Рішення № 80518021, 09.11.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10258/18

провадження №2/753/5689/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Даниленка В.В.,

при секретарі с/з Пасько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції міста Києва, Державної казначейської служби України, Третя особа: Інспектор патрульної поліції роти №6 батальйону №1 УПП у м. Києві лейтенант поліції Гирну Сергій Георгійович про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції міста Києва, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування зміненого позову посилався на те, що рішеннями, діями та бездіяльністю Інспектор патрульної поліції роти №6 батальйону №1 УПП у м. Києві лейтенант поліції Гирну Сергій Георгійович, що в подальшому були визнані судом протиправними та скасовані, йому завдано моральної шкоди. Зокрема, внаслідок протиправних рішень та дій Інспектор патрульної поліції, йому завдано моральної шкоди, яку останній оцінює у розмірі 50 000,00 грн. Розмір моральної шкоди обґрунтував тим, що незаконне рішення Інспектор патрульної поліції, протиправна бездіяльність вплинули на його нормальні життєві зв"язки, був вимушений направляти власні зусилля, витрачати власні кошті та час на поновлення свого порушеного права. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути вказані кошти саме з Держави.

Позивачем подано до суду заяву в якій підтримав вимоги позову та просив позов задовольнити.

Представник відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти вимог позивача, та пояснив, що вимоги позову є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши думку учасників судового засідання, з»ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши та оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2017 року інспектором патрульної поліції 6 роти батальйону 1 Гирну Сергієм Георгійовичем (дані відповідно до постанови) було винесено постанову АР №455157 про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Рішенням Дарницького районного суду від 14.03.18 (суддя: Леонтюк Л.К.), яке набрало законної сили 16.04.18 вище зазначену постанову скасовано.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі та майну громадянину, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Завдану моральну шкоду позивач обгрунтовує у фізичному болі і стражданні, яких він зазнав у зв`язку з погіршенням здоров`я (головний біль), психічний біль (психологічний стрес, що виразився в подальшому в недосипанні та переживанні) після безпідставних, як виявилось, звинувачень на його адресу протягом тривалого часу, після зупинки його транспортного засобу, у душевних стражданнях, у зв`язку з протиправною, зухвалою поведінкою, що супроводжувалась насмішкою з боку патрульних, ненормативною лексикою та явним перевищенням своїх службових обов`язків в психологічному сенсі.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).

Згідно з п.3 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, встановлених законом.

За змістом ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи осіб.

Суд, при визначенні підстав для стягнення моральної шкоди виходить з того, що згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013р. №24-152/0/4-13 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі" факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував дії інспектора патрульної поліції щодо винесення ним постанови і саме це було предметом дослідження в Дарницькому районному суді м. Києва.

Отже, оскільки дії інспектора патрульної поліції, пов'язані з винесенням вказаної постанови були визнанні судом неправомірними, суд приходить до переконання, що позивач дійсно зазнав душевних страждань та поніс витрати на відновлення порушеного права, а тому у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог в цій частині, позивач як в позовній заяві, так і в судовому засіданні зазначив, що моральна шкода полягає в приниженні честі та гідності, особистої репутації та авторитету позивача серед оточення, приниженні його самооцінки та положення у суспільстві, позбавлення права на захист, обмеження, погіршення фінансового становища через додаткові витрати, а також пригніченні, подавленні та загальному погіршенні самопочуття, спричинення додаткових хвилювань та стресів та створення умов за яких ОСОБА_3 був змушений вживати додаткових ресурсів та зусиль для підтримання звичного режиму життя.

Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціонування Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи «Бурдов проти Росії»\ Розгляд по суті і справедлива сатисфакція\, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав моральної шкоди. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд задовільняє суму моральної шкоди.

Проаналізувавши наведене, зважаючи на обставини, що призвели до вирішення спору в судовому порядку, а також враховуючи те, що позивач протягом тривалого часу зазнавав душевних страждань у зв`язку з необхідністю доводити порушення своїх прав в судовому порядку шляхом оскарження неправомірних дій, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди є обґрунтованим та справедливим в сумі 40 000,00 грн.

Стягуючи суму моральної шкоди з Державної казначейської служби України, суд враховує, що механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженийпостановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.(далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку №845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Судом також враховано позицію Конституційного суду України, який у своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 вказав, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, з урахуванням наведених норм права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1174 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 32, 185, 300, 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постановою Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління патрульної поліції міста Києва, шляхом безспірного списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України, на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі: 40 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дарницький районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Даниленко В.В