Постанова № 80518157, 13.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/402/19Головуючий по 1 інстанції - Діденко Т.І. Категорія: 302080000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року, постановлене під головуванням судді Діденко Т.І. у Монастирищенському районному суді 23.11. 2018 року, повний текст якого був виготовлений 03.12.2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднань бюро технічної інвентаризації», Державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та скасування державної реєстрації права власності, - :

в с т а н о в и в :

26.12.2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднань бюро технічної інвентаризації», державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та скасування державної реєстрації права власності.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2010 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, засвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1891, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 в розмірі 100%. Монастирищенським відділком ЧООБТІ 10 січня 2012 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на 100% (1/1) вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний № 11466014.

На підставі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2015 року (справа № 702/978/13-ц, провадження № 2/702/18/15) позивачеві ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності належать 15/28 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право власності позивача на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1 зареєстроване 28 липня 2015 року реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 10813280.

На один і той же житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами є записи про державну реєстрацію права власності загальним об'ємом 1/1 + 15/28 частин, що перевищує 100%. З врахуванням рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.03.2015 року позивач та відповідач мають право на ідеальні долі в будинку: позивач - на 15/28 частин; відповідач - на 13/28 частин спірного будинку.

Посилаючись на норми ст. ст.15, 16, 215-217, 386 ЦК України позивач ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами від 02 листопада 2010 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1891, в частині купівлі-продажу 15/28 частин цього житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1, яка виконана Монастирищенським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 10 січня 2012 року, реєстраційний № 11466014.

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами від 02 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1891, в частині купівлі-продажу 15/28 частин цього будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1, виконану Монастирищенським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 10 січня 2012 року, реєстраційний № 11466014.

Залишено чинною реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 13/28 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договіру купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами від 02 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1891.

Стягнуто з ОСОБА_4, ідентифікаційни номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційни номер НОМЕР_2, витрати за оплату судового збору в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Стягнуто з ОСОБА_5, ідентифікаційни номер НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційни номер НОМЕР_2, витрати за оплату судового збору в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3250 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, 22.12.2018 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 січня 2019 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», Державний реєстр Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та скасування державної реєстрації.

Не погоджуючись із заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року ОСОБА_4 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що справа розглянута за її відсутності з позбавленням права на справедливий суд, об'єм якого визначений ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. При вирішенні спору суд першої інстанції не надав правової, оцінки, що ОСОБА_4 в значенні положень ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем житлового будинку в АДРЕСА_1.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_4 наголошує, що житловий будинок, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А. договір купівлі-продажу від 02.11.2010 року посвідчувався нотаріусом. Отже, як сторона договору купівлі-продажу, вона вважає, що не припустилася будь-якої цивільно-правової необачності, не могла і не повинна була знати, що приватним нотаріусом Нікітчук Н.А. неправильно видано на ім`я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину, в яке включено 100% домоволодіння в АДРЕСА_1, що це домоволодіння вибуло з володіння власника ОСОБА_7, не з його волі іншим шляхом.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у позові за безпідставністю вимог.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 02 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині купівлі-продажу 15/28 частин цього будинку, скасовуючи при цьому реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 15/28 частин вищевказаного будинку, та залишаючи чинною реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 13/28 частин цього ж будинку на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із обгрунтованості та доведненості позовних вимог. Суд першої інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку , приймаючи до уваги рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2015 року яким, зокрема, визано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_5 12 жовтня 2010 року та визнано за ОСОБА_3 право власності на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та витребувано від набувача майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належне їй майно, а саме 15/28 частини вищезазначеного житлового будинку, врахувавши при цьому преюдиційне значення вищеокресленого рішення, вмотивовано прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення судових витрат, в частині стягнення з відповідачів витрат на оплату судового збору на користь позивача суд виходив з пропорційності їх поділу у разі задоволення позову та відповідно стягнення їх з відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги суд виходив з відсутності документального обґрунтування їх оплати відповідно до вимог ст. 135,137 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2010 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 0,1561 га, згідно довідки про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, виданого відділом держкомзему у Монастирищенському районі від 18.10.2010 за № 545, кадастровий номер НОМЕР_4 (а. с. 7).

Згідно даних витягу про державну реєстрацію прав № 32806820 від 10.01.2012 року Монастирищенське виробниче комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднань бюро технічної інвентаризації» 10.01.2012 року провело державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 1891 від 02.11.2010 року, форма власності - приватна, частка - 1/1 (а.с.8).

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.03.2015 року у справі № 702/978/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Монастирищенське районне управління юстиції в Черкаській області, приватний нотаріус Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Нікітчук Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину житлового будинку, витребування майна, позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 12.10.2010 року на ім'я ОСОБА_5 приватним нотаріусом Іллінецького РНО після смерті ОСОБА_14 за реєстром № 2851. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Витребувано від набувача майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належне їй майно, а саме 15/28 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 42322310 від 14.08.2015 року за ОСОБА_3 28.07.2015 року зареєстроване право приватної спільної часткової власності розмір частки - 15/28 житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Монастирищенського районного суду № 702/978/13-ц від 10.03.2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 10813280 від 28.07.2015 року. У розділі додаткові відомості витягу є запис: «Запис в РПВН (11466014) не погашено. Погашення запису не передбачено чинним законодавством» (а. с. 9).

Даний запис свідчить про те, що реєстратору при проведенні реєстрації права ОСОБА_3 на 15/28 житлового будинку по АДРЕСА_1 було відомо про наявність реєстрації права власності ОСОБА_4 у частці 100% (1/1) на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1891 від 02.11.2010 року.

Таким чином, рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.03.2015 у справі № 702/978/13-ц визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 12.10.2010 на ім'я ОСОБА_5 приватним нотаріусом Іллінецького РНО після смерті ОСОБА_14 за реєстром № 2851, яке і було підставою для укладення договору купівлі - продажу будинку від 02 листопада 2010 року, укладеного між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1, витребувано від набувача майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належне їй майно, а саме 15/28 частин спірного житлового будинку. Відповідно до наданих суду доказів рішення набрало законної сили 26.05.2015 року, і згідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною другою статті 16, статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того норми вищезазначеної статті передбачають реституцію, що полягає в поверненні сторін правочину, який визнано недійсним, у первісний стан, і застосовується лише за умови наявності між сторонами укладеного договору, який зокрема, визнано недійсним.

Статтею 217 ЦК України констатовано зокрема те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано право на відмову у державній реєстрації прав та обтяжень за умови наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування згідно рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів апеляційного суду критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що вона в розумінні положень ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем житлового будинку в АДРЕСА_1. Дані доводи скаржника не дають підстав суду апеляційної інстанції задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення суду, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.03.2015 року у справі № 702/978/13-ц, згідно до якого визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видане 12.10.2010 на ім'я ОСОБА_5 приватним нотаріусом Іллінецького РНО після смерті ОСОБА_14 за реєстром № 2851, яке і було підставою для укладення договору купівлі -продажу від 02 листопада 2010 року, укладеного між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_4. Так, вказаним рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на 15/28 частин будинку АДРЕСА_1 та витребувано від набувача майна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 належне їй майно, а саме 15/28 частин спірного житлового будинку. Тому відповідач ОСОБА_4 може звернутись з відповідним позовом до ОСОБА_14 за захистом своїх порушених прав та отримати належне відшкодування. Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 зверталась з позовом в суд до ОСОБА_14 про визнання недійсним договору купівлі продажу, стягнення збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, оскільки нею подавались клопотання в даній справі про зупинення провадження у справі до вирішення справи за її позовом, яке було відхилено судом, так як суд не вбачав підстав для зупинення провадження у справі.

Дане рішення набрало законної сили, та відповідно до ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Доводи скаржника, що судом в порушення вимог закону ухвалено заочне рішення без участі відповідача та її представника, оскільки вони не отримали повідомлення про розгляд справи та не були присутніми при ухваленні судом рішення, є безпідставними і не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3 звернулась із позовом в суд 26.12. 2017 року, а заочне рішення у справі ухвалено 23 листопада 2018 року. Справа тривалий час розглядалась судом першої інстанції , неодноразово відкладалась розглядом із - за заяв сторін, в тому числі і відповідача ОСОБА_4 про перенесення розгляду справи у зв'язку із її лікуванням, необхідністю укласти договір на надання правової допомоги з адвокатом, потім зайнятістю її адвоката в інших справах, поданням різних клопотань, в тому числі і про зупинення провадження у справі. Вказані обставини свідчать про зловживання відповідачем процесуальними правами та затягуванням розгляду справи, оскільки правова позиція відповідача за чинного рішення суду від 10.03. 2015 року не є переконливою про те, що відповідач має володіти всім будинком, а не його відповідною частиною. Представник відповідача адвокат Кулініч О.І. особисто отримав повідомлення про розгляд справи на 23.11. 2018 року, що підтверджується його підписом у розписці ( т. 1 а. с. 221 ) , а ОСОБА_16 була також повідомлена і «СМС» повідомленням про розгляд справи на 23.11. 2018 року, крім того саме вона повинна була цікавитись ходом розгляду справи і дізнаватись про судові засідання у разі своєї неявки у наступні засідання. Тому підстав для скасування заочного рішення суду за вказаних скаржником посилань в скарзі апеляційний суд за вказаних обставин не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, та не містять доводів, які б слугували підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи вищевикладене, не вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, та не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднань бюро технічної інвентаризації», Державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та скасування державної реєстрації права власності, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.

Повний текст постанови виготовлений 15.03. 2019 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.