Рішення № 80524146, 19.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019м. ДніпроСправа № 904/196/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Светолюкс-Николаев" м. Миколаїв

до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 111 754,02 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Светолюкс-Николаев" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 111 754,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 411 від 12.09.2018, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

З урахуванням викладеного Позивачем до основної заборгованості у розмірі 109 702,80 грн. також нараховано Відповідачу 3% річних які складають 515,38 грн. та інфляційні втрати - 1 535,84 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач про наявність у Господарському суді Дніпропетровської області справи знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № 5321902238980, однак своїм правом не скористався, заперечення на позов не надав.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 між Приватним підприємством "Светолюкс-Николаев" (продавець - позивач) та Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (покупець - відповідач) укладено договір №411.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар: ДК 021:2015; 31210000-1 (Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл) Кабель силовий, муфта кабельна, що відповідає вимогам діючих стандартів якості (далі - товар), відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2. договору, до ціни товару включається вартість упаковки та доставки у м. Нікополь, Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.3 договору, доставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок продавця.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що загальна вартість товару становить 109 702,80 грн. (сто дев'ять тисяч сімсот дві грн. 80 коп.) у т.ч. ПДВ - 18 283,80 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят три грн. 80 коп.) грн., (відповідно до Специфікації).

Згідно з п. 2.2. договору, оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів після отримання товару на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1. договору, відпуск товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня підписання цього договору на підставі видаткової накладної та довіреності.

Згідно з п. 3.2. договору, прийом-передача товару за кількістю здійснюється за участю представників продавця та покупця безпосередньо при передачі товару на складі покупця (вул. Перспективна, 180 в м. Нікополь), або отримання через доставку. Після підписання видаткової накладної обома сторонами претензії щодо кількості товару продавцем не приймаються. Право власності покупця, на поставлений товар, виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній.

Під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладу на партію товару, завіряє її печаткою, а також передає продавцю належним чином оформлену довіреність встановленого зразка на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.3.4 договору).

Товар, що відпускається, має відповідати всім нормативним документам, які встановлені для цієї групи товарів, та сертифікатам якості (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар належної якості; приймати поставлений товар за видатковою накладною.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Згідно з п. 9.2. договору, умови договору вважаються виконаними сторонами повністю, коли кожна із сторін виконала всі свої зобов'язання згідно розділами II та III цього договору.

12.09.2018 між сторонами укладено специфікацію, якою сторони узгодили найменування, вартість та кількість товару, що підлягав поставці відповідачу (а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв без заперечень товар на загальну суму 109 702,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №13-С_003094 від 18.09.2018 на суму 1 242,00 грн. та №13-С_003328 від 02.10.2018 на суму 108 460,80 грн.

Відповідач за товар на суму 109 702,80 грн. не розрахувався.

06.12.2018 позивач направив відповідачу лист №06/12-1, в якому повідомив про існуючу заборгованість та просив відповідача сплатити борг у розмірі 109 702,80 грн. Відповідач отримав зазначений лист 10.12.2018, що підтверджується роздруківкою з офіційного інтернет ресурсу ДП «Укрпошта» (а.с.28), проте на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за договором не сплатив.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №411 від 12.09.2018, в частині оплати товару та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 702,80 грн., 3% річних у розмірі 515,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 535,84 грн., що і є причиною цього спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 109 702,80 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 109 702,80 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 515,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 535,84 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача 3% річних за період з 01.11.2018 по 10.01.2019 складають 515,38 грн.

Судом перевірено здійснені позивачем розрахунки 3% річних, та встановлено, що останні є арифметично вірними, відповідають обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 515,38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року становлять 885,08 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 650,76 грн. слід відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 109 702,80 грн., 3% річних у розмірі 515,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 885,08 грн.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 650,76 грн. суд відмовляє.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватне підприємство "Светолюкс-Николаев" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 109 702,80 грн., 3% річних у розмірі 515,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 535,84 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, 180, код ЄДРПОУ 03341339) на користь Приватного підприємства "Светолюкс-Николаев" (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/24, код ЄДРПОУ 30397329) суму основного боргу у розмірі 109 702,80 грн. (сто дев’ять тисяч сімсот дві грн..80 коп.), 3% річних у розмірі 515,38 грн. (п’ятсот п'ятнадцять грн. 38 коп.), інфляційні втрати у розмірі 885,08 грн. (вісімсот вісімдесят п’ять грн. 08 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 909,81 грн. (одна тисяча дев’ятсот дев’ять грн. 81коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, 180, код ЄДРПОУ 03341339) на користь Приватного підприємства "Светолюкс-Николаев" (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/24, код ЄДРПОУ 30397329) інфляційних втрат у розмірі 650,76 грн. - відмовляє.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.03.2019

Суддя ОСОБА_1