Постанова № 80518903, 01.08.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15578/18-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Кирилюк І.В.,

при секретарі: Петровій Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Бондаря Я.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Бондаря Я.В. (далі - відповідач, Інспектор), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ВР № 193592, складену Інспектором роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Бондарем Я.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП); провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з державного бюджету України на користь позивача матеріальну шкоду, завдану Інспектором роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Бондарем Я.В. Управлінням патрульної поліції в м. Києві шляхом евакуювання транспортного засобу в розмірі 2 421,25 грн., а саме, послуги таксі в розмірі 553,25 грн., послуги евакуатора в розмірі 1 560,00 грн., зберігання транспортного засобу в розмірі 288,00 грн., банківські послуги в розмірі 20,00 грн.; стягнути з державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду, завдану Інспектором роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Бондарем Я.В. Управлінням патрульної поліції в м. Києві шляхом евакуювання транспортного засобу в розмірі 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 21.03.2018 року о 09 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки «OPEL INSIGNIA», державний номерний знак НОМЕР_1, він здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу в м. Києві по вул. Еспланадній, 34/2. В подальшому, з невідомих позивачу підстав, транспортний засіб було евакуйовано з місця попередньої стоянки на спеціальний майданчик (стоянку). Звернувшись до Управління патрульної поліції в м. Києві позивачем було одержано акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.03.2018 року, згідно якого Інспектор патрульної поліції роти № 3 батальйону 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенант поліції Німченко П.М., відповідно до ст. 265-2, ч.ч. 3,5 ст. 122 КУпАП, здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу позивача, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик (стоянку) за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5. Також, 21.03.2018 року Інспектором роти № 7 батальйону № 1 УПП у м. Києві ДПП рядовим поліції Бондарем Я.В. винесено постанову серії ВР № 193592 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. за порушення п. 8.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю». Проте, позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правила дорожнього руху він не порушував, дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» розташований до місця зупинки транспортного засобу позивача та стосується стоянки транспортних засобів на тротуарі, а зупинка транспортного засобу позивача була здійснена біля тротуару проїзної частини вулиці, що не є порушенням.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Бондаря Я.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування шкоди та роз'яснено відповідачу право надати у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.

Інспектор роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Бондарь Я.В. копію ухвали суду про відкриття провадження у адміністративній справі одержав 03.07.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте правом на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як визначено у ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 21.03.2018 року Інспектором роти № 7 батальйону № 1 УПП у м. Києві ДПП рядовим поліції Бондарем Я.В. винесено постанову серії ВР № 193592 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1, встановивши, що позивач керуючи транспортним засобом «OPEL INSIGNIA», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.39 «Зона стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушив п. 8.1. Правил дорожнього руху. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

Також судом встановлено, що згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.03.2018 року, о 10 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Еспланадна, 34/2 Інспектор патрульної поліції роти № 3 батальйону 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенант поліції Німченко П.М., відповідно до ст. 265-2, ч.ч. 3,5 ст. 122 КУпАП, здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки «OPEL INSIGNIA», державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, у зв'язку із здійсненням стоянки на місці для інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно ч. 5 ст. 122 КУпАП, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю», - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено у ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.3 ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Знак 5.38 ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.

Згідно п. 5.39 Розділу 33 ПДР, знак «Зона стоянки» - визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Відповідно до п.п. 7.17 п. 33.7 Розділу 33 ПДР, дорожній знак 7.17 «Особи з інвалідністю» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як визначено у ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» розташований до місця зупинки транспортного засобу позивача, яка була здійснена біля тротуару проїзної частини по вул. Еспланадна, 34/2 в м. Києві та стосується стоянки транспортних осіб з інвалідністю на тротуарі.

Згідно ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Місця для транспортних засобів, передбачені частинами шостою і восьмою цієї статті, визначені на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках біля будівель і будинків, мають бути розміщені максимально близько до входу до таких будівель і будинків, а на окремих спеціально обладнаних чи відведених майданчиках - максимально близько до в'їзду на такі майданчики.

Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила паркування транспортних засобів, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342.

Згідно абз. 10 п. 4 Правил паркування транспортних засобів, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Відповідно до п. 22 Правил паркування транспортних засобів, на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів. На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не можуть бути розміщені інші транспортні засоби. У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено знаком з додатковою табличкою 7.17, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою,четвертою і п'ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно приєднаної до матеріалів справи фотографії місця події, транспортний засіб «OPEL INSIGNIA», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.39 «Зона стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю».

Таким чином суд вважає, що надані позивачем, як докази, фотознімки не спростовують обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Посилання позивача на те, що дія вказаного дорожнього знаку не поширюється на місце, де він зупинив автомобіль, є виключно довільним трактуванням позивачем вимог Правил дорожнього руху.

Як визначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач, в порушення п. 8.1 ПДР, здійснив зупинку та стоянку у зоні дії знаку 5.38 з додатковою табличкою 7.17 без документів, що підтверджують його інвалідність.

Таким чином, в діях позивача, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення серії НК № 968049 від 31.07.2018 року, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, за що на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020,00 грн.

Відтак, постанова серії ВР № 193592, винесена Інспектором роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Бондарем Я.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 020,00 грн., є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, отже в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 «Про затвердження Правил дорожнього руху України», ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 293, 295, пп. 15.5. п. 5 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В адміністративному позові ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Бондаря Я.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до суду апеляційної інстанції через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.08.2018 року.

Суддя І.В. Кирилюк