Рішення № 80518840, 18.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1916/19 Справа №754/9114/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Панченко О.М.

при секретарі - Табачук Д.О.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Представник Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і є членом ЖБК «Більшовик-5» та споживає послуги, що надаються Позивачем.Відповідно до довідки про склад сім'ї ЖБК «Більшовик-5» разом з нею зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Миколайович.Між ЖБК «Більшовик-5» та Відповідачем, а саме власником квартири ОСОБА_1 встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, оскільки ЖБК «Більшовик-5» надає житлово-комунальні послуги, а Відповідачі ними користується, чим і підтвердили свою згоду на отримання вказаних послуг.Скарг, зауважень чи заперечень щодо не надання послуг, або надання послуг неналежної якості від Відповідачів на адресу Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» не надходило.Згідно Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 15.11.2017 року, сума боргу складає 64 534,12 грн.Це свідчить про неналежне виконання Відповідачами зобов'язань, а тому порушує право ЖБК «Більшовик-5» на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законодавством строк.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України з 01.07.2015 року по 31.05.2018 року інфляційні збитки складають 15 913,78 гри. та три відсотки річних складають 3 927,63 грн.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить суд солідарно стягнути з Відповідачів на користь Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» суму заборгованості у розмірі 64534,12 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 15913,78 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 1280 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 962,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року відкрито провадження в справі за правилами загального провадження. Призначено підготовче судове засідання (а.с.27-28).

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК УкраїниВідповідачами подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року зарито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с.56).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, не заперечував щодо заочного порядку розгляду справи.

Відповідачі до судового засідання не з'явились. Відповідачам надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. За вказаною адресою проживають та прописані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою №62 від 13.11.2017 року (а.с.8).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, а тому він має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Частиною 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені обовязки споживача, зокрема укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно ст. 151 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщені, які розташовані у житловому будинку (ст. 382 ЦК України).

Як визначено ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговуваннявнутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно дост. 67 ЖК Україниплата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку НОМЕР_2 (НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 року по 15.11.2017 року - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_3, - видно, що відповідачі здійснювали оплату за отримані житлово-комунальні послуги не в повному обсязі, що й призвело до утворення заборгованості в розмірі 64534,12 грн. (а.с.7).

Доказів належної оплати житлово-комунальних послуг відповідачі суду не надали.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

За період з 01.07.2015 року по 31.05.2018 року, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано на заборгованість індекс інфляції у розмірі 15913,78 грн. та 3% річних у розмірі 3927,63 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання в порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що встановленост. 610 ЦК України.

Згіднозі ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зі змісту ч. 1ст. 625 ЦК Українивбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було з'ясовано в ході розгляду справи, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, відповідачами не спростована вказана заборгованість, відомості, що на момент розгляду справи заборгованість відповідачем перед позивачем погашена також суду не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачі до суду не з'явились, та не скористались процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачами зобов'язань.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню в повному обсязі, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг в сумі 64534,12 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 15913,78 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 3927,63 грн.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До судових витрат, як зазначено ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать і витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141. ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір №22/11/17-1 від 22.11.2017 року «Про надання правової допомоги» та Додаткову угоду №1 до договору №22/11/17-1 «Про надання правової допомоги» від 22.11.2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141. ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Дослідивши зазначені докази, вирішуючи питання про розподіл судових витрат та враховуючи чи пов'язані ці витрати з розглядом справи суд виходячи зі складності справи, виконаних робіт (наданих послуг), їх обсягом та часом, витраченим на їх виконання, ціни позову та значення справи для позивача, суд вважає розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу повністю обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З цих підстав до стягнення з відповідачів користь позивача підлягає стягненню 1280 гривень понесених ним зазначених судових витрат.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 322, 526, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 247, 263-265, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 64 534,12 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 15 913,78 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 3 927,63 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» витрати на правничу допомогу в розмірі 1280 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 962 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: