Ухвала суду № 80523414, 18.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 521/13894/15-ц

Провадження 6/522/538/19

УХВАЛА

18 березня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді - Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання -Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 538 082, 63 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2016 року по цивільній справі № 521/13894/15-ц позовні вимоги було задоволено. Рішення набрало законної сили 16.02.2016 року та був виданий виконавчий лист.

11.03.2019 року представник позивача-заявник звернувся до суду з заявою про поновленя строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, мотивуючи заяву тим, що представником позивача виконавчий лист було отримано 04.03.2019 року, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, тобто після закінчення строку пред`явлення виконавчих листів по даній справі до виконання.

Заявник до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справи до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання. Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначено, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що представником позивача виконавчі листи були отримані після спливу строку для їх пред`явлення до виконання, що підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв`язку з чим, підлягає задоволенню.

Керуючись Розділом ХІІІ ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Заяву представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,- задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 521/13894/15-ц, виданого 30.01.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1501/0808/71-176 від 27.08.2008 року в загальному розмірі 53 8082,63 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р.Д. Абухін

18.03.2019