Рішення № 80524096, 06.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019м. ДніпроСправа № 911/1941/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС", м. Дніпро

про стягнення збитків

Представники:

від позивача: Вакуленко С.В., дов. від 12.03.2018р.

від відповідача: Безюкевич Є.В., заступник директора

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС" про стягнення збитків у розмірі 242 894,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовані понесенням позивачем збитків у розмірі 242 894,00грн. через неналежне виконання відповідачем умов договору №668/1010-16 від 25.10.2016р. в частині виконання робіт з монтажу обладнання систем СПЗ, а саме: системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння на об'єкті позивача за адресою: м. Бровари Київської області, вул. Об'їздна дорога, 62.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1941/18, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.10.2018р. від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого він просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки існує рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі № 910/16804/17, відповідно до якого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (позивач у даній справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС" (відповідач у даній справі) кошти у вигляді боргу за виконані роботи за договором №668/1010-16 від 25.10.2016р. Суд обгрунтував свою позицію, зокрема тим, що ТОВ "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС" акти прийняття виконаних робіт були направлені ТОВ "МЕЗОНІН ЛТД", але останнє, у свою чергу, не скористалось правом негайно заявити про наявність недоліків у виконанні обов'язків. Таким чином, суд розцінив акти прийняття робіт, підписані в односторонньому порядку зі сторони ТОВ "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС", належними та допустимими доказами виконання робіт. Також відповідач просить суд застосувати до позовних вимог у даній справі позовну давність, що є підставою для відмови у позові, та зазначає, що жоден документ, доданий до позовної заяви, не засвідчений належним чином.

05.11.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої він заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018р. справу №911/1941/18 передано за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.01.2019р.

Ухвалою суду від 17.01.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 14.02.2019р.

Ухвалою суду від 14.02.2019р. відкладено розгляд справи (загальне позовне провадження) на 06.03.2019р.

Позивач наполягає на задоволенні позову.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

06.03.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (відповідач, виконавець) укладено договір №668/1010-16, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов'язання в термін не більше двох місяців за умови надходження попередньої оплати та узгодження всіх технічних питань за наданим замовником проектом, зі своїх матеріалів, своїми силами та засобами, на свій ризик виконати роботи з монтажу обладнання систем СПЗ на об'єкті замовника за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Об'їздна дорога 62, а замовник - оплатити і прийняти їх.

Згідно п.1.2. договору обсяг, характер та детальна вартість робіт були визначені на підставі Договірної ціни в Додатку №1 до договору.

Враховуючи положення п.1.5. договору, додатковими угодами від 06.12.2016р. та від 22.03.2017р. сторони дійшли згоди переглянути вартість договору у зв'язку зі збільшенням обсягу робіт.

Розділом 2 договору встановлено вартість робіт та порядок розрахунків. Так, з урахуванням додаткових угод, загальна вартість робіт за договором з урахуванням вартості матеріалів та обладнання складає 2 631 747,18грн., у т.ч. ПДВ - 438 624,53грн. Оплата за договором здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок виконавця, згідно з Додатком №2 до договору "Календарний план фінансування", який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.6.1. договору виконавець гарантує якість виконаних робіт (частини робіт) і досягнення показників, визначених у проектній документації.

За п.3.3.2. договору виконавець зобов'язаний виконати всі роботи якісно, своєчасно та здати їх замовнику згідно вимог норм, правил, стандартів, вимог Державного пожежного нагляду.

Згідно п.3.3.4. договору виконавець зобов'язується при проведенні робіт за цим договором дотримуватись правил протипожежної безпеки, охорони праці та техніки безпеки, санітарних норм.

Як зазначено в п.3.3.11. договору, виконавець зобов'язаний виконувати роботи, що передбачені договором, виключно за проектом, наданим замовником. Сторони погодили, що проект, який надається замовником виконавцю, є Додатком № 6 до договору.

Відповідно до п.6.2. договору сторони погодили, що роботи повинні бути виконані протягом 2 (двох) календарних місяців з моменту підписання сторонами договору.

Договір укладений сторонами 25.10.2016р., відповідно роботи повинні були бути завершені в строк до 25.12.2016р.

Відповідно до умов договору, а саме п.6.3. сторонами договору встановлений порядок передачі робіт, а саме: виконавець зобов'язаний передати замовнику роботи, виконані за договором, у присутності третьої незалежної особи.

Як зазначено в п.6.4. договору, сторони погодили, що третя незалежна особа залучається з метою здійснення перевірки виконаних виконавцем робіт за договором на відповідність стандартам, нормам, нормативам, ДТУ, встановлених чинним законодавством України.

Умовами договору, а саме п.6.5. зазначено, що роботи вважаються прийнятими після підписання виконавцем, замовником та третьої незалежною особою акту приймання - передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.3.3.6. договору при виявленні недоліків в процесі виконання та прийняття робіт (частини робіт) уповноваженими представниками замовника виконавець зобов'язаний виправити їх власними силами і за свій рахунок або за письмовою вимогою замовника відшкодувати останньому вартість витрат на виправлення неякісно виконаних робіт (частини робіт) виконавцем у повному обсязі зі сплатою понесених замовником збитків.

За п.6.6. договору при виявленні замовником та/чи третьою незалежною особою недоліків, дефектів або іншого неналежного виконання робіт замовник письмово повідомляє виконавця про відмову від розрахунку за договором, доки не будуть усунені виявлені під час здійснення приймання-передачі виконаних робіт усі недоліки. Виконавець зобов'язується в найкоротші строки виправити виявлені недоліки за власний рахунок та власними силами.

Згідно п.6.7. договору підписані сторонами та третьою незалежною особою акти приймання - передачі виконаних робіт і передача замовнику виконавчої документації у відповідності з вимогами норм чинного законодавства України є підставою для проведення остаточного грошового розрахунку за виконані роботи.

Відповідачем було виконано роботи на загальну суму 2 631 747,18грн., про що ним складено та підписано акти приймання виконаних робіт. За фактом виконання робіт позивачем було проведено комплексні випробування та складено акти від 17.04.2017р. Акти направлені на адресу позивача кур'єрською службою доставки (листом з описом вкладень) та отримані позивачем 27.04.2017р.

Разом з цим, позивач у справі, отримавши від відповідача повідомлення про закінчення робіт, виконуючи зобов'язання, зазначені в п.6.3. та п.6.4. договору, звернувся у квітні 2017р. до третьої особи, а саме до ТОВ "ТИТУЛ. ЛТД", яке є акредитованою організацією з інспектування систем протипожежного захисту; вогнезахисного обробляння; автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення; та інш., що має відповідну ліцензію серія АГ № 595957.

ТОВ "ТИТУЛ. ЛТД" надало звіт від 29.05.2017р. №97/СПЗ/2017 за результатами інспектування систем протипожежного захисту про недоліки системи протипожежного захисту.

У листі від 20.07.2017р. позивач відмовився підписати акти, які були направлені йому відповідачем, посилаючись на виявлення визначеного ним переліку недоліків (всього п'ять пунктів), та зазначив про готовність підписання актів і проведення остаточного розрахунку за фактично виконані роботи.

31.07.2017р. відповідач надіслав відповідь на зауваження позивача, в якій зазначив про несвоєчасність та безпідставність пред'явлених претензій щодо якості і обсягу виконаних робіт.

У претензії від 06.10.2017р. позивач повідомив про порушення умов договору відповідачем в частині своєчасності, повноти та якості виконаних робіт (14 пунктів), заявив вимогу про сплату пені за несвоєчасне виконання робіт і відмовився від сплати відповідачу заборгованості за договором у сумі 225 274,11грн. до виправлення заявлених недоліків. Наявність недоліків позивач підтверджує звітом ТОВ "ТИТУЛ.ЛТД" від 29.05.2017р.

Крім того, проведеною з 22.01.2018р. по 23.01.2018р. позаплановою перевіркою щодо додержання суб'єктом господарювання (відповідачем) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №43, складеним ГУ ДСНС України у Київській області, виявлено ряд порушень системи протипожежного захисту (система автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння, пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу).

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" повної вартості виконаних позивачем робіт за договором стала підставою для виникнення спору, який було розглянуто Господарським судом міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі №910/16804/17 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" 225 274,11грн. основної заборгованості, пеню у сумі 30 671,55грн., інфляційні втрати у розмірі 20 274,67грн., 3% річних у розмірі 5 553,08грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 226,25грн.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарським судом міста Києва зазначено, що передання та прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови про причини неприйняття робіт. Оскільки роботи за договором було виконано підрядником, а акти приймання-передачі виконаних робіт направлено замовнику, проте останній не скористався своїм правом негайно заявити про наявність недоліків у виконаній підрядником роботі, суд дійшов висновку про належність та допустимість наданих підрядником доказів виконання робіт, якими є акти, підписані в односторонньому порядку.

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що обгрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором у сумі 225 274,11грн., а також пені у сумі 30 671,55грн. за період з 30.11.2016р. по 29.05.2017р., інфляційних втрат у розмірі 20 274,67грн. та 3% річних у розмірі 5 553,08грн., нарахованих за період з 30.11.2016р. по 25.09.2017р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018р. рішення Господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №910/16804/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018р. у справі №910/16804/17 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/16804/17 залишено в силі.

У постанові від 05.06.2018р. у справі №910/16804/17 Верховним Судом було встановлено, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, а отже, він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду. Протилежні висновки суду апеляційної інстанції, здійснені з посиланням на звіт третьої особи - ТОВ "ТИТУЛ ЛТД" та акт перевірки ДСНС №43, поданий до суду апеляційної інстанції як новий доказ, зазначеного вище не спростовують.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що акт перевірки додержання підрядником вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, яка проводилась у період з 22.01.2018р. по 23.01.2018р. (тобто більше ніж через сім місяців з дня отримання замовником направлених йому підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт) не може підтверджувати належність чи неналежність виконаних підрядних робіт за договором. Зазначений акт перевірки за своєю суттю є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог норм чинного законодавства у діяльності відповідача, та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення такого органу в межах визначеної йому законом компетенції. Проте висновок такого органу не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про те, що підрядник не виконав своїх зобов'язань за договором, не відповідає наявним у матеріалах справи документам та не спростовує обгрунтованого висновку місцевого господарського суду про зворотне.

Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком Господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" про стягнення 291 154,49грн.

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" звернулось до суду із цим позовом, в якому посилається на те, що позивачем понесено збитки в сумі 242 894,00грн. через неналежне виконання відповідачем умов договору №668/1010-16 від 25.10.2016р. в частині виконання робіт з монтажу обладнання систем СПЗ, а саме - системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння на об'єкті ТОВ "МЕЗОНІН ЛТД" за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Об'їздна дорога, 62.

Позивач посилається на невідповідність результату робіт вимогам норм, правил, стандартів, вимогам Державного пожежного нагляду та Правил протипожежної безпеки, яка підтверджена Звітом № 97/СПЗ/2017 акредитованої компанії ТОВ "ТИТУЛ. ЛТД" та актом позапланової перевірки Головного управління ДСНС України у Київській області, що є істотним порушенням умов укладеного з відповідачем договору і позбавило позивача можливості використовувати системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння на об'єкті позивача.

У позові позивач зазначає, що відповідач зазначені вище невідповідності не усунув, у зв'язку з чим між позивачем і ТОВ НВФ "ВЕНБЕСТ-ЛТД" було укладено договір №146 від 12.02.2018р. на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт з відновлення працездатності у системах пожежної сигналізації EST3/TIPAC, ланцюгах пожежного управління систем вентиляції, кондиціювання, обігріву, системи електропостачання та протипожежних зон (надані роботи) на об'єкті мезонінній конструкції, що знаходиться за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Об'їздна дорога, 62, блок F.

Згідно п.3.1. договору загальна вартість робіт складає 242 894,00грн. з ПДВ.

25.04.2018р. між позивачем та ТОВ НВФ "ВЕНБЕСТ-ЛТД" було підписано акт надання послуг №3167, згідно з яким ТОВ НВФ "ВЕНБЕСТ-ЛТД" виконало, а позивач прийняв без заперечень роботи на загальну суму 242 894,00грн.

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.77, 78).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що вартість робіт, виконаних ТОВ НВФ "ВЕНБЕСТ-ЛТД" згідно договору №146 від 12.02.2018р., є витратами позивача на виконання робіт, які відповідачем були неналежно виконані згідно умов договору №668/1010-16 від 25.10.2016р., і підлягають відшкодуванню як понесені ТОВ "МЕЗОНІН ЛТД" збитки у розмірі 242 894,00грн., за стягненням яких позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

За приписами ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вже зазначалось, постановою Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №910/16804/17 було встановлено, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, а отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду. Звіт третьої особи - ТОВ "ТИТУЛ ЛТД" та акт перевірки ДСНС №43, поданий до суду апеляційної інстанції як новий доказ, зазначеного вище не спростовують.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 242 894,00грн., понесені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду.

Як унормовано у ч.1 ст.858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як унормовано у ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі № 3-72гс12).

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

На позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

Встановлені статтею 858 Цивільного кодексу України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до умов закону або договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки або коли їх поява спричинена випадковими обставинами, ризик настання, яких лежить на підряднику.

Тобто, дії підрядника мають бути протиправними, полягати в порушенні умов договору, самі недоліки повинні бути наслідком протиправних дій, тобто між діями та наслідком має бути причинний зв'язок.

Враховуючи, що факт належного виконання підрядних робіт відповідачем встановлено судовими рішеннями у справі №910/16804/17, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача збитків через неналежне виконання відповідачем умов договору №668/1010-16 від 25.10.2016р, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про який було заявлено відповідачем, оскільки відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.03.2019р.

Суддя В.І. Петрова