Рішення № 80523987, 06.03.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2019 р. Cправа № 902/710/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (вул. Б. Хмельницького, буд. 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200)

про стягнення 276800,39 грн. збитків, -

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.,

представників сторін:

позивача: Стельмах Ю.М. - за довіреністю від 09.11.2018 р.;

відповідача: Бездітний І.І. - адвокат, представляє згідно ордеру серії ВН №0373040 від 24.01.2019 р., Глущенко О.І. - за довіреністю від 23.01.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" збитків в розмірі 276800,39 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р., відповідач зобов'язався поставити ТОВ "Суффле Агро Україна" до 15.08.2017 р. 300 тон ріпаку на суму 130500 дол. США, по ціні 453 дол.США за 1 тону. Відповідач поставив лише 59,035 тон ріпаку, тобто недопоставка товару склала 240,96 тон.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач вимушений був шукати додаткові об'єми поставки ріпаку, але вже за вищими цінами, оскільки ціни на ріпак восени 2017 року зросли. Позивачем було закуплено у ТОВ "Агротучапи" 294,568 тон ріпаку по ціні 12350,00 грн. за тону, тобто з різницею в цині 1148,74 грн. за 1 тону. У зв'язку з цим позивач стверджує, що зазнав збитків на суму 276800,39 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року за правилами загального позовного провадження відкрито провадження у справі № 902/710/18 з призначенням підготовчого засідання у справі на 05.12.2018 р.

У зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 08.11.2018 р. щодо надання відзиву, ухвалою суду від 05.12.2018 р. було продовжено підготовче провадження та відкладено судове засідання на 24.01.2019 р.

Ухвалою від 24.01.2019 р. було відкладено підготовче засідання на 07.02.2019 р.

04.02.2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.02.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 06.03.2019 р.

25.02.2019 р. від представника позивача до суду надійшла заява від 22.02.2019 р. про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, поновлення строку для подання доказів та приєднання до справи доказів.

04.03.2019 р. від представника позивача до суду надійшли пояснення від 22.02.2019 р.

На визначену судом дату - 06.03.2019 р. в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні та у письмовому відзиві проти позову заперечував, мотивуючи його тим, що позивачем в порушення вимог ст. 623 ЦК України не доведено наявності жодного з елементів складу правопорушення, а саме: наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та збитками потерпілої сторони.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.06.2017 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (в договорі - "Покупець") та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (в договорі "Продавець ") укладено договір купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 ( а.с. 26-31).

Відповідно до п. 1.1. договору, Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар в строки, передбачені в цьому договорі, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

В пункті 1.2 договору сторони погодили залікову вагу/кількість товару - 300 тон ріпаку, ціну на товар - 435,00 дол. США за 1 тону ріпаку, а також загальну вартість договору - 130500,00 доларів США.

Сторони погодили, що ціна Товару буде визначатися відповідно до комерційного курсу обміну валют в Філії "КІБ "ПАТ "Креді Агріколь Банк" на день, що передує дню видачі видаткової накладної (п. 1.3. Договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах у відповідності до Правил ІНКОМТЕРМС 2010. Місцем поставки є наступний зерновий склад (як відмічено): ПАТ "Жашківський елеватор" (вул. Вокзальна, 1, м. Жашків, Черкаська область); ПрАТ "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" (вул. Щорса, 1, м. Городок, Хмельницька область); ТОВ "Каролінський елеватор" (вул. Привокзальна, 1, с. Кароліна, Немирівський район, Вінницька область). За згодою Покупця поставка товару також можлива на умовах EXW у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. Місцем поставки на умовах є наступний зерновий склад: ПрАТ "Рамбурс" "Липовецький елеватор".

Відповідно до п.3.4. договору, Продавець зобов'язався здійснити поставку всього об'єму Товару у строк до 15 серпня 2017 року.

Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Покупець зобов'язується оплачувати вартість поставленого Товару в наступні строки: 100% вартості товару - протягом 3 (трьох) банківських днів після фактичної поставки та надання документів вказаних в п. 3.2. даного Договору (п. 4.1. Договору).

Товар вважається переданим Продавцем за кількістю після підписання видаткової накладної в передбаченому законодавством порядку (п. 5.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками Сторін, та діє до моменту виконання Сторонами усіх своїх обов'язків за Договором (п. 7.1. Договору).

З наявних у справі доказів судом встановлено, що за видатковою накладною № 64 від 10.08.2017 р. відповідачем поставлено, а позивачем прийнято 59,035 тон ріпаку по ціні 11201,26 грн. за тону, на загальну суму 661266,14 грн. з ПДВ, тобто за ціною 435 дол. США за 1 тону при комерційному курсі обміну валют в Філії "КІБ "ПАТ "Креді Агріколь Банк" на день, що передує дню видачі видаткової накладної, тобто 25,75/1 станом на 09.08.2017 р. ( а.с.32-33).

Позивач, на виконання п. 4.1 договору, платіжним дорученням № 6482 від 16.08.2017 р., перерахував на рахунок відповідача 661266,14 грн. за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав взяті на себе по договору зобов'язання в частині поставки позивачу 300,00 тон ріпаку, тобто поставив лише 59,035 тон. Недопоставка обумовленої договором кількості товару склала 240,96 тон ріпаку.

Після закінчення строку поставки ріпаку - 15.08.2017 р. по договору № 1000027529 від 14.06.2017р., ТОВ "Суффле Агро Україна" уклало 05.09.2017 р. договір купівлі-продажу зерна №1000031907 з ТОВ "Агротучапи" на закупівлю ріпаку в кількості 294,568 тон по ціні 12350,00 грн. за тону, на загальну суму 3637915,98 грн. ( а.с. 34-42).

Даний товар було отримано позивачем по видатковій накладній №11 від 05.09.2017 р. (а.с. 43).

Розрахунок між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "Агротучапи" за поставлений ріпак було проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі договору №1000001442 про перевід боргу від 05.09.2017 р. та акту №1000001904 від 05.09.2017 р., де ТОВ "ТБ САД" (первісний боржник), ТОВ "Агротучапи " (новий боржник), а ТОВ "Суффле Агро Україна" є кредитором.

В підтвердження проведення зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем надано:

- Договір № 1300016015 від 01.01.2017 р., укладений між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "ТБ Сад" та 6 накладних, якими стверджується, що ТОВ "Суффле Агро Україна" в квітні 2017 року поставило ТОВ "ТБ САД" засоби захисту рослин на суму 5777445,67 грн. ( а.с. 148 - 170).

Відповідно до п. 4.7 Договору поставки №1300016015 від 01.01.2017 р., незалежно від строків оплати вказаних в договорі чи специфікаціях, строк оплати товару вважатиметься таким, що настав, у разі коли у продавця виникає зустрічне грошове зобов'язання перед покупцем за договорами поставки зерна. В такому разі строк оплати товару на суму зустрічного зобов'язання вважатиметься таким, що настав 05.09.2017 року.

Таким чином, у ТОВ "Суффле Агро Україна" виникла вимога до ТОВ "ТБ САД" щодо оплати засобів захисту рослин на суму 3637915,98 грн.

- Договір від 05.09.2017 р. укладений між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "Агротучапи" щодо загальних умов закупівлі зерна, відповідно до яких сторони погодили загальні умови поставки, які будуть застосовуватись до усіх Договорів, які будуть укладені між сторонами в 2017 році (а.с. 34-38).

Відповідно до п. 4.5 Загальних умов закупівлі зерна від 05.09.2017 р., у разі поставки товару та наявності у продавця зустрічної заборгованості перед покупцем за іншим договором, строк оплати за товар вважається таким, що настав, а покупець має право на зарахування зустрічних однорідних вимог.

- Договір купівлі-продажу № 1000031907 від 05.09.2017 року відповідно до якого ТОВ "Суффле Агро Україна" купує у ТОВ "Агротучапи" 294,568 тонн ріпаку та накладну №11 на поставку ТОВ "Суффле Агро Україна" 294,568 тонн ріпаку на суму 3637915,98 грн. (а.с.39-43).

Таким чином, 05.09.2017 р. у ТОВ "Агротучапи" виникає вимога до ТОВ "Суффле Агро Україна" оплатити товар (ріпак) на суму 3637915,98 гривень.

05.09.2017 р. ТОВ "Суффле Агро Україна", ТОВ "ТБ САД" та ТОВ "Агротучапи" уклали тристоронній Договір №1000001442 про переведення боргу.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору ТОВ "ТБ САД" переводить на ТОВ "Агротучапи" частину свого боргу перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 3637915,98 грн., який виник у ТОВ "ТБ САД" за Договором № 1300016015 від 01.01.2017 року.

Згідно п.1.4 Договору з моменту підписання Договору від 05.09.2017 року зобов'язання ТОВ "ТБ САД" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" вважаються припиненими на суму 3637915,98 грн.

Внаслідок цього, 05.09.2017 р. у ТОВ "Суффле Агро Україна" виникла вимога до ТОВ "Агротучапи" оплатити засоби захисту рослин на суму 3637915,98 грн.

Пунктом 2.1. Договору про переведення боргу сторони погодили, що ТОВ "Агротучапи" погашає перед ТОВ "Суффле Агро Україна" розмір боргу на суму 3637915,98 грн. за Договором №1300016015 від 01.01. 2017 р. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що ТОВ "Агротучапи" є одночасно кредитором ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором №1000031907 на суму 3637915,98 грн.

Таким чином, зобов'язання з оплати товару між сторонами за Договорами №1000031907 та Договором № 1300016015 припиняються i зобов'язання ТОВ "Суффле Агро Україна" перед ТОВ "Агротучапи" за поставку ріпаку, після зарахування, становить нуль гривень.

Окрім Договору про переведення боргу, сторони уклали також тристоронній акт №1000001904 від 05 вересня 2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, який повністю дублює умови, які зазначені в Договорі про переведення боргу.

Окрім того, акт зарахування, як окремий документ засвідчує факт зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань ТОВ "Суффле Агро Україна" перед ТОВ "Агротучапи" за Договором №1300016015, а також припинення зобов'язань ТОВ "ТБ САД" перед ТОВ "Суфле Агро Україна" за Договором №1000031907.

Пунктом 1.2 Акту зарахування сторони встановили факт наявності боргу ТОВ "Суффле Агро Україна" перед ТОВ "Агротучапи" за Договором №1000031907 від 05.09.2017 року та накладною на суму 3637915,98 грн. При цьому ТОВ "Агротучапи" i ТОВ "ТБ Сад" в своїх листах від 21.02.2019 року підтвердили те, що сторони, зазначаючи в акті зарахування накладної № 5210012502, мали на увазі накладну № 11 від 05.09.2017 року про поставку 294,568 тонн ріпаку першого класу на суму 3637915,98 гривень.

Отже, ТОВ "Суффле Агро Україна" розрахувалось з ТОВ "Агротучапи" за отриманий ріпак, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що ТОВ "Суффле Агро Україна" в травні 2017 року було укладено контракт №507/10086720 від 16.05.2017 р. з ADM International SARL, Ролле, Швейцарія на поставку 500 метричних тон ріпаку, контракт №550313/1706136 від 23.05.2017 року з ОСОБА_6 (Нідерланди) на поставку 3500 метричних тон ріпаку, контракт №Р550305/1705855 ВІД 17.05.2015 року з ОСОБА_6 (Нідерланди) на поставку 500 метричних тон ріпаку (а.с. 192 - 228).

Для виконання укладених контрактів щодо поставки ріпаку іноземним підприємствам та у зв'язку з недопоставкою ТОВ "Погребищенське" по договору №1000027529 від 14.06.2017 року 240,96 тон ріпаку, ТОВ "Суффле Агро Україна" по договору купівлі-продажу зерна № 1000031907 від 05.09.2017 р. придбало у ТОВ "Агротучапи" 294,568 т. ріпаку за ціною 12350,00 грн. за тону, що стверджується видатковою накладною № 11 від 05.09.2017 р.

Різниця в ціні за одну тону ріпаку, яка мала бути придбана у відповідача і яка придбана у ТОВ "Агротучапи", становить 1148,74 грн. (12350,00 грн. - 11201,26 грн.). Тому позивач зазнав збитків в розмірі 276800,39 грн. (1148,74 грн.х240,96 т.) у вигляді понесення додаткових витрат на придбання ріпаку.

Як свідчать матеріали справи позивач, надіслав відповідачу вимогу б/н від 16.10.2018 р. про оплату збитків в сумі 276800,39 грн., спричинених неналежним виконанням договору купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р.

Станом на день винесення рішення матеріали справи не містять, і відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань за Договором, а саме поставки ріпаку у кількості 240,96 тон.

Також на підтвердження заявлених вимог позивач надав до матеріалів справи:

- Договір поставки №220439 від 18.06.2017 р., укладений між ТОВ "Погребищенське" та ПрАТ "Вінницький ОЖК", відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити останньому до 25.08.2017 р. ріпак у кількості 190,00 тон по цині 12400,00 грн. за тону.

- Договір поставки №CVP02041 від 14.06.2017 р., укладений між ТОВ "Погребищенське" та ТОВ "АТ Каргілл", відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити останньому ріпак у кількості 400,00 тон по ціні 12300,00 грн. за тону (а.с. 54 - 62).

Щодо вказаних обставин, зокрема в запереченні на відзив позивач також зазначив, що в доповненнях до заперечень по справі №902/1054/17 (між тими ж сторонами, де фігурує також договір № 1000027529 від 14.06.2017 р.) відповідач пояснював, що у 2017 році, окрім договору № 1000027529 від 14.06.2017 р., він уклав ще два договори поставки насіння ріпаку, відповідно до яких поставив 440 тон ріпаку ТОВ "АТ Каргілл" за ціною 12300,00 грн. за тону та 190 тон ріпаку ПрАТ "Вінницький ОЖК" за ціною 12400,00 грн. У вказаних доповненнях відповідач зазначив, що зібрав ріпаку в кількості 691,4 тон. Проте, позивачу відповідач ріпак поставив лише в кількості 59,035 тон.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. по справі №902/1054/17 за позовом ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Погребищенське" про стягнення 1060224,00 грн. штрафу за невиконання договору продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р.

Отже, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, факт неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку №1000027529 від 14.06.2017 р. в частині поставки 240,96 тон ріпаку.

Внаслідок цього позивач здійснив закупівлю ріпаку в іншого контрагента за вищою ціною, ніж та, що передбачалась у договорі з відповідачем. Вказане призвело до додаткових витрат позивача на придбання ріпаку.

Факт неналежного виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р. також встановлений в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 р. у справі 902/1054/17 (залишена без змін постановою Верховного Суду України від 30.08.2018 р.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Вказана норма кореспондує з приписами статей 525,526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Виходячи з приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, положень статей 224, 225 Господарського кодексу України, суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв'язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення (наявність яких відповідач заперечує).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань, не було поставлено обумовлену кількість товару, яка була визначена Договором купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р., що дозволяє суду зробити висновок про наявність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка.

Невиконання відповідачем договірного зобов`язання, визначеного Договором купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку № 1000027529 від 14.06.2017 р. щодо поставки товару обумовленої кількості, судом визнається як порушення права.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, суд зауважує, що виконання зобов'язань перед третіми особами по продажу ріпаку, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання власних зобов'язань за договором, укладеним з позивачем. Інших обставин на підтвердження відсутності у діях відповідача вини, останнім суду надано не було.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Протиправна поведінка відповідача, яка полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе зобов'язань за договором, призвела до понесення позивачем збитків, які виникли в результаті придбання ним товару, який він мав придбати у відповідача, за вищою ціною, ніж та, на яку розраховував позивач, уклавши договір з відповідачем.

Викладене підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження відсутності у його діях вини, встановлення судом факту протиправної поведінки у діях ТОВ "Погребищенське", а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та шкодою, завданою ТОВ "Суффле Агро Україна", у вигляді понесених позивачем додаткових витрат з метою придбання потрібного йому товару, господарський суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на відсутність всіх чотирьох елементів необхідних для стягнення збитків, однак заперечення відповідача проти позову спростовуються вище викладеними обставинами та поданими в справу доказами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач довів належними та допустимими доказами факт понесення збитків, а відповідач належними та допустимими доказами даного факту не спростував

З огляду на викладене, враховуючи наявність у діях відповідача всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, суд приходить до висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до деліктної відповідальності та стягнення 276800,39 грн. збитків.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається обов'язок відшкодування позивачу 4152,01 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (вул. Б. Хмельницького, буд.3, м. Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 32701610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Б. Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код ЄДРПОУ 34863309) 276800,39 грн. збитків та 4152,01 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Б.Хмельницького, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

3 - відповідачу (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Погребищенський район, Вінницька область, 22200)