Рішення № 80518476, 18.03.2019, Оболонський районний суд міста Києва

18.03.2019 Справа № 756/5822/15-ц

Унікальний номер 756/5822/15-ц

Справа № 4-с/756/68/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Васалатія К.А.

за участі секретаря Дем'яновій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ТОВ «УМ Факторинг», суб'єкт оскарження: державний виконавець Оболонського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Негода Ольга Олександрівна, боржник: ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 р. представник ТОВ «УМ Факторинг» звернувся до суду з даною скаргою. В обґрунтування заявлених вимог зазначив наступне. Заочним рішенням Оболонського р/с м. Києва від 15.09.2015 р. позов ПрАТ «СК «Українська страхова група» було задоволено. 16.01.2016 р. на підставі вищезазначеного рішення ПрАТ «СК «Українська страхова група» отримав виконавчий лист для пред'явлення його до виконання.

Як вказано у скарзі, на підставі договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 21.12.2016 р. укладеного між ПрАТ «СК «Українська страхова група» і скаржником - ТОВ «УМ Факторинг» і до позивача перейшло право вимоги по виконавчому листу № 756/5822/15-ц.

15.12.2016 р. державним виконавцем Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Негодою О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Зважаючи на такі дії представником ПрАТ «СК «Українська страхова група» було оскаржено до суду такі дії державного виконавця, і 19.07.2018 р. ухвалою суду було задоволено дану скаргу.

Як вказує представник скаржника державний виконавець після отримання ухвали суду про задоволення скарги мав би винести постанову про відновлення виконавчого провадження та направити її стягувачу для отримання виконавчого листа та вчинення дій для примусового виконання рішення, але так цього і не зробив.

Тому посилаючись на вищевикладене, представник скаржника просить суд визнати бездіяльність державного виконавця Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві по виконавчому провадженню №50304054; зобов'язати державного виконавця Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Негоду О.О. вчинити дії відповідно до ст. 18 Закону України " Про виконавче провадження" по виконавчому провадженню № 50304054 та стягнути з Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ в м Києві на користь скаржника - ТОВ "УМ Факторинг" судові витрати у розмірі 11488,08 грн.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, надіслав свою заяву про розгляд справи у її відсутність, скаргу підтримав.

Суб'єкт оскарження - державний виконавець Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві Негода О.О. в судове засідання не з'явилась, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини, що викладені нижче.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Як з'ясовано судом, заочним рішенням Оболонського р/с м. Києва від 15.09.2015 р. позов ПрАТ «СК «Українська страхова група» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Страхова компанія Українська страхова група» 5097 грн. 04 коп. на відшкодування в порядку регресу витрат та судовий збір у сумі 243 гривень 60 копійок.

16.01.2016 р. на підставі вищезазначеного рішення ПрАТ «СК «Українська страхова група» отримав виконавчий лист для пред'явлення його до виконання. При цьому на підставі договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 21.12.2016 р. укладеного між ПрАТ «СК «Українська страхова група» і скаржником - ТОВ «УМ Факторинг» і до позивача перейшло право вимоги по виконавчому листу № 756/5822/15-ц.

Як з'ясував суд, 15.12.2016 р. державним виконавцем Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Негодою О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Зважаючи на такі дії представником ПрАТ «СК «Українська страхова група» було оскаржено до суду такі дії державного виконавця, і 19.07.2018 р. ухвалою суду було задоволено дану скаргу.

Так 05.10.2016 вступив в дію Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

Ст. 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і с обов'язковими до виконання на всій території України. суб'єктами, на яких поширюється : обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцеві самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.

Як з'ясовано судом, всупереч наявності ухвали суду, яка набрала законної сили, державним виконавцем рішення суду так і не виконане, а виконавче провадження - не відновлено, що є грубим порушення прав та законних майнових інтересів стягувача по виконавчому провадженню.

При цьому у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р. вказано, що «...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень: тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних 13 принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Також ЄСПЧ зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також Суд зазначив, що обов'язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція без необґрунтованих затримок).

Як з'ясував суд, у відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України, ч. 1 ст. 12, ч. 3, 4 ст. 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відтак, суд приходить до висновку, що своїми діями державний виконавець Оболонського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Негода О.О. по виконавчому провадженню порушила вищевказані вимоги закону, а тому її дії є незаконними та підлягають скасуванню.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги ТОВ «УМ Факторинг» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд з'ясував наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правової допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, опис робіт містить наступні види правової допомоги: аналіз діючого законодавства - 1,30 год., загальна сума 3750 грн.; написання скарги на дії державного виконавця - 3 год., загальна сума 7500 грн.; роздруківка документів та їх копіювання (64 арк.) - сума 238,08 грн., а всього 11488,08 грн. (а. с. 140). При цьому жодної квитанції про сплату гонорару адвокату до суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що представник скаржника не був позбавлений можливості долучити вказані докази до своїх заяв ще починаючи з листопада 2018 р., а отже доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не має.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У відповідності до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що заява представника скаржника про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу не знайшла своє підтвердження під час її розгляду, а скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Тому керуючись рішеннями ЄСПЧ, ст. 18, 74, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 133, 137, 262, 354, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ТОВ «УМ Факторинг»- задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві по виконавчому провадженню № 50304054.

Зобов'язати державного виконавця Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Негоду О.О. вчинити дії відповідно до ст. 18 Закону України " Про виконавче провадження" по виконавчому провадженню № 50304054.

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя К.А. Васалатій