки:

- у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 мова йде про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, у той час як по даній справі предметом позову є стягнення штрафу за неналежне виконання вантажовідправником обов’язків, визначених законодавством, що не одне і те ж;

- у рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційним Судом України аналізуються норми Кримінального кодексу України на предмет їх відповідності Конституції України (справа про призначення судом більш м'якого покарання), по даній же справі відповідач притягується до цивільно-правової відповідальності, передбаченої Статутом залізниць України.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів та керуючись ст.ст.210, 233, 238, 240, 241, 247 – 252 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, б.34, код ЄДРЮОФОПГФ 31714629) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРЮОФОПГФ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРЮОФОПГФ 40081237) 56 940,00грн. штрафу, 1 762,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Суддя В.І. Матюхін