Ухвала суду № 80518338, 15.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1926/18

№1-кп/755/335/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"15" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об'єднані, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Казахстан, м. Чимкент, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, маючого дитину 2005 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

захисника Трепільченко О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, ним вчинено тяжкі злочини, офіційно ніде не працює, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є раніше неодноразово судимий, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу вважає за недоцільним.

Захисник Трепільченко О.М. заперечила щодо тримання під вартою ОСОБА_1, просила застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт, оскільки має місце реєстрації та проживання в м. Києві, хворіє та не має наміру переховуватися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчиняти нові злочини.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, він може переховуватися від суду, а також останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, провадження не закінчено, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.

Крім того, суд звертався до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України з приводу стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_1 та на даний час отримано відповідь, що на момент огляду останнього лікарем-інфекціоністом даних на наявність будь-якого інфекційного захворювання, зокрема вірусного гепатиту В, не виявлено і стан його здоров'я є задовільним, стаціонарного лікування як в умовах медичної установи, так і в лікарняних закладах МОЗ України, не потребує.

Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 12 травня 2019 року включно.

Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя